Постанова

від 30.06.2015 по справі 925/219/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 925/219/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання - Філімоновій І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 року (повний текст якого складено 30.03.15р.)

по справі №925/219/15 (суддя -Скиба Г.М.)

за позовом Черкаської міської ради

до приватного підприємства "Елтеко-Україна-Рось"

про стягнення 130362,08 грн. заборгованості та санкції за договором оренди землі

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Черкаської області передані вимоги Черкаської міської ради до приватного підприємства "Елтеко-Україна-Рось" про стягнення заборгованості у розмірі 130 362,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 20.03.2006 р. щодо внесення орендної плати, заборгованість по якій станом на момент звернення до суду становить 130 362,08 грн. У зв'язку з цим орган місцевого самоврядування просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у заявленому розмірі (122 398, 46 грн.).

Рішенням Господарського суду Черкаської області 26.03.15р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Елтеко-Україна-Рось" через Черкаську міську раду на користь міського бюджету орендну плату за землю 23677,42 грн., 2684,31 грн. пені.

Стягнуто з Приватного підприємства "Елтеко-Україна-Рось на користь Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Черкаська міська рада звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області області від 26.03.2015р. скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями визначено склад суду для розгляду справи №925/219/15, головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати від 14.05.15р. у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному сформовано новий склад колегії суддів для розгляду справи №925/219/15 головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Мартюк А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015р. апеляційну скаргу Черкаської міської ради прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 09.06.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р., у зв'язку з виходом судді Іоннікової І.А. з лікарняного, сформовано для розгляду апеляційних скарг колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.15р. справу №925/219/15 прийнято у новому складі колегії суддів головуючого судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

В судове засідання 09.06.2015р. з'явився представник апелянта. Представник відповідача у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року розгляд справи було відкладено на 30.06.2015 р.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 року у справі № 925/219/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2015 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача. Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Черкаської міської ради від 09.03.2006р. № 9-235 приватному підприємству "Елтеко-Україна-Рось" надана в оренду терміном на 49 років земельна ділянка площею 6171 кв.м., з них: площею 29 кв.м. - в спільне користування з товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Славутич", яка знаходиться у м. Черкаси по вул. Сумгаїтській, 8, під частину адміністративно-побутового комплексу за рахунок землекористування ДНВП "Ротор".

На виконання рішення 20.03.2006р. між Черкаською міською радою та приватним підприємством "Елтеко-Україна-Рось" було укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 6171 кв.м., з них: площею 29 кв.м. - в спільне користування з товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Славутич" по вул. Сумгаїтській, 8 - під частину адміністративно-побутового комплексу. За цільовим призначенням земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п. 3.1 Договору договір укладено до 09.03.2055р. (без права передачі її в суборенду). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії говору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 14.1 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 28.03.2006р. за №040677500170.

Відповідно до п. 4.1 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Розрахунок орендної плати:

- грошова оцінка земельної ділянки площею 6171 кв.м. під частину адміністративно-побутового комплексу по вул. Сумгаїтській, 8 згідно з витягу Черкаського міського управління земельних ресурсів від 20.03.2006р. №264-гр.-2006. з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Черкаси на час укладання цього договору становить 588192,00 грн.;

- річна орендна плата за земельну ділянку площею 6171 кв.м. під частину адміністративно-побутового комплексу по вул. Сумгаїтській, 8 на час укладання цього договору становить 5882 грн.

Зі змісту п. 4.2 Договору вбачається, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа наступного місяця за звітним на р/р №33216812600002, код 13050200 в Управлінні Державного Казначейства в Черкаській області, МФО 854018, ОКПО 22809222. Орендар бере на себе обов'язок уточнення зміни розмірів орендної плати та банківських реквізитів через фінансові та податкові органи на місцях.

На виконання умов договору Орендодавець на підставі акта приймання-передачі земельних ділянок передав Орендарю земельну ділянку під частину адміністративно-побутового комплексу площею 6171 кв.м., з них: площею 29 кв.м. - в спільне користування з товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Славутич" по вул. Сумгаїтській, 8, який підписаний та скріплений печатками представників сторін по договору.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення органу місцевого самоврядування із позовом ПП "Елтеко-Україна-Рось" має податкову заборгованість по орендній платі за земельну ділянку в сумі 122 398,46 грн. (156355,53 + 300,42 - 34257,49=122398,46).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами (далі вживається скорочено ЗУ «Про оренду землі»), який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно положень Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174); господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 1 статті 180).

