Рішення

від 02.07.2015 по справі 910/13721/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.2015Справа №910/13721/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/13721/15

за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м. Київ,

до Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,

про стягнення 16 177,37 грн.,

за участю представників:

позивача - Цимбаліста В.В. (довіреність від 12.01.2015 №155/1/03-49);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - Кожарко О.О. (довіреність від 17.02.2015 № 062/02/07-1667).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства (далі - Управління): 11 469,79 грн. боргу з орендної плати за договором від 26.02.2013 № 1041 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір); 1 684,35 грн. пені; 93,43 грн. 3% річних; 2 929,80 грн. втрат від інфляції, а всього 16 177,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 16.06.2015; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, далі - Департамент).

12.06.2015 відповідач подав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи та відзив на позовну заяву, в якому просив позов задовольнити в частині стягнення основного боргу у сумі 886,34 грн. та пені в межах однієї облікової ставки НБУ за весь час прострочки, а в решті позову просив відмовити.

15.06.2015 позивач подав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Управління: 886,34 грн. боргу; 1 684,35 грн. пені; 93,43 грн. 3% річних; 2 929,80 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 розгляд справи було відкладено на 30.06.2015.

30.06.2015 позивач подав суду клопотання, в якому просив суд: в частині стягнення з Управління 11 469,79 грн. провадження у справі припинити; стягнути з відповідача пеню у сумі 1 684,35 грн.; втрати від інфляції у сумі 2 929,80 грн. та 3 % річних у сумі 93,43 грн.

30.06.2015 представник третьої особи подав суду письмові пояснення та позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні від 30.06.2015 подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій актів звіряння та платіжних доручень.

У судовому засіданні 30.06.2015 було оголошено перерву до 02.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 02.07.2015 надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали в частині стягнення пені у сумі 1 684,35 грн.; втрат від інфляції у сумі 2 929,80 грн. та 3 % річних у сумі 93,43 грн.; що ж до основного боргу, то просили в цій частині припинити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 було припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 11 469,79 грн.

Представники відповідача у судове засідання 02.07.2015 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 30.06.2015.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.07.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2013 Департаментом (орендодавець), Підприємством і Управлінням (орендар) укладено Договір, за умовами якого:

- орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 та рішення Постійної комісії Київської міської ради (далі - КМР) з питань власності від 11.12.2012 № 137 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, за адресою: м. Київ, вул. Північна, б. 6-А, для розміщення бюджетної установи, що утримується за рахунок місцевого або державного бюджету (пункт 1.1 Договору);

- за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням КМР від 22.09.2011 № 34/6250 встановлено 1 грн. на рік (пункт 3.1 Договору);

- розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому в поточному місяці (пункт 3.2 Договору);

- крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за січень 2013 року складає - 1 351,46 грн. на місяць; компенсацію витрат підприємства, яка за січень 2013 року складає - 769,05 грн. на місяць (пункт 3.3 Договору);

- розмір орендної плати та компенсації витрат підприємства може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 3.4 Договору);

- додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (пункт 3.5 Договору);

- орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) Підприємства, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (пункт 3.6 Договору);

- орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачуються орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця (пункт 3.7 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє з 26.02.2013 по 24.02.2016 (пункт 9.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - начальником Каменецьким Юрієм Олександровичем, який діяв на підставі статуту; від третьої особи - заступником директора Шмуляром Олегом Васильовичем, який діяв на підставі Положення, та від відповідача - начальником Шелковніковим Валерієм Юрійовичем, який діяв на підставі Положення, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є договором з оренди комунального майна.

Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2013, який підписано повноважними представниками учасників процесу і скріплено печатками.

У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, пунктами 1 та 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За період з 30.12.2014 до 30.04.2015 у відповідача виник борг з орендої плати та компенсацій на загальну суму - 11 469,79 грн.

15.05.2015 Підприємство надіслало Управлінню вимогу № 155/1/03-2595, в якій просило погасити заборгованість. Вказана вимога була отримана відповідачем 18.05.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчена копія якого долучена до матеріалів справи.

19.05.2015 Управління надіслало позивачу лист № 18/214-03.83, в якому повідомило про те, що: заборгованість утворилася у зв'язку із затримкою надходжень бюджетних коштів; оплата заборгованості з орендної плати та компенсаційних витрат гарантується у повному обсязі.

Під час судового розгляду Управління повністю погасило заборгованість за Договором, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 було припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача: 1 684,35 грн. пені; 93,43 грн. 3% річних і 2 929,80 грн. втрат від інфляції (період нарахування: з 01.05.2015 до 19.05.2015).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Посилання відповідача на здійснення позивачем невірних розрахунків не знайшли підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Також, Управління посилалося на ту обставину, що прострочення виконання зобов'язання сталося через неналежне фінансування з бюджету України.

Разом з тим, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках державного бюджету України не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Що ж до стягнення пені у сумі 1 684,35 грн. (період нарахування: з 01.05.2015 до 19.05.2015), то Господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства (04214, м. Київ, вул. Північна, 6-Б; ідентифікаційний код: 37729117) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; ідентифікаційний код: 03366500): 1 684 (одну тисячу шістсот вісімдесят чотири) грн. 35 коп. пені; 2 929 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 80 коп. втрат від інфляції; 93 (дев'яносто три) грн. 43 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 06.07.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук