Постанова

від 07.07.2015 по справі 916/1442/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р.Справа № 916/1442/15-г Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головей В.М.

Суддів: Шевченко В. В., Ярош А.І.,

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕК»

на рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2015

по справі № 916/1442/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕК»

про стягнення 17 150, 68 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 07.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕК» (далі - Товариство, відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 17 150,68 грн., з яких: 10 258,18 грн. - заборгованості за кредитом, 3 638,25 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 276,56 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 977,69 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором банківського обслуговування від 06.08.2013 в частині своєчасних розрахунків з банком.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2015 позов Банку задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 10 258,18 грн. - заборгованості за кредитом, 3 638,25 грн. - проценти за користування кредитом, 2 276,56 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 977,69 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позивач в силу 33 ГПК України, довів в установленому законом порядку обставини, на які він посилається на підставу своїх вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду , Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, неповно з'ясовані та не доведені обставини, що мають значення для справи.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

06.07.2015 до апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням його представників у закордонних відрядженнях.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Так, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Доводи відповідача щодо неможливості з'явитися у судове засідання у зв'язку із перебуванням його представників у закордонних відрядженнях, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки відповідачем у справі є юридична особа.

Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Також, господарський суд враховує, що відповідач не був позбавлений права надати письмові пояснення та направити до участі у справі іншого представника, у тому числі з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

В судовому засіданні 07.07.2015 представник позивача надала пояснення, проти апеляційної скарги заперечувала та просила рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 06.08.2013 Товариством підписано Заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої Банк зобов'язався при наявності вільних грошових коштів здійснювати обслуговування кредитного ліміту Клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк сповіщає Клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка з Клієнтом. Порядок встановлення, зміна ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

З правового аналізу умов укладеного шляхом підписання відповідачем 06.08.2013 заяви про відкриття поточного рахунку договору банківського обслуговування № б/н від 06.08.2013, правовідносини сторін які регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua вбачається, що вказаний договір, з огляду на приписи ст. 1054 ЦК України, за своєю правовою природою є кредитним договором.

Судова колегія зазначає, що згідно вимог ст. 204 ЦК України укладений сторонами Договір як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами і зобов'язання за ним відповідно до приписів ч.1 ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином, відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі.

Так, на виконання умов Договору відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26002054305166 в межах 57 906,62 грн. станом на 02.03.2014 та надано кредитні кошти, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про розміри встановлених кредитних лімітів та виписка по рахунку відповідача.

Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди (п. 3.2.1.1.3. Умов).

Приписами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт зобов'язується сплачувати проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну із дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню (п. п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2. Умов).

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91 дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.2.1.4.1.3. Умов).

Згідно п. 3.2.1.4.4. Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту у відповідності до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

25.02.2015 з метою досудового врегулювання спору Банк направив Товариству претензією вих. № 30806ОDМLS205 від 11.02.2015, відповідно до якої просив негайно погасити прострочену заборгованість за договором банківського обслуговування від 06.08.2013, яка станом на 11.02.2015 складала 15 781,14 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 10 258,18 грн., 3 271,23 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 888,19 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 363,54 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

31.03.2015 позивач направив відповідачу акт звірки заборгованості за договором банківського обслуговування від 06.08.2013, згідно якого вбачається, що станом на 06.03.2015 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 17 150,68 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 10 258,18 грн., 3 638,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 276,56 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 977,69 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що претензію залишено відповідачем без відповіді, акт звірки не підписано, суму заборгованості - не сплачено.

Враховуючи те, що відповідач у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати Банку інші платежі, у Товариства станом на 06.03.2015 згідно розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем за договором банківського обслуговування № б/н від 06.08.2013 утворилась заборгованість за кредитом.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, виходячи з викладеного та враховуючи, що відповідач у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі, судова колегія вважає, що господарський суд підставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення: заборгованості за кредитом в сумі 10 258,18 грн., 3 638,25 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом та 806,31 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 2 276,56 грн., судова колегія встановила наступне.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користуванням кредитом, передбачених п. п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченого п. п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 3.2.1.5.1 Умов).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно п. 3.2.1.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3 Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Оскільки відповідач, всупереч п.п. 3.2.1.4.1.1.- 3.2.1.4.1.3., 3.2.1.4.4. Умов, не виконував належним чином прийняті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування № Б/Н від 06.08.2013, судова колегія, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 2 276,56 грн. за період прострочення, вважає вимоги про стягнення пені обґрунтованими та господарський суд правомірно задовольнив цю вимогу.

Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того що Товариство не було належним чином повідомлено про розгляд справи господарським судом, адже з матеріалів справи вбачається, що надіслана відповідачу судом першої інстанції поштова кореспонденція разом з ухвалою суду про прийняття позовної заяви до провадження від 06.04.2015, повернута поштовим відділенням, у зв'язку із закінченням терміну зберігання, проте, колегія суддів вважає, що відповідач повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи з огляду на таке.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 №01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Банку.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Шевченко В. В.

ОСОБА_2