Постанова

від 06.07.2015 по справі 924/1844/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа № 924/1844/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Савченко Г.І.

суддя Саврій В.А. ,

суддя Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю прокурора - Меленчук І.В. (посв. №010593 від 20.10.2012р.)

за участю представників:

позивача - представник ОСОБА_1 (дов. №05/01/15-1 від 05.01.2015 р.), директор ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3 (дов. №014/27-2015 від 28.01.2015 р.)

третьої особи ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області - не з'явився

третьої особи ОСОБА_5 - не з'явився

третьої особи ОСОБА_6 - не з'явився

третьої особи ОСОБА_7 - не з'явився

третьої особи ОСОБА_8 - не з'явився

третьої особи ОСОБА_9 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.01.15 р.

у справі № 924/1844/14 (суддя Олійник Ю.П. )

за позовом ОСОБА_10 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Райагропроменерго"

до ОСОБА_4 районної державної адміністрації

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_9, що проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2.

Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 райдержадміністрації

про стягнення 655147,20 грн. відшкодування вартості квартир №28та №35 у будинку №30 по вул. Староконстянтинівське шосе у м. Шепетівка Хмельницької області

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_10 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Райагропроменерго" звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_4 районної державної адміністрації про стягнення 655147,20 грн. відшкодування вартості квартир №28 та № 35 у будинку №30 по вул. Староконстянтинівське шосе у м. Шепетівка Хмельницької області (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскільки сторонами не дотримано обов'язкової форми договору купівлі-продажу спірних квартир (нотаріального посвідчення) згідно з ст. 203 ЦК України, такий договір є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, зокрема, кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні все одержане за договором, а у разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування. У зв'язку з тим, що повернути квартири позивачу не вбачається за можливе, позивач просить стягнути з відповідача їх вартість згідно звітів про оцінку майна у розмірі, зокрема, кв. №28 - 27230,00грн., кв. №35 - 300180,00грн. Звертається увага, що факт виникнення права власності у позивача на квартири №28 та №35 у зазначеному будинку підтверджується актом прийому - передачі від 04.09.1998р. а також актом про здачу будинку в експлуатацію.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.01.2015р. у справі №924/1844/14 позов ОСОБА_10 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Райагропроменерго" до ОСОБА_4 районної державної адміністрації про стягнення 655147,20 грн. відшкодування вартості квартир №28 та № 35 у будинку №30 по вул. Староконстянтинівське шосе у м. Шепетівка Хмельницької області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 районної державної адміністрації на користь ОСОБА_10 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Райагропроменерго" 655147,20 грн. відшкодування вартості квартир, 13102,94 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_4 районна державна адміністраця звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було невірно застосовані норми матеріального права, а висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, у апеляційній скарзі апелянт стверджує, що місцевий господарський суд не врахував той факт, що спірний договір, який був частково виконаний відповідачем, згідно приписів діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства не підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, а тому не є нікчемним.

Також, на думку скаржника, місцевий господарський суд безпідставно не дослідив наявність інших договірних зобов'язань між сторонами, а також застосував реституцію.

До апеляційної скарги відповідачем додано додаткові докази. На вимогу суду, викладену в ухвалі від 30.03.2015 р., відповідач надав суду додаткові пояснення, відповідно до ст. 101 ГПК України, щодо неможливості подання до суду першої інстанції доказів, доданих до апеляційної скарги: Договору купівлі-продажу №2 від 31.08.2004р., Договору позики від 12.07.1999р., ОСОБА_11 прийому-передачі від 12.10.1989р., Договору купівлі-продажу №1 від 05.04.2005р. Додаток №2 від 31.08.2004р., Договору купівлі-продажу №2 від 16.08.2005р. Додаток №3 від 31.08.2004р., Додаток до Договору №1 від31.08.2004р. (а.с. 224, т.1). Зокрема, пояснив, що вказані письмові докази станом на день розгляду справи місцевим господарським судом знаходились на зберіганні у Державному архіві.

Колегія суддів погоджується з таким обгрунтуванням, та приймає подані відповідачем додаткові докази.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржене рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Вважає, що місцевим судом повною мірою досліджено докази у справі, надано належну правову оцінку та прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 р. прийнято заяву прокуратури Рівненської області про вступ у справу та допущено до участі у судових засіданнях її представника.

У письмових поясненнях прокурор підтримує доводи апеляційної скарги, вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було невірно застосовані норми матеріального права, а висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, прокурор зазначає, що згідно з матеріалами інвентаризаційних справ, спірні квартири ніколи не належали ТОВ "ОСОБА_4 Райагропроменерго" на праві власності чи іншому праві користування.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, пояснень по суті позову не подали.

У судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду прокурор підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у письмових поясненнях. Просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві. Просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судових засіданнях підтримала правову позицію прокурора, викладену в письмових поясненнях по суті спору. Просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Треті особи не забезпечили явку представників в судові засідання, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, додаткові докази судом не витребовувалися, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

13.08.1998 року Державною приймальною комісією про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту прийнято в експлуатацію першу групу (40 квартир) 58-квартирного житлового будинку по вул. Старокостянтинівське шосе, 30, м. Шепетівка, про що складено відповідний акт (а.с. 81-82, т.1). При цьому, із акту вбачається, що замовником будівництва об'єкту є ОСОБА_4 районна державна адміністрація.

Рішенням виконкому ОСОБА_4 міської ради від 19.08.1998 року №223 затверджено акт державної комісії по прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом першої черги 58-квартирного житлового будинку по вул. Старокостянтинівське шосе, 30 загальною площею 2266,8кв.м., житловою площею 1379,2кв.м. (а.с. 83, т.1).

04.09.1998 року між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією (замовник) та ОСОБА_4 "Райагропроменерго" (забудовник), правонаступником якого згідно статуту став позивач, укладено договір про дольову участь у будівництві житлового будинку по вул. Старокостянтинівське шосе, 30 у м. Шепетівка, згідно якого (п.п.2.1-2.2, 2.4.) замовник укладає договір підряду на будівництво 40-квартирного житлового будинку з підрядником та передає йому проектно-кошторисну документацію та майданчик для будівництва об'єкту, а забудовник зобов'язується фінансувати у повному обсязі дві 3-кімнатні квартири у 40-квартирному житловому будинку та зобов'язується забезпечити укладання договорів на усі види будівельно-монтажних робіт та термінове забезпечення об'єкту будівельними матеріалами, механізмами і автотранспортом. При цьому незалежно від джерел фінансування забудовник передає замовнику житлову площу у розмірі 10% по собівартості для розрахунків з підрядною організацією ( п.2.5 договору). Згідно з п. 3.2 договору остаточна вартість переданих квартир визначається після закінчення будівництва будинку по фактичних затратах. Згідно з п.3.3 договору остаточні розрахунки проводяться по фактичній собівартості забудовником на протязі одного місяця після здачі житлового будинку (а.с. 11-13, т.1).

На виконання договору згідно акту прийому-передачі від 04.09.1998 року відповідач передав позивачу дві трьохкімнатні квартири (№28 та №35) у будинку №30 по вул. Старокостянтинівське шосе у м. Шепетівка (а.с. 14, т.1).

З пояснень позивача вбачається, що, на його думку, на підставі вказаного акту приймання-передачі до позивача перейшло право власності на дві трьохкімнатні квартири (№28 та №35) у будинку №30 по вул. Старокостянтинівське шосе у м. Шепетівка.

Колегія суддів вважає помилковими такі твердження позивача, враховуючи наступне.

Згідно приписів п.п. 1.6-1.8 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженій наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 p.(чинної на момент укладення договору про дольову участь) державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.

Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна.

Державній реєстрації підлягають об'єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Пунктом 4.1 вказаної Інструкції визначено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі акту прийому-передачі від 04.09.1998 року право власності на об'єкти нерухомості - дві трьохкімнатні квартири (№28 та №35) у будинку №30 по вул. Старокостянтинівське шосе у м. Шепетівка, не реєстрував. Докази такої реєстрації (свідоцтво про право власності) в матеріалах справи відсутні.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції позивач не заперечував той факт, що право власності на спірні квартири ним не оформлялося.

