Постанова

від 06.07.2015 по справі 917/575/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа № 917/575/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3214П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 12 травня 2015 року по справі №917/575/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецметиз", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук Полтавської обл.

про стягнення 151041,69 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12 травня 2015 року по справі (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 139896 грн основного боргу, 11145,69 грн пені.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Будучи належним чином повідомленим про дату і місце судового розгляду, відповідач у судове засідання не з'явився, повноваженого представника до суду не направив.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як досліджено судом першої інстанції, 19 листопада 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецметиз" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №0548-СН (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору сторони узгодили, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим Договором товар (надалі іменується "товар"), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

У відповідності до пункту 1.2 Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікацією - (ями) (надалі іменується "специфікація").

Пункт 1.4 Договору свідчить, що загальна сума товару становить 240120,00грн.

Сторони обумовили, що поставка товару за цим Договором здійснюється у такі строки: 20 календарних днів з дати отримання постачальником заявки покупця на замовлення товару, яка надається постачальнику до 25 числа поточного місяця. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу (п. 2.1 та п. 2.3 Договору).

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Договору розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти кaлeндaрниx днів від дати поставки кожної партії. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у цьому Договорі.

У пунктах 7.1 та 7.2 йдеться, що умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору. Поставка здійснюється на умовах СРТ.

Передання товару постачальником та приймання товару покупцем, відповідно до пунктів 9.1, 9.2 Договору здійснюється в місці здійснення поставки, м.Кременчук, вул.І.Приходька,141 «ПАТ «КЗС». Товар приймається покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Сторони умовами Договору, а саме, пунктом 10.5 передбачили, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діє під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього Договору та закінчується 30.11.2014р. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час цього Договору.

У відповідності до умов вищевказаного Договору, найменування, кількість та вартість товару були визначені Специфікацією №1 (вказана у Договорі) та Специфікацією №2 (визначена додатковою угодою №1 від 23.01.2014р.).

За даними позивача, на виконання умов Договору №0548-СН від 19.11.2013 р. постачальником було передано покупцю товар на суму 139896,00грн. згідно видаткової накладної №РН-0000001 від 14,012014 року. Факт отримання товару відповідачем підтверджується копією належним чином оформленої довіреності №0000000020 від 02.01.2014р. на отримання його представником (ОСОБА_2) від позивача товарно-матеріальних цінностей.

Однак, як встановлено місцевим судом, отримавши зазначений вище товар у власність від постачальника, покупець не розрахувався за нього в порядку та на умовах, визначених Договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 139896,00 грн. та нараховану згідно п.10.5 Договору пеню у розмірі 11145,69 грн. за період з 14.03.2014 р. по 14.08.2014 р.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції виходив з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами відповідають ознакам договору поставки, за яким в силу статті 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наведені обставини, і дали підстави суду першої інстанції дійти правомірного, на думку судової колегії висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 139896,00грн. є обґрунтованими і підтвердженими належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України).

З огляду на частину 6 статті 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені за період з 14.03.2014 р. по 14.08.2014 р., враховуючи відсутність заяви відповідача про застосування строку позовної давності, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення суми пені в розмірі 11145,69 грн. є обґрунтованими, з чим погоджується судова колегія.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про задоволення позову.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12 травня 2015 року у справі №917/575/15 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 08.07.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.