Рішення

від 07.07.2015 по справі 906/611/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" липня 2015 р. Справа № 906/611/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогонь часу" (м. Одеса)

до Приватної фірми "Ана-Трейд" (м. Житомир)

про стягнення 83215,39 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 83215,39грн., з яких: 33795,12грн. - основний борг, 7803,43грн. - пеня, 33795,12грн. - штраф, 7105,08грн. - інфляційні, 716,64грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позивач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить розписка представників сторін про явку в судове засідання від 23.06.2015 (а.с.91). Представник позивача (Стефанчишен В.А. - довіреність №1 від 15.05.2015), що був присутній у судовому засіданні 23 червня 2015 року, позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.06.2015 (а.с.94).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вогонь часу" (постачальник/позивач) та Приватною фірмою "Ана-Трейд" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №ВЧ 170913/01 (а.с.13-15), за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати запальничку, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та загальна вартість умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у замовленнях, які є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину (далі іменується "Товар") (п.1.1 договору).

Поставка Товару за цим Договором здійснюється в відповідності із цінами, затвердженими у прайс-листі (Специфікації) постачальника з додатковою націнкою +2% (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору товар, що постачається за цим Договором, сплачується покупцем протягом 35 днів з моменту отримання такого товару.

В рахунку на оплату товару зазначається постачальником, зокрема, асортимент товару, кількість, загальна вартість та, у разі письмової згоди сторін, витрати на транспортування (п.2.3 договору).

Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в пункті 12 цього договору. Всі грошові розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України (п.2.4 договору).

Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними, актами взаємних розрахунків до даного договору (п.2.6 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 118291,50грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.23-38).

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті товару згідно договору поставки №ВЧ 170913/01 від 17.09.2013 виконав частково, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 33795,12грн.

Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з врахуванням приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 33795,12грн. належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ПФ "Ана-Трейд" боргу є обґрунтованими.

Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 7803,43 грн. - пені, 33795,12грн. - штрафу, 716,64грн. - 3% річних та 7105,08грн. - інфляційних.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних та річних (а.с.12), суд вважає його обґрунтованим, оскільки інфляційні та 3% річних нараховані відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 6.3 договору визначено, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення.

Відповідно до положення ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням положень чинного законодавства України, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 4457,25грн., нарахованої за період з 16.07.2014 по 16.01.2015 на суму боргу 33795,12грн.

Таким чином, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4457,25грн. У задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 3346,18грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Крім того, пунктом 6.4 договору визначено, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару більш ніж 7 календарних дні, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 1% від суми простроченої заборгованості товару за кожен день прострочення, але не більше 100 % вартості такого товару.

Так, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Визначення штрафу наведено в ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, яким є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки встановлений договором вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді штрафу у розмірі 1% від суми простроченої заборгованості товару з а к о ж е н д е н ь п р о с т р о ч е н н я не відповідає змісту поняття та його правовій природі як грошової суми, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), суд приходить до висновку про невідповідність цієї умови договору вимогам закону та безпідставність нарахування штрафу, а тому відмовляє в задоволенні цієї вимоги.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 33795,12грн. - основного боргу, 4457,25грн. - пені, 716,64грн. - 3% річних та 7105,08грн. - інфляційних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного сторонами договору та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми "Ана-Трейд" (10031, м. Житомир, вул. Гранітна, 10, код ЄДРПОУ 20429573)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогонь часу" (65026, м.Одеса, вул. Буніна, буд №16А, код ЄДРПОУ 36673074) - 46074,09грн., з яких: 33795,12грн. - основний борг, 4457,25грн. - пеня, 716,64грн. - 3% річних, 7105,08грн. - інфляційні, а також 1011,56грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з повід.)