Рішення

від 02.07.2015 по справі 923/889/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 р. Справа № 923/889/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Чаплинського району Херсонської області, смт. Чаплинка Херсонської області

до

відповідача-1: Чаплинської селищної ради, смт. Чаплинка Херсонської області

відповідача-2: фермерського господарства "Чаплинське", смт. Чаплинка Херсонської області

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути майно

за участю прокурора - Петренко Л.В., службове посвідчення № 030355 від 17.11.2014 року;

та представників сторін:

від відповідача - 1 - ОСОБА_1, селищний голова, НОМЕР_1, видан 16.09.2002 року Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області; ОСОБА_2, представник, дов. від 12.01.2015 року;

від відповідача - 2 - не прибув.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Прокурор Чаплинського району Херсонської області (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Чаплинської селищної ради Херсонської області (відповідач-1) та до фермерського господарстава "Чаплинське (відповідач-2), яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 74/08-15-1гн від 26.06.2015 р. (а.с. 83), просить:

- визнати недійсним (незаконним) рішення сорокової сесії VI скликання Чаплинської селищної ради № 534 від 29 травня 2014 року "Про передачу в платне користування частини внутрішньогосподарської меліоративної системи";

- визнати на майбутнє недійсним договір оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у комунальній власності Чаплинської селищної ради Херсонської області від 18 червня 2014 року укладений між Чаплинською селищною радою та фермерським господарством "Чаплинське";

- визнати на майбутнє недійсною додаткову угоду від 30.10.2014 р. укладену між Чаплинською селищною радою та фермерським господарством "Чаплинське" по внесенню змін до договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у комунальній власності Чаплинської селищної ради Херсонської області від 18 червня 2014 року;

- зобов'язати фермерське господарство "Чаплинське" повернути Чаплинській селищній раді Херсонської області частину внутрішньогосподарської меліоративної системи, згідно договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної системи загальною протяжністю 14344 м. з них: господарський трубопровод - 6838 м., польовий трубопровід - 7506 м., наглядові колодязі - 2 шт. та механічні засувки - 2 шт., вартістю 517818 грн., згідно договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у комунальній власності Чаплинської селищної ради Херсонської області від 18 червня 2014 року укладений між Чаплинською селищною радою та фермерським господарством "Чаплинське", шляхом підписання акту прийому-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 16, 21, 203, 204, 215, 216, 236 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 207, 284 ГК України, ст.ст. 2, 29 ГПК України, ст.ст. 2, 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою господарського суду від 09.06.2015 р. суддя Нікітенко С.В. порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 02.07.2015 р.

Розпорядженням № 221 від 30.06.2015 р. керівника апарату суду у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Нікітенко С.В. справу призначено до повторного автоматичного розподілу. Цим розподілом справу передано до провадження судді Александрової Л.І.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2015 р. суддя Александрова Л.І. прийняла справу до свого провадження та призначила розгляд справи на 02.07.2015 р.

Прокурор, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 74/08-15-1гн від 26.06.2015 р., підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

02.07.2015 р. відповідач-1 надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача-1 проти позову заперечує, просить суд відмовити прокурору в його задоволенні, з підстав, які вказано у відзиві на позов.

Відповідач-2 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду про порушення справи (а.с. 68), відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Неявка представника відповідача-2 у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представників відповідача-1, суд

в с т а н о в и в:

Рішенням тридцять дев'ятої сесії V скликання № 468 від 26 серпня 2009 року Чаплинської селищної ради прийнято у комунальну власність та взято на позабалансовий рахунок внутрішньогосподарські меліоративні системи колишніх КСП «Світанок», «Хлібороб» та ВАТ «Преображенський».

Відповідно до акту передачі внутрішньогосподарської меліоративної системи з невід'ємними об'єктами на баланс та оперативне управління Чаплинській селищній раді, 25 червня 2011 року комісією утвореною відповідно до рішення VII сесії районної ради VI скликання від 24 червня 2011 року № 122, передано внутрішньогосподарські меліоративні системи, що належать до спільної власності територіальних громад Чаплинського району.

В подальшому, рішенням сорокової сесії VI скликання Чаплинської селищної ради № 534 від 29 травня 2014 року «Про передачу в платне користування частини внутрішньогосподарської меліоративної системи», вирішено передати у строкове платне користування частину внутрішньогосподарської меліоративної системи, що знаходиться на території Чаплинської селищної ради, на землях, які орендує Фермерське господарство «Чаплинське» у власників земельних ділянок колишнього КСП «Світанок» від насосної станції НС-13 каналу Р-2-1 з метою зрошення земельних ділянок згідно акту прийому-передачі.

Пунктом 2 вищевказаного рішення, встановлено орендну плату за користування частиною внутрішньогосподарської меліоративної системи, що використовується від НС - 13 Р-2-1 та знаходиться на балансі Чаплинської селищної ради в розмірі 8 % (відсотків) від балансової вартості меліоративної системи.

На виконання вищевказаного рішення, 18 червня 2014 року між Чаплинською селищною радою та Фермерським господарством «Чаплинське» укладено договір оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у комунальній власності Чаплинської селищної ради Херсонської області (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, вказано, що орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину внутрішньогосподарської меліоративної системи, що знаходиться на території Чаплинської селищної ради, на землях, які орендує Фермерське господарство «Чаплинське» у власників земельних ділянок колишнього КСП «Світанок» від насосної станції НС - 13 каналу Р-2-1, що знаходиться на балансі Чаплинської селищної ради на умовах зазначених у договорі.

Пунктом 2.3 договору, передбачено, що передача майна в оренду здійснюється за його залишковою балансовою вартістю з урахуванням індексації (у разі її проведення), що визначається відповідно до законодавства.

Пунктом 3.1 договору, встановлено, що орендна плата відповідно до рішення сорокової сесії Чаплинської селищної ради від 29 травня 2014 року № 534 за (користування Майном становить 8% від балансової вартості меліоративної системи на рік і складає 41425,47 гривень.

Відповідно до акту приймання - передачі майна, Орендодавцем передано Орендарю зрошувальну мережу загальною довжиною 14344 м., з них: господарський трубопровід - 6838 м. польовий трубопровід - 7506 м., наглядові колодязі - 2 шт. та механічні засувки - 2 шт.

Згідно до листа Чаплинської селищної ради № 345/02-19 від 08.05.2015, вказано, що вартість переданого в оренду Фермерському господарству «Чаплинське» комунального майна згідно договору від 18 червня 2014 року складає 517818 гривень.

У подальшому, 30.10.2014 р. між Чаплинською селищною радою та Фермерським господарством «Чаплинське» укладено додаткову угоду по внесенню змін до договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у комунальній власності Чаплинської селищної ради Херсонської області від 18 червня 2014 року. Одною з умов якої є внесення змін до п.10, та викладено підпункт 10.1 в наступній редакції «Договір укладено строком на 5 років та набуває чинності з моменту підписання сторонами». Таким чином, на момент звернення прокурора до суду оспорюваний договір є діючим.

Факт вчинення та виконання вказаного правочину підтверджується Актом прийому - передачі об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних фондів зрошувальної ділянки від НС № 13 Р - 2 - 1 Чаплинської селищної ради, Чаплинського району, Херсонської області, які передаються в оренду Фермерському господарству «Чаплинське» (зрошувальна мережа загальною протяжністю 14344 м.), листом Чаплинського управління водного господарства № 22-03/419 від 08.05.2015 відповідно до якого, Фермерське господарство «Чаплинське» використало протягом 2014 року 799,40 тис.м.куб. води, договорами про надання послуг з водопостачання для поливу сільськогосподарських культур та копіями платіжних доручень про сплату Фермерським господарством «Чаплинське» орендної плати.

Однак, прийняття зазначеного рішення сорокової сесії VI скликання Чаплинської селищної ради № 534 від 29 травня 2014 року «Про передачу в платне користування частини внутрішньогосподарської меліоративної системи» та укладення договору оренди комунального майна здійснено з порушеннями вимог діючого законодавства та підлягають визнанню недійсним з наступних підстав.

Статтею 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначено статус сільської ради, як органу місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічну позицію викладено в п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», згідно якого вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено вичерпний перелік істотних умов договору оренди комунального майна, серед яких : об'єкт оренди; термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації щорядок нарахування амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або:інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Частина 2 статті 284 ГК України передбачає, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлює, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та те, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Пунктом 1 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №629 від 10.08.1995 (далі - Методика) передбачено, що відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), що передається в оренду.

Пунктом 2 вказаної Методики встановлено, що оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому та те, що передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.

Згідно з пунктом 19 Методики у разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка.

Відповідно до пункту 3 Методики поняття "незалежна оцінка" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" незалежною оцінкою майна вважається оцінка, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Перед прийняттям вищевказаного рішення, укладання договору оренди між Чаплинською селищною радою та Фермерським господарством «Чаплинське» від 18 червня 2014 року, та на теперішній час незалежна оцінка об'єкта оренди, з метою визначення вартості спірного майна для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати, не проводилася, що також підтверджується листом № 345/02-19 від 08.05.2015 Чаплинської селищної ради.

Тобто, обрахування орендної плати здійснювалось не від вартості орендованого майна за незалежною оцінкою, а від залишкової балансової вартості.

Вищезазначене свідчить, що вказані рішення сорокової сесії VI скликання Чаплинської селищної ради № 534 від 29 травня 2014 року «Про передачу в платне користування частини внутрішньогосподарської меліоративної системи» та правочин, який укладений на його виконання, між орендодавцем та орендарем суперечить вимогам законодавства України, інтересам держави та суспільства, в тому числі ст. ст.10, 11 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», що в свою чергу є підставою для визнання їх недійсним.

Згідно частин 1, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні: майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Статтею 236 ЦК України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Відповідно до вимог частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене вище заперечення відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не приймаються.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

У пункті 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлені в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в сумі 1218 грн.

Прокурором Чаплинського району Херсонської області заявлено позов про визнання недійсним рішення селищної ради, визнання на майбутнє недійсним договору оренди, визнання на майбутнє недійсною додаткової угоди до договору та зобов'язання повернути майно.

Пунктом 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Отже, сума судового збору з урахуванням підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", яка підлягала сплаті при зверненні з позовом становить 3654.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури при здійснені своїх повноважень від сплати судового збору звільняються.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 на відповідачів в рівних частках.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним (незаконним) рішення сорокової сесії VI скликання Чаплинської селищної ради № 534 від 29 травня 2014 року "Про передачу в платне користування частини внутрішньогосподарської меліоративної системи".

3.Визнати на майбутнє недійсним договір оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у комунальній власності Чаплинської селищної ради Херсонської області від 18 червня 2014 року укладений між Чаплинською селищною радою та фермерським господарством "Чаплинське".

4.Визнати на майбутнє недійсною додаткову угоду від 30.10.2014 р. укладену між Чаплинською селищною радою та фермерським господарством "Чаплинське" по внесенню змін до договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у комунальній власності Чаплинської селищної ради Херсонської області від 18 червня 2014 року.

5.Зобов'язати фермерське господарство "Чаплинське" повернути Чаплинській селищній раді Херсонської області частину внутрішньогосподарської меліоративної системи, згідно договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної системи загальною протяжністю 14344 м. з них: господарський трубопровод - 6838 м., польовий трубопровід - 7506 м., наглядові колодязі - 2 шт. та механічні засувки - 2 шт., вартістю 517818 грн., згідно договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у комунальній власності Чаплинської селищної ради Херсонської області від 18 червня 2014 року укладений між Чаплинською селищною радою та фермерським господарством "Чаплинське", шляхом підписання акту прийому-передачі.

6.Стягнути з Чаплинської селищної ради (75200, Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Радянська, буд. 40, ідентифікаційний код 26348829) на користь держави в доход державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 1827 грн. судового збору.

7.Стягнути з фермерського господарства "Чаплинське" (75200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35686192) на користь держави в доход державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 1827 грн. судового збору.

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова