Рішення

від 30.06.2015 по справі 917/579/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015Справа № 917/579/15

Суддя господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМІНЬ БРОК»

до публічне акціонерне товариство «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» в особі відділення № 31

про стягнення 1811024,59 грн,

за участю представників сторін:

від позивача Соловей О.О. (довіреність від 29.05.2015 б/н),

Козлова В.О. - директор (наказ від 03.03.2010 № 1);

відповідача не з'явилися,

ВСТАНОВИВ :

Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМІНЬ БРОК» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічне акціонерне товариство «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» в особі відділення № 31, яким заявлено вимогу про стягнення з останнього заборгованості в сумі 1811024,59 грн, з яких: 1600000,00 грн - борг за договорами банківського вкладу; 41679,73 грн - упущена вигода; 63220,00 грн - пеня; 5196,16 грн - 3 % річних; 100928,70 грн - втрати від інфляції.

Позов мотивований порушенням відповідачем зобов'язання за договорами банківського вкладу та договорами на розрахунково-касове обслуговування.

Позивач, до початку розгляду справи по суті, подав до суду заяву від 05.06.2015 № 101 про зміну предмета позову, якою замість упущеної вигоди заявив вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами в сумі 41679,73 грн.

Вказана заява позивача судом прийнята, а тому спір розглядається з урахуванням зміни предмета позову.

Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив частково в частині вимог про стягнення пені, процентів за користування коштами та нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, з таких підстав. Відповідач зазначає, що сума у платіжних дорученнях перевищувала суму залишку на рахунку № 2600.9.1.24466.980, а тому вимога про стягнення з відповідача пені, на думку останнього, є безпідставною. Також відповідач, посилаючись на п. 2.3 договорів банківського вкладу, вважає, що вимога в частині стягнення процентів за користування чужими коштами є безпідставною, оскільки нараховано за період, що перевищує строк, обумовлений у додатках до вказаних договорів. Щодо нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач зазначає, що останнім не порушено грошове зобов'язання, оскільки, на його думку, зобов'язання з повернення коштів позивачеві за договором вкладу не є грошовим обов'язком відповідача.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 30 червня 2015 року, не заявився, хоча про дату, час і місце повідомлений належним чином, про що свідчить відповідна розписка про оголошення перерви.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність обставин, які б позбавляли суд можливості вирішити спір по суті.

В судовому засіданні 30 червня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважних представників сторін, судом встановлено таке.

Між ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» в особі його відділення № 31 (далі - відповідач / банк) та ТОВ «КРЕМІНЬ БРОК» (далі - позивач / вкладник / клієнт) укладено договір на розрахунково-касове обслуговування від 14.04.2014 № ID7010311, відповідно до предмету якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26009124466980 в гривнях та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором (п. 1.1 даного договору).

Відповідно до п. 2.1 договору від 14.04.2014 № ID7010311 банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Списання банком грошових коштів з рахунків здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 2.1 договору від 14.04.2014 № ID7010311).

Згідно з п. 5.1 договору від 14.04.2014 № ID7010311 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Водночас судом встановлено, що між ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» в особі його відділення № 31 та ТОВ «КРЕМІНЬ БРОК», укладено такі договори банківського вкладу, за умовами яких клієнт надає банку суму грошових коштів у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї:

- «Класичний» від 15.05.2014 № 41, з терміном дії до 15 травня 2015 року (п. 1.3). До вказаного договору укладено додатки від 17.11.2014 № 41-1-2 та від 24.11.2014 № 41-2-3. За умовами останнього додатку, сума грошових коштів надана клієнтом банку в термін до 17 лютого 2015 року. На суму грошових коштів банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 24,5 % річних.

- «Класичний» від 01.08.2014 № 300131/92639/6, з терміном дії до 01 лютого 2015 року (п. 1.3). До вказаного договору укладено додаток від 01.08.2014 № 300131/92639/6-14, за умовами якого сума грошових коштів надана клієнтом банку в термін до 01 лютого 2015 року. На суму грошових коштів банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 23 % річних.

- «Класичний» від 23.10.2014 № 300131/122881/3, з терміном дії до 23 січня 2015 року (п. 1.3). До вказаного договору укладено додаток від 23.10.2014 № 300131/122881/3-14, за умовами якого сума грошових коштів надана клієнтом банку в термін до 23 січня 2015 року. На суму грошових коштів банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 24 % річних.

Також між сторонами справи укладено договір про банківський вклад (депозит) Ф&К «Строковий» в національній валюті від 03.12.2014 № 300131/142143/3-14, за умовами якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в гривні на депозитний рахунок № 2610.6.244662.006 у сумі 100000,00 грн на строк з 03 грудня 2014 року по 03 березня 2015 року (п. 1.1). Відповідно до п. 1.2 договору від 03.12.2014 № 300131/142143/3-14 за час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного п. 1.1 цього договору, банку нараховує вкладникові проценти за ставкою 25 % річних. Грошові кошти, що розміщуються вкладником на депозитному рахунку, перераховуються з власного поточного рахунку вкладника № 2600.9.1.24466.980, відкритого у банку відповідача.

Як передбачено сторонами справи в пунктах 3.1 договорів банківського вкладу «Класичний», при закінчені строку розміщення вкладного траншу його повернення здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний в розділі 7 договорів (рахунок № 2600.9.1.24466.980). Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок клієнта, що вказаний у листі клієнта про повернення коштів.

Також п. 2.8 договору «Строковий» передбачено, що після закінчення строку, визначеного п. 1.1 цього договору, або настання інших обставин, визначених чинним законодавством України чи цим договором, кошти з депозитного рахунку повертаються вкладникові шляхом перерахування на його власний поточний рахунок № 2600.9.1.24466.980, відкритий у банку відповідача, а дія цього договору припиняється.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У відповідності до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Так, судом встановлено, що позивачем, на виконання своїх зобов'язань за договорами вкладів перераховано зі свого поточного рахунку № 2600.9.1.24466.980 на рахунки, відкриті на підставі договорів вкладів, грошові кошти на загальну суму 1600000,00 грн, а саме:

- за договором вкладу від 15.05.2014 № 41 - 15 травня 2014 року перераховано 300000,00 грн; 19 травня 2014 року перераховано 60000,00 грн;

- за договором вкладу від 01.08.2014 № 300131/92639/6 - 01 серпня 2014 року перераховано 90000,00 грн;

- за договором вкладу від 23.10.2014 № 300131/122881/3 - 23 жовтня 2014 року перераховано 900000,00 грн;

- за договором вкладу від 03.12.2014 № 300131/142143/3-14 - 03 грудня 2014 року перераховано 100000,00 грн; 19 січня 2015 року перераховано 150000,00 грн.

Факт перерахування вказаних грошових коштів (вклад) підтверджується виписками з поточних рахунків, відкритих на підставі договорів вкладу, за період з 23 жовтня 2014 року по 04 лютого 2015 року (а.с. 32 том 1), за період з 01 серпня 2014 року по 04 лютого 2015 року (а.с. 33 том 1), за період з 17 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року (а.с. 35 том 1), за період з 16 травня 2014 року по 25 лютого 2015 року (а.с. 39 том 1).

Суд, виходячи з наведених вище умов договору банківського вкладу та встановлених обставин, приходить до висновку, що відповідач після закінчення терміну користування депозитним вкладом зобов'язаний повернути його на поточний рахунок позивача № 2600.9.1.24466.980, при цьому, у разі відсутності повідомлення про перерахування грошових коштів на інший поточний рахунок вкладника. Водночас суд, дослідивши договори вкладу та їх додатки, встановив, що вказані правочини не передбачають пролонгації їх дії.

