Рішення

від 02.07.2015 по справі 910/13408/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №910/13408/15 За позовом дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "НБТ ОЙЛ"

про стягнення 379 934,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: не з"явився

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НБТ ОЙЛ" про стягнення 379 934,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2015 порушено провадження у справі №910/13408/15 та призначено до розгляду на 18.06.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2015 заяву дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволено та відстрочено сплату судового збору за подачу позовної заяви до товариства з обмеженою відповідальністю "НБТ ОЙЛ" про стягнення 379 934,00 грн. до ухвалення судового рішення у даній справі.

Представник відповідача в судове засідання 18.06.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 18.06.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 02.07.2015.

У засідання суду 02.07.2015 сторони не з'явились, витребувані судом докази не подали, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2012 між Дочірнім підприємством «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія»Автомобільні дороги України» (надалі - "позивач", покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «НБТ ОЙЛ» (надалі - "відповідач", постачальник) було укладено договір поставки № 4/52(далі договір).

Відповідно до пункту 1 договору, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити наступні товари: щебінь та відсів, найменування (номенклатура та асортимент), якого визначена у п.1.2 договору.

Згідно умов п.3.1. договору, ціна цього договору становить 9420000,00 грн. з ПДВ, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару.

Сторони у п.4.1. договору дійшли згоди, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем пред'явлення постачальником, отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами Акту приймання-передачі Товару і передачі документів, зазначених у п.4.2.договору.

У п.4.2.договору визначено, що до рахунку додаються документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості товару), видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні чи залізничні накладні та ніші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством.

На виконання умов договору позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку № 14/05-01 від 14.05.2012р. за платіжними дорученнями № 1204 від 30.05.2012р. на суму 150 000 грн. та № 1255 від 07.06.2012р. на суму 322 912,20 грн., копії яких у матеріалах справи, перерахував на рахунок постачальника грошові кошти у розмірі472 912,20 грн.

Проте, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та домовленостей між сторонами, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по поставці товару на отриману суму коштів.

Так судом встановлено, що 07.06.2012 відповідач поставив товар на суму 92 978,20 грн., включаючи вартість перевезення продукції, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 14/05-011 від 07.06.2012р.

В подальшому поставки оплаченого товару здійснено не було, у зв'язку з чим у відповідача виник боргу перед покупцем у розмірі 379 934,00 грн. вартості оплаченого, проте не поставленого товару по договору.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 692 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що до судового розгляду позивач неодноразово вимогами № 06-2/1257 від 23.07.2012, № 06-2/235 від 06.02.2015 звертався до відповідача з вимогою повернення отриманих коштів по договору в найкоротший термін, які залишені останнім без реагування.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено та відповідачем належними доказами не спростовано, що залишок його заборгованості по отриманій, проте не використаній та неповерненій передоплаті по договору становить 379 934,00 грн., що є у відповідності з умовами договору та нормами Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 379 934,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 у даній справі було відстрочено позивачу оплату судового збору до прийняття рішення у даній справі, що останнім здійснено не було, відповідно до ст. 49 ГПК України, п.3.3-3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати по сплаті судового зборустягуються з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НБТ ОЙЛ" (03035, м.Київ, вул.Кудряшова, 16, кв.136, код ЄДРПОУ 36716065) на користь дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (46001, м.Тернопіль, вул.О.Кульчицької, 8, код ЄДРПОУ 31995099) заборгованість в сумі 379 934 (триста сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НБТ ОЙЛ" (03035, м.Київ, вул.Кудряшова, 16, кв.136, код ЄДРПОУ 36716065) в доход Державного бюджету Українисудовий збір в розмірі 7598 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 68 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення 08.07.2015