Рішення

від 30.06.2015 по справі 911/1532/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015Справа №911/1532/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГЛ-ГРУП»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство «Оболонь»

Про стягнення 8 619,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГЛ-ГРУП» (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Оболонь», про стягнення 8 619,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що укладений між сторонами Договір суборенди майна № 18940-2380 від 06.06.11. достроково розірвано за ініціативою позивача, внаслідок чого у відповідача наявний обов'язок повернути використовуване останнім майно з суборендного користування. Проте, за твердженням позивача, оскільки спірне майно у відповідача відсутнє, стягненню з відповідача підлягає відшкодування вартості спірного майна з врахуванням ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.15. порушено провадження у справі № 911/1532/15 та призначено її до розгляду на 19.05.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.15., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням ними вимог ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 04.06.15., крім того, вказаною ухвалою було залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Оболонь».

За результатами судового засідання 04.06.15. розгляд справи було відкладено на 30.06.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.15. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

30.06.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

30.06.15. третьою особою через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника Публічного акціонерного товариства «Оболонь».

Позивач та третя особа в судове засідання 30.06.15. не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 17.02.15. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 17.02.15. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Відповідач в судове засідання 30.06.15. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників учасників судового процесу не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 911/1532/15.

В судовому засіданні 30.06.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.11. між позивачем (далі - Орендар) та відповідачем (далі - Суборенда) за погодженням з третьою особою (далі - Власник) укладено Договір суборенди майна № 18940-2380 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендар передав Суборендареві у строкове платне користування (оперативну суборенду), а Суборендар прийняв торгово-рекламне обладнання (далі - Майно) та зобов'язався сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 1.2 Договору Майном є Холодильник Інтер-1200 «Оболонь», заводський номер 6591, інвентарний номер 989506, 03.02.11. року виробництва, у кількості одна одиниця, вартістю 7 182,50 грн. без ПДВ, про що між сторонами підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі майна в суборенду від 06.06.11., адже згідно з п. 2.2 Договору, факт передачі майна в суборенду підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що укладений між сторонами Договір було достроково розірвано за ініціативи позивача, внаслідок чого у відповідача наявний обов'язок повернути використовуване останнім майно з суборендного користування, а, оскільки спірне майно у відповідача відсутнє, стягненню з відповідача підлягає відшкодування вартості спірного майна з врахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами, погодження Власником (06.06.11.). Договір укладено терміном на один календарний рік (п. 7.1, п. 7.2 Договору).

Таким чином, строк дії Договору сторонами погоджено з 06.06.11. по 06.06.12.

Відповідно до п. 7.3 Договору, якщо Суборендар продовжує користуватись Майном після закінчення терміну дії Договору, то за відсутності письмових заперечень сторони або Власника, заявлених не пізніше 10 (десяти) календарних днів до закінчення терміну дії Договору, то строк його дії продовжується ще на один календарний рік.

Статтею 764 ЦК України встановлено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вказана стаття може бути застосована тільки до договорів найму з визначеним строком користування майном. ЦК України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача.

При цьому пріоритетним критерієм при вирішенні питання пролонгації договору оренди є перш за все відсутність заперечення орендодавця.

За твердженням позивача, строк дії Договору було продовжено автоматично за відсутності заперечень сторін ще на два календарних роки до 06.06.14. Вказаного відповідачем не спростовано.

Далі, наказом позивача № 10 З від 06.06.12. призначено комісію для проведення перевірок наявності та цільового використання переданого в оренду майна.

На підставі вказаного наказу було проведено перевірку Майна, яке перебувало в суборендному використанні відповідача та встановлено, що Майно відсутнє, його місцезнаходження невідоме, про що було складено акт контрольної перевірки від 04.08.13.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з п. 7.5 Договору, Орендар або Власник мають право достроково розірвати Договір шляхом письмового повідомлення Суборендаря за десять календарних днів до дати розірвання в разі, якщо, зокрема, Суборендар використовує Майно в порушення умов Договору та/або цільового призначення Майна.

На підставі вказаного, позивач звернувся до відповідача листом № 17412 від 13.12.13. щодо дострокового розірвання Договору суборенди та повернення майна. Вказаний лист направлено відповідачу 13.12.13., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на описі поштового вкладення та фіскальним чеком № 0939, на адресу, вказану в Договорі: вул. Підлісна, 12-А, с. Ясногородка, Макарівський район, Київська область, 08061.

У відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час розгляду даної справи судом, адресою відповідача є: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, б. 12; ідентифікаційний код 37341308.

Разом з тим, судом враховано, що за приписами п. 8.5 Договору сторони зобов'язуються своєчасно повідомляти одна одну про зміну вказаних ними у Договорі реквізитів.

Доказів повідомлення позивача та третьої особи відповідачем про зміну свого місцезнаходження матеріали справи не містять, вказаного відповідачем не спростовано.

Далі, у відповідності до «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень», затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.13., нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) є Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Таким чином, враховуючи те, що з поштових адрес позивача та відповідача вбачається, що пересилка поштової кореспонденції, а саме листа № 17412 від 13.12.13., відбувалася в межах Київської області, а в матеріалах справи відсутні докази із зазначенням конкретної дати отримання відповідачем вказаного листа, суд, при визначенні дати, з якої Договір є розірваним, вважає за доцільне додати чотири дні, встановлені для пересилання простої письмової кореспонденції в межах області.

Враховуючи викладене судом встановлено, що Договір розірвано з 27.12.13.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Майно повинно бути повернуто Суборендарем та прийнято Орендарем/Власником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати закінчення дії Договору (в тому числі дострокового) (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. п. 5.1.13 Договору, Суборендар зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів після закінчення дії Договору (в тому числі дострокового) повернути Майно Орендарю (а в разі отримання відповідної вимоги Власнику) у діючому стані, технічно справне, комплектне з урахуванням нормального зносу.

Згідно з п. 2.4 Договору, факт повернення майна з Суборенди підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, погоджується уповноваженою особою власника та скріплюється їх печатками. Обов'язок підготовки акта прийому-передачі Майна із суборенди належить Суборендареві.

Таким чином, відповідач мав повернути майно з суборендного користування до 15.01.14. включно (з врахуванням святкових та вихідних днів в січні 2014 року).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, підтверджується позивачем та не спростовано відповідачем, Майно за Договором відповідачем повернуто не було, акт приймання-передачі між сторонами не складено.

В пункті 7.9 Договору погоджено, що закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору. В частині виконання зобов'язань між сторонами, Договір діє до повного виконання таких зобов'язань.

Приписами п. 6.2 Договору встановлено, що у випадку втрати (повного знищення) Суборендарем Майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповерненні Майна у відповідності до п. 2.3 Договору Суборендар зобов'язаний відшкодувати Орендарю (або за письмовою вимогою безпосередньо Власнику) вартість Майна, вказану в п. 1.2 Договору або в Специфікації із врахуванням ПДВ , якщо інша сума не буде додатково узгоджена сторонами та власником.

При цьому, має місце обставина неповернення відповідачем Майна в порядку п. 2.3 Договору.

Далі, за умовами Договору (п. 6.2, п. 2.3) встановлено обов'язок відповідача повернути майно Орендарю, і лише за наявності письмової вимоги - Власнику. Вказану вимогу матеріали даної справи не містять, а тому відповідач повинен був повернути майно позивачу (в даному випадку сплатити вартість Майна).

Як відзначалось судом, вартість Майна становить 7 182,50 грн. (без ПДВ) та 8 619,00 грн. (з ПДВ).

При цьому судом враховано, що відповідно до пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на день укладення Договору та редакції чинній станом на день прийняття даного рішення) повернення майна попередньо переданого в оренду не є об'єктом оподаткування.

Разом з тим, як відзначалось судом, умовами Договору між сторонами було погоджено, що Суборендар зобов'язаний відшкодувати Орендарю (або за письмовою вимогою безпосередньо Власнику) вартість Майна, вказану в п. 1.2 Договору або в Специфікації із врахуванням ПДВ , якщо інша сума не буде додатково узгоджена сторонами та власником. Зазначений пункт Договору недійсним в судовому порядку не визнавався.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 619,00 грн. вартості Майна, яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не сплачено, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГЛ-ГРУП» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, б. 12; ідентифікаційний код 37341308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35; ідентифікаційний код 37317990) 8 619 (вісім тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.07.15.

Суддя Т.М. Ващенко