Також судом встановлено, що позивачем виставлені відповідачеві такі платіжні доручення про перерахування грошових коштів з поточного рахунку № 2600.9.1.24466.980 на рахунок, відкритий в іншому банку: від 23.01.2015 № 1 на суму 900000,00 грн; від 03.02.2015 № 2 на суму 90000,00 грн; від 18.02.2015 № 18 на суму 300000,00 грн; від 25.02.2015 № 27 на суму 60000,00 грн; від 04.03.2015 № 28 на суму 250000,00 грн (засвідчені копії на а.с. 42-46 том І).

Спір між сторонами справи виник, як вказує позивач, внаслідок порушення зобов'язань умов договорів вкладу та договору на розрахунково-касове обслуговування, які полягають у повернені відповідачем вкладу позивача, після закінчення терміну користування цими коштами, та вчасного виконання платіжних доручень, які вказані вище. У зв'язку із наведеними обставинами, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача вкладу в загальному розмірі 1600000,00 грн; проценти за користування чужими коштами (вкладом) в сумі 41679,73 грн; 3 % річних в сумі 5196,16 грн та 100928,70 грн - втрати від інфляції, а також пеню в сумі 63220,00 грн за порушення відповідачем строків виконання платіжних доручень.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з частинами 1 і 3 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що позивач просив відповідача перерахувати вклад на будь-який інший поточний рахунок, а тому ці кошти повинні були бути поверненні відповідачем, після закінчення терміну користування депозитним вкладом, на поточний рахунок позивача № 2600.9.1.24466.980.

Суд стосовно вищенаведеного відзначає, що доказів належного виконання відповідачем зобов'язання за договорами вкладу, яке полягає у поверненні позивачеві вкладу після закінчення строку користування, матеріали даної справи не містять.

Крім того, як встановлено судом вище, позивач вже після закінчення терміну користування вкладом, встановленого відповідними договорами, звернувся до відповідача із платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів на поточний рахунок, відкритий в іншій банківській установі, та як вказує відповідач, дані розрахункові документи не були ним виконані у зв'язку із недостатністю грошових коштів на поточному рахунку.

Проте, наведені доводи відповідача судом відхиляються з тих підстав, що відсутність грошових коштів на поточному рахунку позивача № 2600.9.1.24466.980 та невиконання відповідачем платіжних доручень позивача є наслідком неповернення вкладу позивача на його поточний рахунок після закінчення терміну розміщення вкладів. Тобто на момент звернення позивача до відповідача із платіжними дорученнями, грошові кошти, які надано відповідачеві у користування на підставі договорів вкладу, мали вже мітиться на поточному рахунку № 2600.9.1.24466.980, і позивач на це розрахував.

При цьому, неповернення відповідачем позивачеві вкладу підтверджується виписками з поточного рахунку позивача № 2600.9.1.24466.980 за період з 01 січня 2015 року по 04 лютого 2015 року, з 23 січня 2015 року по 14 квітня 2015 року (а.с. 104-111 том І).

Таким чином, підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи та норми матеріального права, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача вкладу в загальному розмірі 1600000,00 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт внесення позивачем депозиту та його неповернення відповідачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Також суд з приводу доводів, наведених у відзиві, зазначає, що вони судом відхиляються з урахуванням такого.

Відповідач, посилаючись на п. 2.3 договорів вкладу, заперечує проти нарахувань позивачем процентів за користування вкладом, оскільки вважає, що нарахування цих процентів здійснюється в період на який здійснено вклад. Однак, суд із наведеними твердженнями не погоджується, з тих підстав, що за умовами договорів вкладу (пункти 2.3 договорів вкладу «Класичний», п. 2.1 договору вкладу «Строковий») нарахування процентів за вкладом проводиться від дня, наступного за днем надходження вкладу, до дня, який передує його поверненню або списання з рахунку вкладника. При цьому, ні одна з наведених обставин не настала, тобто вклади позивача фактично йому не повернуті і не списані з його рахунків, відтак не настала та обставина із якою пов'язується припинення нарахування процентів за користування відповідачем вкладом позивача.

