Рішення

від 02.07.2015 по справі 910/13655/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №910/13655/15

За позовом Національного музею Тараса Шевченка

до Державного підприємства "Творчо-виробничий та навчально-дослідний центр

розвитку сучасного мистецтва"

про стягнення 12 681,85 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Криволяс Д. Є. (дов. № 318/03 від 01.07.2015)

Ференець С. І. (дов. № 317/013 від 01.07.2015)

Від відповідача: Бойко Н.В.(дов. № б/н від 18.05.2015)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 02.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 125 - 14 від 06.12.2014 у розмірі 12 681,85 грн., з яких 8 000, 00 грн. основного боргу, 2 970, 40 грн. інфляційних втрат, 87, 45 грн. 3 % річних, 1064, 00 грн. пені, 560, 00 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 порушено провадження у справі №910/13655/15 та призначено до розгляду на 16.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 02.07.2015, в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача та неподання ним витребуваних судом документів.

В судове засідання 02.07.2015 представники сторін з'явились, надали суду усні та письмові пояснення по суті справи, в яких представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 125-14 від 06.12.2014 в частині оплати наданих послуг.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав що строк виконання зобов'язань не настав.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2014 між позивачем, як стороною - 1 та відповідачем, як стороною - 2 було укладено договір № 125-14 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого сторона - 1 приймає на себе зобов'язання провести у приміщенні музею, за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 12, культурно - масовий захід - урочисте театралізоване відкриття мистецької алеї присвяченої 200-річчю Т. Г. Шевченка "Віч - на - віч з Кобзарем", яка пройде в м. Києві з 29.11.2014 по 05.12.2014 (підготовчо - завершальний період: з 28.11.2014 по 07.06.2014).

Відповідно до п. 2.2.2. договору сторона - 2 зобов'язалася перерахувати кошти після надходження державного фінансування, згідно зі ст. 3 договору та додатком № 1 до нього.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що загальна сума за проведення культурно - масового заходу визначається відповідно до розрахунку вартості (додаток 1) та становить 8 000, 00 грн. в т. ч. ПДВ: у вартість включені витрати (послуги) за надане експозиційне приміщення (витрати на оплату послуг зв'язку, інтернету, витрати на утримання експозиційних залів музею, витрати на придбання спеціальних дезінфікуючих засобів, електротоварів, господарчих товарів, витрати на сплату податків, інших витрат) з 28 по 30 листопада 2014 року.

У пункті 3.2. договору визначено, що захід фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Сторона - 1 зобов'язана перерахувати на розрахунковий рахунок сторони - 2 100 % загальної суми договору, зазначеної в п. 3.1., після отримання коштів Державного бюджету України (п. 3.3. договору). У разі невиконання чи неналежного виконання умов договору винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України з обов'язковим відшкодуванням іншій стороні всіх понесених нею через це збитків (п. 3.4. договору).

Згідно п. 5.1. договору договір складено на умовах п. 3 ст. 631 ЦК України згідно якої відносини між сторонами виникли з 28.11.2014 і діє до повного їх виконання, але не пізніше 31.12.2014.

06.12.2014 між сторонами був підписаний акт здачі - прийому послуг за договором.

В матеріалах справи наявний акт звіряння взаєморозрахунків підписаний сторонами, із якого вбачається що станом на 01.01.2015 за відповідачем на користь позивача рахується заборгованість в розмірі 8 000, 00 грн. за культурно - масовий захід 30.12.2014.

В лютому 2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією про стягнення боргу в розмірі 9 310, 14 грн. вих. № 111/012 від 27.02.2015, якою просив негайно погасити заборгованість за договором сплатити пеню, 3% річних та інфляційні втрати за порушення строків оплати. Зазначена претензія отримана відповідачем 12.03.2015, докази чого наявні в матеріалах справи. В подальшому позивач направляв відповідачу повторну претензію, в квітні 2015 року.