В силу частини 7 статті 179 названого кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним тоді, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, при цьому згідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи між Черкаською міською радою та ПП «Елтеко-Україна-Рось» було укладено договір оренди земельної ділянки від 20.03.2006 р., зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 28.03.2006 р. за № 040677500170, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 6171 кв.м., розташована у м. Черкаси по вул. Сумгаїтській, 8.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як було встановлено місцевим господарським судом та не спростовано стороною відповідача по справі у останнього перед позивачем утворилася заборгованість з орендної плати за земельну ділянку. Проте аналізуючи заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості з орендної плати місцевим господарським судом було не вірно витлумачено норми законодавства України та не прийнято до уваги позицію Верховного суду України, що у свою чергу вплинуло на вирішення даного господарського спору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі, місцевий господарський суд виходив з того, що сторонами ні в добровільному, ні в судовому порядку не було внесено змін до договору оренди землі від 20.03.2006 р., а тому нарахування орендної плати в розмірі більшому ніж передбачено договором оренди є безпідставним, з чим у свою чергу не погоджується колегія суддів.

Законною підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі положень Податкового кодексу України.

Пунктами 14.1.147, 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України визначено такий вид загального державного податку як плата за землю, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок є обов'язковим платежем, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Відповідно до пунктів 269.1, 270.1 статей 269, 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. За умовами пунктів 14.1.34, 14.1.73 статті 14 Податкового кодексу України власниками земельних ділянок визнаються юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно. Землекористувачами визнаються юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За приписами пункту 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому відповідно до пунктів 288.1-288.3 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з положеннями чинного законодавства обов'язок зі сплати плати за землю як загальнодержавного податку може бути покладений виключно на наступних осіб: у формі земельного податку - на власників та постійних користувачів належним чином сформованих земельних ділянок, право власності/постійного користування яких оформлені та зареєстровані у відповідності до вимог чинного земельного законодавства; у формі орендної плати за землі державної та комунальної власності - на орендарів відповідних земельних ділянок державної та комунальної власності за умови укладення та реєстрації відповідних договорів оренди землі.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 № 2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

У відповідності до п. 4. 1 Договору річна орендна плата за земельну ділянку площею 6171 кв.м. під частину адміністративно-побутового комплексу по вул. Сумгаїтській, 8 на час укладання цього договору становить 5882 грн.

Натомість п. 4.2 Договору сторони передбачили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Отже в даному випадку сторонами договірних відносин було в добровільному порядку погоджено, що орендна плата визначена у договорі не є фіксованою та може бути змінена, при цьому застосування нового розміру щорічної орендної плати не знаходиться у залежності від моменту внесення таких змін до договору, а лише від набрання чинності змін до діючого законодавства.

Крім того Верховним судом України (далі - ВСУ) у постанові від 02.12.2014 N 21-274а14 (далі - постанова N 21) висловлено правову позицію щодо застосування підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Зокрема, передбачено, що з набранням чинності ПКУ річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності (пункт 5.2 статті 5 ПКУ), до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ.

Таким чином, згідно із правовою позицією ВСУ з 1 січня 2011 року розмір податкового обов'язку платника податків зі сплати орендної плати не може бути меншим, ніж визначений пунктом 288.5 статті 288 ПКУ.

Тобто з урахуванням вищенаведеного розмір орендної плати за спірну земельну ділянку починаючи з 01.01.2008 року повинен здійснюватися виходячи з трьох відсотків від грошової оцінки земельної ділянки та з урахуванням індексу інфляції, який: з 01.01.2008 р. становив 1,028, тобто у розмірі 1511,65 грн. щомісячно; з 01.01.2009 р. становив 1,152, тобто у розмірі 1741, 42 грн. щомісячно; з 01.01.2010 р., тобто у розмірі 1844,17 грн. щомісячно.

Перевіривши арифметичний розрахунок заявленої позивачем до стягнення заборгованості з орендної плати, колегія суддів дійшла висновку про його відповідність, а отже й необхідність у задоволенні даної позовної вимоги у повному обсязі.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.6 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Статтею 129 Податкового кодексу України визначено, що пеня нараховується на суму боргу із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ.

Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання здійснено розрахунок суми пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за шість місяців у розмірі 7963,62 грн.

Здійснивши розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язання по сплаті земельного податку у заявлений позивачем період, колегія суддів встановила, що розрахунок пені позивача є арифметично вірним та становить 7963,62грн.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, а отже апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 року у справі № 925/219/15 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги та за подання позову до суду першої інстанції покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 року у справі № 925/219/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного Підприємства "Елтеко-Україна-Рось" (18 000, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 8, код ЄДРПОУ 24359548) на користь Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542) заборгованість по орендній платі у розмірі 122 398,56 грн. (сто двадцять дві тисячі триста дев'яносто вісім гривень 56 коп.) та пеню в розмірі 7 936,62 грн. (сім тисяч сімсот дев'ятсот тридцять шість гривень 62 коп.).

Стягнути з Приватного Підприємства "Елтеко-Україна-Рось" (18 000, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 8, код ЄДРПОУ 24359548) в дохід державного бюджету України 2 607,24 (дві тисячі шістсот сім гривень 24 коп.) грн. - судового збору за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Приватного Підприємства "Елтеко-Україна-Рось" (18 000, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 8, код ЄДРПОУ 24359548) в дохід державного бюджету України 1 303,62 (одну тисячу три гривні 62 коп.) грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи № 925/219/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова