Постанова

від 30.06.2015 по справі 910/8311/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 910/8311/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Корсакової Г.В.

Самсіна Р.І.

при секретарі судового засідання - Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Сміла ЛТД"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015

у справі № 910/8311/15-г (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Сміла ЛТД"

до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

про розірвання договору та стягнення 254 873,50 грн.

за участю представників:

від позивача: Кузнецов Р.В.,

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Сміла ЛТД" (далі - ТОВ ВКП "Сміла ЛТД") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Енергобанк" про розірвання договору банківського рахунку № 26009312551501, укладеного між позивачем та відповідачем, та стягнення з відповідача на користь позивача 254 873,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на вимогу позивача не було припинено дію спірного договору, не було закрито рахунок та не перераховано залишок грошових коштів на рахунку позивача № 26009312551501 на поточний рахунок позивача в іншому банку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2015 у справі № 910/8311/15-г позов задоволено частково, розірвано договір банківського рахунку № 26009312551501 від 03.04.2014, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ ВКП "Сміла ЛТД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ ВКП "Сміла ЛТД" про стягнення із ПАТ "Енергобанк" 254 873,50 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а саме: стягнути із ПАТ "Енергобанк" на користь ТОВ ВКП "Сміла ЛТД" грошові кошти в сумі 254 873,50 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, за твердженням скаржника, ТОВ ВКП "Сміла ЛТД" не є кредитором банку, про якого йдеться у ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є клієнтом банку в розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки користується послугами банку. На думку скаржника, до правовідносин між позивачем та відповідачем необхідно застосовувати абз. 5 ч. 2 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка в імперативному порядку встановлює, що майно, щодо якого банк є користувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору. Скаржник також вказує на порушенні норм Конституції України, що полягає в дозволі суду на протиправну конфіскацію відповідачем майна, переданого позивачем банку у користування на підставі договору банківського рахунку № 26009312551501 від 03.04.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 апеляційну скаргу ТОВ ВКП "Сміла ЛТД" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/8311/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Корсакова Г.В., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 справу № 910/8311/15-г за апеляційною скаргою ТОВ ВКП "Сміла ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Хрипун О.О., судді: Корсакова Г.В., Самсін Р.І., розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 30.06.2015.

В судове засідання 30.06.2015 представники відповідача не з'явились, хоч відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ "Енергобанк".

Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути заяву за відсутності представників відповідача.

В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

У відзиві ПАТ "Енергобанк" вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, вказавши на їх безпідставність, зазначивши, що порядок задоволення вимог кредиторів під час ліквідації банку не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора, а Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Енергобанк".

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.04.2014 між позивачем як клієнтом та відповідачем - банком був укладений договір банківського рахунку № 26009312551501, умовами якого передбачено, що банк відкриває клієнту поточний мультивалютний рахунок № 26009312551501 та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку, а також надає клієнту інші послуги.

Відповідно до п. 1.3 договору банк приймає і зараховує на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум в межах залишків коштів на рахунку, надає довідки та здійснює інші операції за рахунком у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України, договором та тарифами банку.

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з дня його укладення в письмовій формі. Дія договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України та/або цим договором (п. 9.1 - 9.2 договору).

25.02.2015 вимогою від б/д № б/н позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір та перерахувати протягом трьох банківських днів залишок грошових коштів в сумі 254 873,50 грн. на рахунок в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Зазначену вимогу відповідачем отримано 04.03.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповіді відповідача на вказану вимогу позивача сторонами до матеріалів справи не подано.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків, передбачених договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.6 договору рахунок клієнта закривається, зокрема, за заявою власника рахунку.

Відповідно до п. 7.5 договору в будь-якому випадку договір не може бути розірваний за ініціативою клієнта при наявності у нього невиконаних зобов'язань перед банком.

Наявність невиконаних зобов'язань позивача перед відповідачем за договором місцевим господарським судом не встановлено, а відповідачем не доведено.

Згідно із наявною в матеріалах справи банківською випискою ПАТ "Енергобанк" станом на 07.04.2015 на рахунку № 26009312551501 позивача обліковуються грошові кошти на загальну суму 254 873,50 грн.

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору банківського рахунку № 26009312551501 від 03.04.2014 та стягнення з відповідача на користь позивача 254 873,50 грн., які залишилися на його рахунку в ПАТ "Енергобанк".

Розглядаючи вказані позовні вимоги, місцевий господарський суд встановив також, що на час звернення позивача з позовом у даній справі на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 № 96 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 прийнято рішення № 29 про запровадження з 13.02.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію відповідача. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015 включно.

В подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.04.2015 № 93 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк" здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк" продовжено по 11.06.2015 (включно). Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.06.2015 № 115 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" на підставі постанови Правління Національного банку України від 11.06.2015 № 370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" вирішено розпочати ліквідацію ПАТ "Енергобанк" відповідно до плану врегулювання з 12.06.2015.

Отже, позивач звернувся з позовом про розірвання договору банківського рахунку та повернення залишку грошових коштів під час запровадження тимчасової адміністрації до відкликання у ПАТ "Енергобанк" банківської ліцензії та початку процедури ліквідації.

Відповідно до п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки розірвання договору визначені в частинах 2, 3 ст. 653 ЦК України, згідно з якими у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання укладеного сторонами договору банківського рахунку, місцевий господарський суд врахував вказані положення цивільного законодавства та умови договору, якими передбачено право клієнта в будь-який час подати заяву про закриття рахунку, що, в свою чергу, є підставою для розірвання договору банківського рахунку.

Отже, судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача про розірвання договору.

Доводи відповідача про те, що договір банківського рахунку № 26009312551501 від 03.04.2014 не може бути розірвано у зв'язку з тим, що закриття рахунку та видача клієнту залишку грошових коштів є однією нероздільною операцією, правомірно не взято до уваги судом першої інстанції з огляду на те, що право позивача на розірвання договору в будь-який час передбачено як положеннями чинного законодавства України так і умовами договору банківського рахунку.

Крім того вимога позивача про розірвання договору банківського рахунку № 26009312551501 від 03.04.2014 є вимогою немайнового характеру, звернення з якою не суперечить положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що клієнт за договором банківського рахунка є кредитором банку з майновими вимогами щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, тоді як банк є боржником за зобов'язаннями щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування відкритого у нього рахунка, володільцем якого є клієнт.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2015 у справі № 910/11224/14.

Колегія суддів також зазначає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 № 3-24гс15 у справі № 910/9232/14.

Так, ст. 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів належить до банківських послуг, які банк має право здійснювати на підставі банківської ліцензії.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлюються повноваження, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовані наслідки запровадження щодо банку тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно з пунктом 20.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (зі змінами та доповненнями), після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 ЦК України, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону.

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 254 873,50 грн., оскільки у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником, тоді як позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити переказ грошових коштів в період запровадження в ньому тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції обмежувалось повноваженнями, передбаченими п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тепер просить суд стягнути з банку ці кошти.

Колегія суддів також бере до уваги, що під час вирішення даного спору у відповідача 11.06.2015 відкликано банківську ліцензію, тоді як без банківської ліцензії відповідач не має право здійснювати банківську діяльність, в тому числі і здійснювати розрахункове-касове обслуговування клієнтів.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про розірвання договору банківського рахунку № 26009312551501 від 03.04.2014 та про відмову в задоволенні решти позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Сміла ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 у справі № 910/8311/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 у справі № 910/8311/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Г.В. Корсакова

Р.І. Самсін