Рішення

від 07.07.2015 по справі 906/846/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" липня 2015 р. Справа № 906/846/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - дов. №61/16 від 12.01.15.

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

до Колективного підприємства "Житомирфото"

про стягнення 25177,60грн

Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Колективного підприємства "Житомирфото" (відповідача) 25177,60грн заборгованості, з яких: 18744,61грн - основний борг, 2520,90грн - пеня, 134,89грн - 3% річних, 3777,20грн - інфляційні нарахування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу теплової енергії №287 від 01.10.2009 в частині сплати позивачу фактично отриманої відповідачем теплової енергії у встановлений договором строк.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав довідку №3415/16 від 07.07.2015 про заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 18744,61грн. Вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду 02.07.2015 за вх.№8843 повернулася ухвала від 23.06.2015, яка відправлялася на адресу відповідача, з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

У судовому засіданні судом відповідно до ст.ст. 17, 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зроблено електронний запит №20833736 та роздрукований Спеціальний витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача (а.с.46-48), з якого вбачається, що станом на 07.07.2015 місцезнаходження юридичної особи: 10030, м. Житомир, вул. Київська, 74.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки, про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, то на підставі ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд у судовому засіданні дослідив матеріали справи, а саме: договір купівлі-продажу теплової енергії №287 від 01.10.2009; рахунки з надання теплопостачання та ГВП; розрахунок суми боргу; довідки позивача; пояснення №3396/16 від 23.06.2015; довідку ЄДРПОУ щодо позивача; Спеціальний витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2009 між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (Постачальник) та Колективним підприємством "Житомирфото" (Споживач) укладено договір №287 купівлі-продажу теплової енергії (а.с.14-17), за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п.1 договору).

За умовами п.4.8 договору купівлі-продажу теплової енергії №287 від 01.10.2009 всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються Постачальником.

Розрахунки по договору проводяться Споживачем шляхом перерахування коштів у встановлені договором строки на рахунок Постачальника (п.5.1. договору).

Згідно п.7.2 зазначеного договору вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії не надійде заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії №287 від 01.10.2009, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Така ж правова норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, на виконання договору купівлі-продажу теплової енергії №287 від 01.10.2009 позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання та ГВП, про свідчать рахунки від 31.10.2014 на суму 682,77грн, від 28.11.2014 на суму 2725,52грн, від 31.12.2014 на суму 3989,52грн, від 30.01.2015 на суму 3782,82грн, від 27.02.2015 на суму 3472,73грн, від 31.03.2015 на суму 3060,11грн, від 30.04.2015 на суму 1031,14грн (а.с. 18-24).

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе договором №287 від 01.10.2009 зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг не виконав належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року і становить 18744,61грн (682,77грн + 2725,52грн + 3989,52грн + 3782,82грн + 3472,73грн + 3060,11грн + 1031,14грн).

Отже, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18744,61грн основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2520,90грн - пені, 134,89грн - 3% річних та 3777,20грн - інфляційних нарахувань.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГК України).

Згідно з ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Так, п.п.а) п.6.3 договору купівлі-продажу теплової енергії №287 від 01.10.2009 передбачено, що Споживач несе матеріальну відповідальність перед Постачальником у випадку несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Окрім того, відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши розрахунки позивача сум пені, інфляційних нарахувань і 3% річних, суд вважає їх правильними та такими, що здійснені згідно вимог чинного законодавства, а тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 2520,90грн - пені, 134,89грн - 3% річних та 3777,20грн - інфляційних нарахувань.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів повного розрахунку з позивачем суду не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 18744,61грн - основного боргу, 2520,90грн - пені, 134,89грн - 3% річних і 3777,20грн - інфляційних нарахувань обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Житомирфото" (10030, м. Житомир, вул. Київська, 74; код ЄДРПОУ 13562260) на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, вул.Київська 48; код ЄДРПОУ 35343771):

- 18744,61грн - основного боргу;

- 2520,90грн - пені;

- 134,89грн - 3% річних;

- 3777,20грн - інфляційних нарахувань;

- 1827,00грн - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу рек. з повід.