Постанова

від 30.06.2015 по справі 925/440/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 925/440/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Бовсунівська Л.О.

за участю представників:

від позивача - Мацієвський О.М. (представник за довіреністю), Горлач О.Г. (директор)

від відповідача - Порохнюк Л.П. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Київське пуско-налагоджувальне управління №427"

на рішення господарського суду Черкаської області

від 12.05.2015р.

у справі №925/440/15 (головуючий суддя: Дорошенко М.В.)

за позовом дочірнього підприємства "Київське пуско-налагоджувальне управління №427"

до приватного підприємства "Галеас"

про стягнення 85715 грн. 07 коп.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Київське пуско-налагоджувальне управління №427" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до приватного підприємства "Галеас" про стягнення 85715 грн. 07 коп. неустойки з урахуванням встановленого індексу інфляції за неповернення орендарем орендованого приміщення орендодавцю після припинення договору оренди, а також просить відшкодувати йому за рахунок відповідача 1827 грн. витрат на сплату судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.2012 р. №ЧК-02 щодо повернення орендованого ним приміщення позивачу за актом приймання-передачі після припинення цього договору шляхом його розірвання.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.05.2015 р. у справі №925/440/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, дочірнє підприємство "Київське пуско-налагоджувальне управління №427" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 12.05.2015 р. у справі №925/440/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 85715 грн. 07 коп. неустойки з урахуванням встановленого індексу інфляції за неповернення орендарем орендованого приміщення орендодавцю після припинення договору оренди задовольнити повністю, стягнути з приватного підприємства "Галеас" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 913 грн. 50 коп.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає про те, що при розгляді даної справи не підлягало доказуванню факт розірвання договору 10.06.2013 р., оскільки цей факт було встановлено судом під час розгляду справи №925/2330/14, яке набрало законної сили, та цей факт було визнано тими ж самими сторонами; нарахування позивачем неустойки в розмірі подвійної орендної плати проведено у відповідності до положень ч.2 ст. 785 ЦК України у зв'язку з несвоєчасним поверненням об'єкту оренди; застосування індексу інфляції до неустойки прямо не заборонено чинним законодавством, було схвалено сторонами у договорі, вказані положення договору не визнані недійсними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Зубець Л.П.) прийнято апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Київське пуско-налагоджувальне управління №427" на рішення господарського суду Черкаської області від 12.05.2015р. до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.06.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) прийнято апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Київське пуско-налагоджувальне управління №427" на рішення господарського суду Черкаської області від 12.05.2015р. до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.06.2015 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 12.05.2015 р. у справі №925/440/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 85715 грн. 07 коп. неустойки з урахуванням встановленого індексу інфляції за неповернення орендарем орендованого приміщення орендодавцю після припинення договору оренди задовольнити повністю, стягнути з приватного підприємства "Галеас" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 913 грн. 50 коп.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити без змін рішення господарського суду Черкаської області від 12.05.2015 р. у справі №925/440/15, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 грудня 2012 року між дочірнім підприємством "Київське пуско-налагоджувальне управління №427", як орендодавцем, та приватним підприємством "Галеас", як орендарем, був укладений договір оренди нежитлового приміщення №ЧК-02 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендарю, а останній - прийняти у строкове платне користування об'єкт оренди - нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 46,84 кв. м., розташоване по вул. Хоменка, 7 у м. Черкаси;

Відповідно до п. 1.4 Договору, останній діє з 01 грудня 2012 року по 30 листопада 2013 року.

Відповідно до п. 3.2 Договору, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату, що становить 1639 грн. 40 коп. на місяць з урахуванням ПДВ та є базовою ставкою орендної плати.

Розмір орендної плати змінюється з урахуванням індексу інфляції, але не може бути нижчим за базову ставку, визначену п. 3.2 Договору (п. 3.6 Договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що передача або повернення об'єкту оренди вважаються здійсненими в день підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії актом приймання-передачі нежитлового приміщення до договору оренди №ЧК-02 від 01.12.2012 р., орендодавець передав, а орендар прийняв нерухоме майно. Даний акт скріплено печатками сторін та підписано представниками сторін за договором.

Згідно з п. 2.3 Договору після закінчення терміну його дії чи у випадку його дострокового розірвання. орендар зобов'язаний у 7-денний строк повернути орендодавцю нерухоме майно за актом приймання-передачі, звіреним з актом приймання передачі на момент укладення Договору.

В матеріалах справи міститься копія рішення господарського суду Черкаської області від 24.02.2015 у справі №925/2330/14 за позовом дочірнього підприємства "Київське пуско-налагоджувальне управління №427" до приватного підприємства "Галеас" про стягнення 80701 грн. 80 коп., у тому числі: 11475 грн. 80 коп. боргу з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.2012 №ЧК-02, 2488 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 612 грн. 14 коп. 3% річних і 66124 грн. 56 коп. неустойки за неповернення об'єкту оренди, яким були встановлені, зокрема наступні обставини:

- фактично орендар виїхав з орендованого приміщення, проте акту приймання-передачі приміщення не складав та не підписував;

- договір розірваний з 10.06.2013 р. Спору в цій частині між сторонами немає.