12.07.1999 року було укладено договір позики між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник), за умовами якого позикодавець передав позичальнику у власність трикімнатну квартиру за №28 в будинку по вул. Старокостянтинівське шосе, 30 в м.Шепетівка, а позичальник зобов'язується після закінчення будівництва в другочерговій здачі 18 квартирного житлового будинку по вул. Старокостянтинівське шосе, 30 в м.Шепетівка повернути рівноцінну квартиру (а.с. 182, т.1).

У матеріалах справи також наявний акт прийому-передачі від 12.10.1998 року, відповідно до якого позивач (позикодавець) передав відповідачу (позичальнику) трикімнатну квартиру №35 в будинку по вул. Старокостянтинівське шосе, 30 в м.Шепетівка (а.с. 183, т.1).

Надаючи оцінку вказаним договору та акту приймання-передачі, колегія суддів дійшла висновку, що вони не тягнуть за собою правових наслідків, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 374. ЦК УРСР (чинного на момент укладення договору та складання акту приймання-передачі) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Отже, сторонами договору є позикодавець та позичальник. Це можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права, однак позикодавцем може виступати лише власник відповідних грошових коштів або речей, що визначені родовими ознаками.

Судом встановлено, що на момент укладення договору позики від 12.07.1999 р. та складання акту приймання-передачі від 12.10.1998 р. позивач не був власником квартир №28 та №35 по вул. Старокостянтинівське шосе, 30 в м.Шепетівка, а тому не міг виступати позикодавцем у договорі позики зазначених квартир.

В подальшому, 31.08.2004 року між позивачем та відповідачем підписано угоду №1, згідно якої (1.1.,1.2, 2.2.) позивач як продавець передає відповідачу як покупцю дві трикімнатні квартири за ціною 33788,50грн. на суму 67577,00грн., а покупець проводить розрахунки по мірі виділення коштів сесією ОСОБА_4 районної ради (а.с. 15, т.1). Угоду №1 укладено у простій письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання умов угоди №1 від 31.08.2004 року позивачем передано відповідачу дві трикімнатні квартири (№28 та №35) за ціною відповідно 28157,08грн. та 28157,09грн. на суму 56314,17грн. На підтвердження факту передачі позивачем надано накладну від 19.11.2004 №03 (а.с. 17, т.1) та довіреність, видану відповідачем, серії ЯИМ №742751 від 19.11.2004 року (а.с. 16, т.1).

Відповідачем частково виконано умови угоди №1, у період з 09.09.2004 року по 27.02.2006 року перераховано відповідачу 22000,00 грн. вартості одержаних квартир за угодою від 31.08.2004 р, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 119-120, т.1) та не заперечується сторонами. На вказану суму позивачем зменшено розмір позовних вимог (а.с. 109, т.1). Згідно акту звіряння розрахунків між сторонами станом на 04.03.2014 року заборгованість відповідача склала 45577,00грн. (а.с. 29, т.1).

За своєю правовою природою укладена сторонами угода №1 від 31.08.2004 р. є договором купівлі-продажу.

Згідно приписів ст.657 ЦК України в редакції, чинній станом на 01.01.2004 р., договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, угода №1 від 31.08.2004 р. сторонами нотаріально не посвідчувалась, на державну реєстрацію не передавалась.

Відповідно до ст.203 ЦК України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься, зокрема те, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно зі ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи наведене, договір купівлі-продажу квартир від 31.08.2004 р. (угода №1) є нікчемним.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на норми ст. 220 ЦК України про те, що якщо сторони домовились за всіма істотними умовами договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, а одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, безпідставні, оскільки норма ч.2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, так як момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не створюють прав та обов'язків для сторін. Аналогічна правова позиція у п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв'язку із нікчемністю угоди №1 від 31.08.2004 року позивач просить застосувати до спірних правовідносин реституцію.

При цьому, позивачем надані докази, які підтверджують, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом ОСОБА_4 міської ради 19.01.2007 р. (а.с. 85, т.1), а квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_9 згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 19.05.2009 року (а.с. 84).

Згідно наданих позивачем звітів Приватного підприємства "Сокіл" про незалежну оцінку вартості трикімнатної АДРЕСА_3 площею 64,5кв.м. та трикімнатної кв. 28 за вказаною адресою площею 58,7кв.м., згідно яких вартість квартир станом на 31.07.2014 року становить, відповідно, 300180,00грн. та 272330,00грн. також, згідно наданих позивачем звітів про незалежну оцінку вартості кв. 35 та АДРЕСА_4, згідно яких вартість квартир станом на 28.11.2014 року становить, відповідно, 371140,00грн. та 328720,00грн. (всього 699860,00 грн.) (а.с. 18-23, 34-62, т.1).

Враховуючи наведене, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачем до стягнення заявлена сума 655147,20 грн. (вартість квартир за мінусом умовно проіндексованих позивачем коштів, сплачених відповідачем).

На думку колегії суддів, вказана позовна вимога до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач на момент укладення угоди №1 від 31.08.2004 року був власником квартир №28 та №35 по вул. Старокостянтинівське шосе, 30 у м. Шепетівка.

З інвентаризаційної справи квартири АДРЕСА_5, копія якої долучена за клопотанням прокурора до матеріалів справи, вбачається, що вказана квартира не вибувала із комунальної власності. Зокрема, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №153 від 15.07.1999 р. задоволено клопотання ОСОБА_4 МРВУМВС в Хмельницькій області і знято гриф "службова" з квартири АДРЕСА_5 (а.с. 36, т.2). Розпорядженням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №8 від 17.01.2000 р. за проханням наймача ОСОБА_12 квартира АДРЕСА_5 передана в спільну сумісну власність (ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13С.) (а.с. 41, т.2). 17.01. 2000 р. ОСОБА_12 та членам його сімґї ОСОБА_11, ОСОБА_13 виконавчим комітетом ОСОБА_4 міської ради видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 (а.с. 45-46, т.2).

На підставі договору купівлі-продажу від 04.05.2000 р. право власності на вказану квартиру перейшло до ОСОБА_14

Згідно договору дарування квартири від 24.04.2002 р. вказана квартира була подарована громадянці ОСОБА_15 громадянкою ОСОБА_14 (а.с. 62-63, т.2).

На підставі договору купівлі-продажу від 19.05.2009 р. право власності на вказану квартиру перейшло від міщук В.В. до ОСОБА_9, якій належить на даний час (а.с. 50-51, т.2).

З інвентаризаційної справи квартири АДРЕСА_6, копія якої долучена за клопотанням прокурора до матеріалів справи, також вбачається, що вказана квартира не вибувала із комунальної власності.

Зокрема, розпорядженням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №277 від 13.12.2001 р. за проханням наймача ОСОБА_5 квартира АДРЕСА_6 передана у спільну сумісну власність ОСОБА_5 та членів його сімґї (а.с. 68, т.2).

19.01.2007 р. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_8 виконавчим комітетом ОСОБА_4 міської ради видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_6 (а.с. 72, т.2).

З наведеного випливає, що на момент укладення угоди №1 31.08.2004 р. власниками квартири АДРЕСА_6 були ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_8, а власником квартири АДРЕСА_5 була ОСОБА_15

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вказані квартири на праві власності позивачу не належали, а тому у нього були відсутні правомочності щодо розпорядження ними.

Таким чином, оскільки позивач не володів правомочностями власника, він не міг передавати спірні квартири відповідачу, а тому відсутній обов'язок відповідача повернути спірні квартири. У зв'язку із наведеним не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і приписи ст. 216 ЦК України.

Колегія суддів не приймає до уваги угоди, укладені після угоди №1 від 31.08.2004 року, між позивачем та Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 райдержадміністрації як такі, що не стосуються предмету спору.

Таким чином, місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про можливість застосування до спірних правовідносин наслідків нікчемності правочину.

За таких обставин вбачаються підстави, визначені ст. 104 ГПК України, для скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно приписів ст. 49 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідача у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.01.2015 р. у справі №924/1844/14 задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.01.2015 р. у справі №924/1844/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити

2. Стягнути з ОСОБА_10 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Райагропроменерго" (с.Плесна Шепетівський район Хмельницька область, вул. Шепетівська,2, код 02777767) на користь ОСОБА_4 районної державної адміністрації (м. Шепетівка Хмельницька область, вул. К. Маркса, 47 , код 21325769) 6551,47 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Доручити господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання цієї постанови.

4. Матеріали справи №924/1844/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Юрчук М.І.