Відповідач станом на момент вирішення справи оплату за договором не здійснив. Крім того, відповідач заперечує настання строку виконання зобов'язання по оплаті за договором на момент вирішення справи, оскільки грошові кошти з Державного бюджету на оплату договору не надходили/не отримані.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 8 000, 00 грн. суми боргу, 2 970, 40 грн. індексу інфляції, 87, 45 грн. 3 % річних, 1 064, 00 грн. пені у розмірі 0, 1 % вартості послуг, 560, 00 грн. штрафу у розмірі 7 %.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 125 - 14 від 06.12.2014 є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору надано відповідачу послуг на суму 8 000, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що згідно п. 5.1. договору зобов'язання сторін мають бути виконані не пізніше 31.12.2014, проте надані послуги оплачені відповідачем не були і доказів іншого матеріали справи не містять, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 8 000, 00 грн.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності наданих послуг умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 8 000, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 8 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 5.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 8 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно ненастання строку виконання зобов'язань за договором відхиляються судом з нижчевикладених підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Судом встановлено, що при укладанні договору сторонами було погоджено, що відповідач зобов'язаний перерахувати кошти після надходження державного фінансування, і що договір дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2014 (п. п. 2.2.2., 3.3., 5.1.).

Згідно правової позиції відповідача, при укладанні сторонами договору строк оплати наданих послуг за ним був визначений сторонами вказівкою на подію, яка неминуче має настати - надходження коштів з Державного бюджету України.

Проте, така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить не тільки від сторін, а й від суб'єктивної поведінки державної казначейської служби.

Враховуючи викладене, та те, що умовами укладеного між сторонами договору встановлено кінцевий строк виконання сторонами їх зобов'язань не пізніше 31.12.2014, суд відхиляє доводи позивача про ненастання строку оплати за договором.

Згідно ст. 173 ГК України якщо один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Крім того, суд зазначає що майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, при цьому згідно вимог чинного законодавства, наведених вище, одностороння відмова/зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач уклав договір, прийняв надані послуги, а отже взяв на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг та порушив їх не оплативши надані послуги.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, відповідно до приписів ч. 2 ст. 218 ГК України не вважаються такими обставинами, що звільніють порушника від виконання зобов'язань, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

На підставі ч. 2 ст. 231 ГК України позивач просить суд стягнути з відповідача 1 064, 00 грн. пені в розмірі 0, 1 % від вартості невиконаного зобов'язання за період прострочення з 01.01.2015 по 13.05.2015 та 560, 00 грн. 7 % штрафу від суми невиконаного зобов'язання.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Із аналізу наведеної норми та наступних положень ст. 231 ГК України вбачається, що її положення передбачають нарахування пені та штрафу за порушення строків виконання негрошового зобов'язання.

Така позиція суду, зокрема, підтверджується викладеним в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно п. 2.2. якої, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

В даному випадку на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України позивач просить суд стягнути з відповідача штраф та пеню за порушення грошового зобов'язання, що не правомірно. Відповідно вимоги позивача щодо стягнення 1 064, 00 грн. пені в розмірі 0, 1 % від вартості невиконаного зобов'язання за період прострочення з 01.01.2015 по 13.05.2015 та 560, 00 грн. 7 % штрафу від суми невиконаного зобов'язання задоволенню не підлягають, як такі що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 87, 45 грн. трьох відсотків річних за період прострочення з 01.01.2015 по 13.05.2015 та 2 970, 40 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з 01.01.2015 по 30.04.2015.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги задовольняються судом частково, з відповідача на користь позивача належить до стягнення 8 000, 00 грн. основного боргу, 2 970, 40 грн. інфляційних збитків та 87, 45 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного музею Тараса Шевченка задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Творчо-виробничий та навчально-дослідний центр розвитку сучасного мистецтва" (04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, 69/71; ідентифікаційний код 35137172) на користь Національного музею Тараса Шевченка (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 12; ідентифікаційний код 02226116) 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2 970 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 40 коп. інфляційних збитків, 87 (вісімдесят сім) грн. 45 коп. 3 % річних та 1 593 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто три) грн. 04 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Повне рішення складено - 08.07.2015.

Суддя Л. Д. Головатюк