Також, на думку відповідача, його обов'язок з повернення позивачеві депозиту не є грошовим зобов'язанням, тому воно не є простроченим, відтак позовні вимоги щодо стягнення нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є безпідставними. Наведені заперечення відповідача спростовуються правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 № 6-247цс14.

Крім того, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача пені на підставі ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ котів в Україні», оскільки на момент звернення позивача із вказаними вище платіжними дорученнями на його поточному рахунку № 2600.9.1.24466.980 були відсутні достатні для перерахування грошові кошти.

Однак, наведені доводи судом до уваги не приймаються, оскільки, як зазначалося судом вище, відсутність достатніх грошових коштів на рахунку позивача є наслідком порушення відповідачем зобов'язання, яке полягає у вчасному повернені депозиту, тобто одне порушення зобов'язання за договорами депозиту призвело до порушення зобов'язання за договором на розрахунково-касове обслуговування.

Отже, суд, вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача процентів за користування депозитом, зазначає, що така вимога є також правомірною, однак розрахунок цієї вимоги визнано судом невірним. За здійсненими розрахунками суду (наведено в таблиці далі по тексту), вказана вимога підлягає задоволень в сумі 39056,17 грн, тобто частково.

Також, з огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Пунктом 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ котів в Україні» унормовано, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня (п. 8.1 ст. 8 названого Закону).

Положеннями п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ котів в Україні» встановлено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання з повернення позивачеві вкладу та зобов'язання з виконання вищевказаних платіжних доручень, суд дійшов вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені та нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, є правомірними, однак підлягають задоволенню частково у зв'язку із невірним розрахунком таких вимог, здійсненого позивачем, та частковою оплатою відповідачем процентів за користування вкладом, що підтверджується виписками з поточного рахунку позивача, а саме: за період з 24 лютого 2015 року по 25 лютого 2015 року (а.с. 30 том 1), за період з 01 березня 2015 року по 04 березня 2015 року (а.с. 38 том 1).

Так, відповідно до розрахунку, здійсненого судом і наведеного в таблиці (далі по тексту), позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 61420,00 грн та три проценти річних - в сумі 5048,21 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції, то така вимога підлягає задоволенню повністю в сумі 100928,70 грн, за розрахунками позивача, які перевірені і визнані судом вірними.

ДоговірВклад (грн) % за користав-я вкладомсплачено банком % за користав-я вкладомперіодСума % за користування вкладомПеня (грн) 3 % річних (ст. 625 ЦК) (грн) від 15.05.2014 № 41 300000,00 24,5 926,30 грн 18.02.2015-16.03.2015 4510,69 8100,00 665,75 60000,00 25.02.2015-16.03.2015 805,48 1200,00 98,63 від 01.08.2014 № 300131/92639/6 90000,00 23 02.02.2015-16.03.2015 2438,63 3870,00 318,08 від 23.10.2014 № 300131/122881/3 900000,00 24 26.01.2015-16.03.2015 29589,04 45000,00 3698,63 від 03.12.2014 № 300131/142143/3-14 250000,00 25 513,70 грн 04.03.2015-16.03.2015 1712,33 3250,00 267,12 39056,17 61420,00 5048,21

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 09807856, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМІНЬ БРОК» (39602, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ватутіна, буд. 3; ідентифікаційний код 37015651, на будь-який рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) банківський вклад в сумі 1600000,00 (один мільйон шістсот тисяч) грн 00 коп.; проценти за користування вкладом в сумі 39056,17 (тридцять дев'ять тисяч п'ятдесят шість) грн 17 коп.; три проценти річних в сумі 5048,21 (п'ять тисяч сорок вісім) грн 21 коп.; втрати від інфляції в сумі 100928,70 (сто тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн 70 коп.; пеня в сумі 61420,00 (шістдесят одна тисяча чотириста двадцять) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 36129,06 (тридцять шість тисяч сто двадцять дев'ять) грн 06 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06 липня 2015 року.

Cуддя Я.А. Карабань