Рішення

від 18.06.2015 по справі 910/10800/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015Справа №910/10800/15

За позовом Спільного українсько-словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция" про стягнення 27 289,73 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Черепанцева А.О. (дов. б/н від 19.01.2015 року) від відповідача не з'явився Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Спільне українсько-словацьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 27 289,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди майна № 6585 від 04.03.2014 року в частині здійснення розрахунків за оренду майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/10800/15 та призначено справу до розгляду на 26.05.2015 року.

25.05.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 26.05.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.04.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.05.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.06.2015 року.

15.06.2015 року представник позивача через відділ діловодства суду надав документи на виконання вимог ухвалу суду.

В судовому засіданні 18.06.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 18.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.05.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02099, м. Київ, вулиця Ялтинська, будинок 5-Б на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2014 року між Спільним українсько-словацьким підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция" (орендар) укладено Договір оренди майна № 6585 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1. Договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування товарно-матеріальні цінності.

Згідно з пунктом 1.1. Договору найменування та обсяг майна: відповідно до пункту 1. Додатку № 1 до даного Договору.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що передача майна в оренду здійснюється в наступному порядку:

1)Після отримання авансових платежів, орендодавець здійснює передачу майна зі свого складу орендарю, який приймає їх на зберігання на весь термін перебування майна в оренді за актами приймання-передачі (або накладними). Орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження майна, що перебуває у нього до повернення майна на склад орендодавця. Вартість елементів або частин майна, що будуть втрачені, пошкоджені тощо, підлягає сплаті орендодавцю по цінах, вказаних у додатку № 1 до даного Договору. Датою початку оренди є дата початку передачі майна в оренду.

2)Датою припинення оренди майна є дата остаточної здачі майна на склад орендодавця (або дата повної оплати вартості неповернутих елементів/частин майна), що фіксується у останній у останній накладній або акті приймання-передачі.

Відповідно до пункту 3.1. Договору термін оренди зазначається у пункті 2 Додатку №1 до даного Договору.

Згідно з пунктом 5.1. Договору ціна оренди майна, що орендується, визначається у пункті 3 Додатку № 1 за календарний день.

Пунктом 5.4. Договору сторони погодили, що орендар здійснює передплату орендної плати за 7 календарних діб протягом 3 робочих діб, з моменту укладення даного договору.

Згідно накладної на переміщення № 114 від 06.03.2014 року позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове володіння та користування товарно-матеріальні цінності визначені в Договорі.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачем послуг на загальну суму 30 006,40 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями актів надання послуг, які наявні в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, сплативши позивачу 2 716,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди майна № 6585 від 04.03.2014 року в частині здійснення розрахунків за оренду майна.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг за Договором.

Доказів повної та своєчасної оплати орендних платежів відповідачем не надано, а тому заборгованість відповідача з орендної плати становить 27 289,73 грн. а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 27 289,73 грн. на підставі укладеного договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у розмірі 27 289,73 грн. основного боргу,

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Спільного українсько-словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция" (02099, м. Київ, вулиця Ялтинська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 35660415) на користь Спільного українсько-словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхозімпекс" (03150, м. Київ, вул. Барбюса Анрі, буд. 40, кімната 8, ідентифікаційний код 21701221) 27 289 (двадцять сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 73 коп. основного боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.2015

Суддя С.В. Стасюк