Рішення господарського суду Черкаської області від 24.02.2015 у справі №925/2330/14 набрало законної сили, тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлені ним обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Виходячи зі змісту п. 5.10 Договору, у випадку несвоєчасного звільнення приміщення, у разі припинення дії Договору, у зв'язку із закінченням терміну або дострокового розірвання Договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Сторонами не надано суду акта приймання-передачі на повернення орендарем орендодавцю об'єкту оренди за договором.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі після розірвання договору оренди нежитлового приміщення №ЧК-02, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 5.10 Договору та ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України, нараховано відповідачу 85715 грн. 07 коп. неустойки з урахуванням встановленого індексу інфляції, у тому числі: 68925 грн. 32 коп. самої неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період прострочення з 11.06.2013 по 10.03.2015 та 16789 грн. 75 коп. інфляційних нарахувань на вказану суму неустойки за період прострочення з липня 2013 року по лютий 2015 року.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у своїх поясненнях зазначає, що позивач у справі №925/2330/14, яка уже розглянута господарським судом Черкаської області, відмовився від неустойки за неповернення орендованого майна за вказаним вище договором оренди нежитлового приміщення, тому він не має права звертатися до господарського суду з такою ж вимогою вдруге. Відповідач вважає, що позивач нарахував стягувану суму неустойки і пред'явив її до стягнення з порушенням встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій, встановленої пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовної давності тривалістю в один рік, вимог статті 625 Цивільного кодексу України, яка не передбачає застосування встановленого індексу інфляції до неустойки і, що сума неустойки значно перевищує суму орендної плати. За твердженням відповідача він звільнив орендоване приміщення і повернув ключі від нього позивачу задовго до розірвання договору оренди нежитлового приміщення, оскільки не міг використовувати це приміщення за призначенням через відключення його від електропостачання та теплопостачання за борги позивача, тому підстав для застосування позивачем передбаченої п. 5.10 договору оренди нежитлового приміщення неустойки немає.

З тексту рішення господарського суду Черкаської області від 24.02.2015 р. у справі №925/2330/14 вбачається, що позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення 66124 грн. 56 коп. неустойки за неповернення відповідачем об'єкту оренди. Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом, при цьому таке зменшення позивачем розміру позовних вимог на суму неустойки не позбавляє позивача повторно у загальному порядку звернутися до господарського суду з позовом про стягнення тієї ж неустойки.

Відповідач, на підтвердження своїх намагань повернути позивачу предмет оренди, надав суду копію адресованого позивачу листа від 28.08.2013 б/н з проханням до представників дочірнього підприємства "Київське пуско-налагоджувальне управління №427" з'явитися 02.09.2013 о 14 годині для здачі приміщення за договором від 01.12.2012 №ЧК-02 і складання акта здачі цього приміщення. На підтвердження надіслання цього листа позивачу відповідач надав копію фіскального чека відділення поштового зв'язку м. Черкаси від 28.08.2013 №1171 з номером поштового відправлення 1800506225116.

Позивачем було надано суду поштовий конверт з номером поштового відправлення 1800506225116 та лист відповідача від 28.08.2013 №008, який надійшов позивачу у цьому конверті, зміст якого (листа) є іншим від змісту листа від 28.08.2013 б/н, наданого відповідачем, зміст листа від 28.08.2013 №008 не стосується повернення об'єкту оренди за Договором і складання акту приймання-передачі.

Отже, місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача про надіслання відповідачу листа від 28.08.2013 б/н з пропозицією скласти акт приймання-передачі приміщення, оскільки вони спростовуються наданим позивачем поштовим конвертом та листом відповідача від 28.08.2013 №008.

Твердження відповідача щодо звільнення орендованого приміщення та повернення ключів від нього позивачу задовго до розірвання договору оренди нежитлового приміщення, в зв'язку з неможливістю використовувати це приміщення за призначенням через відключення його від електропостачання та теплопостачання за борги позивача, є необґрунтованими та належними доказами не підтвердженими, а тому колегією суддів не приймаються до уваги.

Щодо доводів скаржника про нарахування позивачем суми неустойки і пред'явлення її до стягнення з порушенням встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в п.5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Крім того, в п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки; у рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 №14-рп/2012 зі справи №1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди). Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 та ст.627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч.2 ст.546 ЦК України, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 цього Кодексу, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що визначена учасниками процесу умова договору, яка передбачає стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення у випадку несвоєчасного звільнення приміщення у разі припинення дії договору у зв'язку із закінченням терміну або дострокового розірвання договору, не суперечить законодавству, а волевиявлення учасників цього правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договір вчинено у формі, встановленій законом, вказані положення договору не визнані недійсними.

Колегія суддів вважає вірним наданий позивачем розрахунок неустойки з урахуванням індексу інфляції, нарахованої у відповідності до п.5.10. договору.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не виконано зобов'язання по поверненню орендованого приміщення за актом приймання-передачі у відповідності до п.2.3. договору, відсутні докази повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення за актом приймання-передачі, враховуючи встановлення факту припинення дії договору внаслідок його розірвання, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 85715 грн. 07 коп. неустойки з урахуванням встановленого індексу інфляції за неповернення орендарем орендованого приміщення орендодавцю після припинення договору оренди є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Київське пуско-налагоджувальне управління №427" задовольнити.

Рішення господарського суду Черкаської області від 12.05.2015р. у справі №925/440/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Галеас" (код ЄДРПОУ 14195651, 18007, м. Черкаси, вул. Хоменка, 19) на користь дочірнього підприємства "Київське пуско-налагоджувальне управління №427" (код ЄДРПОУ 01417452, 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, поштова адреса: а/с 30, м. Київ, 01033) 85715 (вісімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 07 коп. неустойки з урахуванням встановленого індексу інфляції, витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.

Стягнути з приватного підприємства "Галеас" (код ЄДРПОУ 14195651, 18007, м. Черкаси, вул. Хоменка, 19) на користь дочірнього підприємства "Київське пуско-налагоджувальне управління №427" (код ЄДРПОУ 01417452, 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, поштова адреса: а/с 30, м. Київ, 01033) витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Черкаської області видати накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №925/440/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко