Рішення

від 07.07.2015 по справі 922/3043/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р.Справа № 922/3043/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Підприємницька фірма "Август", м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 229 804,08 грн. за участю :

Представник позивача - не з"явився;

Представник відповідача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 01.07.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Підприємницька фірма "Август" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" про стягнення основної заборгованості у розмірі 206682,00 грн., пені у розмірі 22018,20 грн. та 3% річних у розмірі 1103,88 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки № К-3828 від 01.06.2012 року.

Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/3043/15 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 червня 2015 року.

Ухвалою суду від 03.06.2015 року розгляд справи було відкладено на 15 червня 2015 року.

Ухвалою суду від 15.06.2015 року розгляд справи було відкладено на 07 липня 2015 року.

Представник позивача в призначене на 07.07.2015 року судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив. В попередньому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначеному судовому засіданні та в запереченнях на позовну заяву, наданих до суду 03.07.2015 року (вх.№26871) позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 206682,00 грн. визнав повністю, щодо стягнення пені та 3% річних, відповідач просив суд перерахувати вірність нарахування суми неустойки та надав власний розрахунок, в якому зробив висновок, що санкції нараховані з помилками.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

01 червня 2012 року між Приватним підприємством "Підприємницька фірма "Август" (Поставщик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" (Покупець) було укладено Договір поставки № К-3828, відповідно до умов якого Поставщик зобов'язується передати у власність Покупця, лакофарбові матеріали Hempel (ОСОБА_2), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно і в повному обсязі здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Загальний обсяг ОСОБА_2, поставка якого здійснюється за цим Договором, визначається кількістю і вартістю сукупності всіх партій (єдиної партії) продукції, проданих протягом терміну дії Договору (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, партія ОСОБА_2 формується за попередньою заявкою. Сторони визнають дійсність заявки, переданої за допомогою зв'язку: e-mail, факс. При формуванні кожної партії сторонами узгоджуються найменування, асортимент, кількість, ціна ОСОБА_2, спосіб, термін та місце поставки ОСОБА_2, які вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору з моменту їх підписання обома сторонами.

Пунктами 2.1 - 2.3 Договору передбачено, що ціна ОСОБА_2, що є предметом даного договору, вказується в специфікаціях. Покупець проводить оплату ОСОБА_2 в наступному порядку:

20% - попередня оплата, яка здійснюється Покупцем протягом п'яти календарних днів з моменту отримання рахунку;

80% - остаточна оплата протягом 30-ти календарних днів з моменту приймання відповідної партії ОСОБА_2. Момент приймання визначається відповідно до дати, зазначеної в накладній.

Остаточна оплата проводиться на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату. Сума остаточної оплати визначається як різниця між сумою виставленого рахунку на оплату і сумою попередньої оплати.

Згідно п. 2.5 Договору його ціна становить загальну суму вартості всіх здійснених поставок ОСОБА_2, що є предметом даного Договору.

На виконання умов даного Договору, позивач поставив відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 469470,00 грн., що підтверджується накладними № 3 від 04.02.2015 року на суму 412140,00 грн. та № 4 від 11.02.2015 року на суму 57330,00 грн. (арк..с. 42, 45), скріпленими підписами повноважних представників відповідача (Довіреність №336 від 04.02.2015 року та Довіреність №487 від 10.02.2015 року).

Відповідач (покупець) ОСОБА_2 отримав без зауважень та претензій щодо кількості, асортименту, якості, вартості ОСОБА_2 за підписаними видатковими накладними.

Також керуючись умовами Договору поставки, позивачем було попередньо виставлено Відповідачу рахунок-фактуру № 3 від 27.01.2015 року на сплату ОСОБА_2 в сумі 469470,00 грн. (арк..с. 41).

Відповідно до банківських виписок з рахунку Позивача (арк..с. 55) Відповідачем були здійснені наступні платежі: 05.02.2015 року - 164856,00 грн. сплата по накладній №3 від 04.02.2015 року; 16.02.2015 року - 22932,00 грн. сплата по накладній №4 від 11.02.2015 року, 05.03.2015 року - 50000,00 грн. сплата по накладній №3 від 04.02.2015 року; 29.04.2015 року -25000,00 грн. сплата по накладній №3 від 04.02.2015 року.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, за переданий по вказаним накладними ОСОБА_2 розрахувався лише частково в сумі 262788,00 грн., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" виникла заборгованість перед позивачем - Приватним підприємством "Підприємницька фірма "Август" , яка складає 206682,00 грн., що також не заперечується представником відповідача.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" з Претензією Вих..№П 12/15 від 12.03.2015 року (повторно вих..№П 20/15 від 17.04.2015 року), згідно якої відповідачу пропонувалося добровільно погасити заборгованість, що утворилася у зв"язку із неналежним виконанням з боку останнього своїх зобов'язань за Договором поставки № К-3828 від 01.06.2012 року (арк..с. 33-34) . Проте, зазначені Претензії залишились відповідачем без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За договором поставки, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів остаточної оплати отриманого Товару суду не надав, суд дійшов висновку, що позов в частині заявлених до стягнення 206682,00 грн. основного боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за Договором поставки № К-3828 від 01.06.2012 року, просить стягнути з нього пеню в розмірі 22018,20 грн., та 3% річних у розмірі 1103,88 грн.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216, частини першої статті 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 цього Кодексу).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. А згідно зі статтею 549 цього Кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Умовами укладеного між сторонами Договору поставки у пункті 5.6. встановлена відповідальність Покупця у вигляді сплати пені за порушення зобов'язання в частині оплати вартості товару, а саме: у випадку порушення Покупцем строків оплати ОСОБА_2, передбачених п. 2.3.2. Договору, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, діючої на момент такої прострочки.

З огляду на приписи вищезазначених норм та відповідно до умов Договору поставки позивачем на суму простроченого зобов'язання відповідно до накладної № 3 від 04.02.2015 року була нарахована пеня за період з 07.03.2015 року по 29.04.2015 року в сумі 16824,38 грн., за період з 29.04.2015 року по 06.05.2015 року в сумі 2260,36 грн., а також відповідно до накладної № 4 від 11.02.2015 року була нарахована пеня за період з 16.03.2015 року по 06.05.2015 року в сумі 2933,46 грн.. Всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі 22018,20 грн..

Здійснивши власний розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою програми "ОСОБА_3 Еліт" суд зазначає, що нарахування пені на суму простроченого зобов'язання відповідно до накладної № 3 від 04.02.2015 року за період з 07.03.2015 року по 28.04.2015 року складає 17188,03 грн., за період з 29.04.2015 року по 06.05.2015 року складає 2265,65 грн., а також відповідно до накладної № 4 від 11.02.2015 року пеня за період з 16.03.2015 року по 06.05.2015 року складає 2940,32 грн.. Всього пеня за самостійним розрахунком суду становить 22394,00 грн.

Однак відповідно до правила пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Зазначене клопотання в матеріалах справи відсутнє, а тому у господарського суду відсутні підстави виходити за межі заявлених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, господарський суд задовольняє вимогу позивача в частині стягнення з відповідача заявленої у позовній заяві суми пені в розмірі 22018,20 грн., оскільки її нарахування відповідає умовам укладеного між сторонами Договору поставки та вимогам чинного законодавства України.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на наведене, перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1103,88 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України , статтями 173, 174, 193, 216, 217, 218, 230, 256 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс» (61038, м. Харків, вул. Маршала Багацького, 4, код ЄДРПОУ 30428944) на користь Приватного підприємства «Підприємницька фірма «Август» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Євпаторійська, 70, код ЄДРПОУ 13526809, п/р 2600700016967 в Філія АТ «Укрексімбанк» в місті Маріуполь, МФО 335957) - суму основної заборгованості у розмірі 206 682,00 гривень, пеню за прострочення зобов'язання в розмірі 22018,20 гривень, 3% річних в розмірі 1103,88 гривень та сплачений судовий збір за подачу позову в сумі 4596,08 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2015 р.

Суддя ОСОБА_4