Рішення

від 06.07.2015 по справі 910/10223/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/10223/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМП ТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДМАРКЕТ"

про стягнення 15794,48 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Павлівський В.В. за довіреністю № б/н від 21.04.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УМП ТРЕЙД" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДМАРКЕТ" (відповідач) про стягнення 15794,48 грн. на підставі Договору поставки № 01/06/14/1 від 03.06.2014, з яких: 12376,14 грн. основного боргу, 3232,19 грн. інфляційних нарахувань, 186,15 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки № 01/06/14/1 від 03.06.2014 (далі - Договір) позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов Договору, зобов'язання стосовно здійснення оплати поставленого товару в повному обсязі та у строк, передбачений Договором, не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 було порушено провадження у справі № 910/10223/15 та призначено розгляд справи на 26.05.2015 о 12:40 год.

25.05.2015 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: довідки від 25.05.2015 № 34 про відсутність у провадженні господарських судів або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору, та про відсутність рішення цих органів зі спору, який є предметом у справі № 910/10223/15; довідки від 25.05.2015 № 35 про строки оплати товару, одержаного згідно спірних товарно-транспортних накладних; акту звірки розрахунків на 13.05.2015 та доказів направлення акту звірки відповідачу.

В судове засідання, призначене на 26.05.2015, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 26.05.2015, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 22.04.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 26.05.2015, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 910/10223/15 від 22.04.2015 та встановлено, що відповідач не виконав вимоги зазначеної ухвали.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, призначене на 26.05.2015, невиконання останнім вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 26.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 відкладено розгляд справи на 15.06.2015 р. о 12:40 год.

12.06.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: пояснень по справі щодо документального підтвердження передачі товару, зокрема, згідно спірних товарно-транспортних накладних; копії наказу ТОВ "УМП ТРЕЙД" № 5 від 05.06.2014 та додатку № 1 до наведеного наказу.

В судове засідання, призначене на 15.06.2015, представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні, призначеному на 15.06.2015, представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.06.2015 вказував на можливість врегулювання спору сторонами, вимоги ухвал суду від 22.04.2015 та від 26.05.2015 стосовно надання письмового відзиву на позов не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 15.06.2015, подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання залучене судом до матеріалів справи та буде розглянуте в наступному судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2015 звернувся з клопотанням про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання сторонам можливості вирішити спір мирним шляхом. Представник відповідача вищезазначене клопотання позивача підтримав. Клопотання судом задоволене.

Враховуючи вищезазначене та положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 15.06.2015, та оголосив перерву в судовому засіданні до 22.06.2015 о 14:10 год.

В судове засідання, призначене на 22.06.2015, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 22.06.2015, не з'явився, вимоги ухвал суду від 22.04.2015 та від 26.05.2015 стосовно надання письмового відзиву на позов та контррозрахунку позовних вимог не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 22.06.2015, розглядалося клопотання позивача, подане 15.06.2015 в судовому засіданні, про продовження строку вирішення спору. Представник позивача вищезазначене клопотання підтримав. Клопотання позивача судом задоволене.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору та ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 22.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 06.07.2015 о 15:10 год.

В судове засідання, призначене на 06.07.2015, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.07.2015, не з'явився, вимоги ухвал суду від 22.04.2015, від 26.05.2015 та від 22.06.2015 стосовно надання письмового відзиву на позов та контррозрахунку позовних вимог не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.1 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Матеріалами справи, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0110305382493, підтверджується, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом даної справи.

В судовому засіданні, призначеному на 06.07.2015, представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: належним чином засвідчених якісних копій спірних товарно-транспортних накладних. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 06.07.2015 представник позивача не підтримав викладене в прохальній частині позовної заяви клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, що обліковуються на рахунках в банківських та інших кредитно-фінансових установах, що обмежуються розміром суми позовних вимог та судових витрат позивача, а тому наведене клопотання судом не розглядалось.

Як зазначено в абз. 1 п.п. 3.9.2 пункту 3 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011, у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.07.2015 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 06.07.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням письмових пояснень по справі, поданих 12.06.2015 через відділ діловодства суду разом клопотанням про долучення документів до матеріалів справи. Позовні вимоги представник позивача підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.07.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УМП ТРЕЙД" (постачальник позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУДМАРКЕТ" (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 01/06/14/1 (надалі - Договір) з Протоколом розбіжностей до даного договору.

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник (позивач) зобов'язався, зокрема, поставити товари по цінах і в асортименті, вказаними в специфікації (додаток № 1), разом із товаросупровідною документацією, а покупець (відповідач) зобов'язався приймати такі товари і оплачувати.

Згідно умов Договору надано наступне визначення терміну "товаросупровідна документація" - документи, надані в оригіналах та/або в копіях, передбачені законодавством України для реалізації відповідного товару в роздрібній торгівлі, які постачальник передає покупцеві при поставці товару, зокрема, транспортні та товарні накладні, податкові накладні тощо.

Відповідно до 4.1 Договору передбачено, що постачальник (позивач) здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказаного в замовленні (Правила "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року).

У п. 5.1 Договору визначено, що підставою для приймання товару покупцем є відповідність поставки замовленню покупця, підтвердженого постачальником. Приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем в порядку, передбаченому Договором, а у випадках, не врегульованих в Договорі, сторони керуються Інструкціями № П-6 від 15.06.1965 і № П-7 від 25.04.1966.

Згідно п. 6.1 Договору сторони узгодили, що підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару, є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за Договором. При наданні постачальником належним чином оформлених накладних, покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу в терміни, узгоджені сторонами в додатку № 2, і в розмірі, який розраховується за формулою, наведеною в даному пункті Договору.

Так, відповідно до додатку № 2 до Договору сторони встановили строк оплати поставленого товару - 7 (сім) календарних днів.

Відповідно до п. 9.1 вбачається, що Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015.

Станом на час розгляду спору по суті Договір поставки № 01/06/14/1 від 03.06.2014 (з Протоколом розбіжностей), а також додаток № 2 до нього, є чинними, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Позивач стверджує, що ним на виконання умов Договору було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 12380,64 грн. за наступними товарно-транспортними накладними:

№ УМ-0030144 від 11.09.2014 на суму 453,77 грн.;

№ УМ-0033858 від 23.09.2014 на суму 2517,38 грн.;

№ УМ-0035213 від 27.09.2014 на суму 4795,72 грн.;

№ УМ-0035214 від 27.09.2014 на суму 1204,69 грн.;

№ УМ-0035933 від 30.09.2014 на суму 829,27 грн.;

№ УМ-0035937 від 30.09.2014 на суму 2483,99 грн.;

№ УМ-0035939 від 30.09.2014 на суму 95,82 грн., які підписані з боку відповідача (надалі разом - товарно-транспортні накладні).

Відповідно до додатку № 2 до Договору відповідач повинен був оплатити поставлений товар в строк 7 (семи) календарних днів.

Втім, як стверджує позивач, відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за спірний товар становить 12376,14 грн.

За наведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 12376,14 грн. (основний борг), а також про стягнення 3232,19 грн. інфляційних нарахувань та 186,15 грн. 3% річних, з огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач відзив на позов та докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вищенаведені умови Договору поставки № 01/06/14/1 від 03.06.2014 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортних накладних позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 12380,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (із змінами і доповненнями) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з визначенням статті 1 вищенаведеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких міститься в наведеній нормі.

Аналогічні приписи містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (із змінами і доповненнями) (далі - Положення).

Зокрема, відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (із змінами і доповненнями) (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Враховуючи вищенаведені норми та здійснивши аналіз змісту наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних на загальну суму 12380,64 грн., які містять підписи уповноважених осіб сторін, суд дійшов висновку, що зазначені накладні є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції щодо поставки товару, а рівно є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому, з товарно-транспортних накладних також вбачається прийняття відповідачем спірного товару без зауважень по кількості та якості, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, в додатку № 2 до Договору встановлено строк оплати поставленого товару - 7 (сім) календарних днів.

Враховуючи вищенаведену умову Договору та дати поставки товару за спірними товарно-транспортними накладними, суд дійшов висновку, що позивач у довідці про строки оплати товару від 25.05.2015 № 35 вірно визначив строки оплати за товар згідно кожної спірної товарно-транспортної накладної.

При цьому судом враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення ним повного та своєчасного розрахунку за товар, поставлений позивачем за спірними товарно-транспортними накладними, у зв'язку з чим станом на час вирішення даного спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем за спірний товар становить 12376,14 грн.

Враховуючи на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12376,14 грн. підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за товар, поставлений згідно товарно-транспортних накладних, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 3232,19 грн. інфляційних нарахувань за період з 07.10.2014 по березень 2015 та 186,15 грн. 3% річних за період з 07.10.2014 по 08.04.2015.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Як вище зазначалось, позивач з урахуванням умов Договору та додатку № 2 до нього вірно визначив строки оплати відповідачем товару відповідно до кожної зі спірних товарно-транспортних накладних (довідка про строки оплати товару від 25.05.2015 № 35, залучена позивачем до матеріалів справи відповідно до клопотання, поданого 25.05.2015 через відділ діловодства суду).

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 07.10.2014 - 31.03.2015 8967.06 1.293 2625.74 11592.80 08.10.2014 - 31.03.2015 3409.08 1.293 998.25 4407.33

Водночас, суд звертає увагу, що за поставлений товар згідно товарно-транспортних накладних від 30.09.2014 № УМ-0035933, № УМ-0035937, № УМ-0035939 на загальну суму 3409,08 грн. відповідач повинен був розрахуватись по 07.10.2014 включно, що, в свою чергу, свідчить про те, що прострочення з оплати товару за наведеними товарно-транспортними накладними на загальну суму 3409,08 грн. виникло лише з 08.10.2014. Наразі у доданому до позовної заяви розрахунку сум інфляційних нарахувань та 3% річних позивач визначає початок періоду нарахування цих сум з 07.10.2014 на загальну суму в розмірі 12376,14 грн. всіх спірних товарно-транспортних накладних, в т.ч. і товарно-транспортних накладних від 30.09.2014 № УМ-0035933, № УМ-0035937, № УМ-0035939, що є помилковим.

Отже, за висновком суду, нарахування сум інфляції та 3 % річних за товарно-транспортними накладними від № УМ-0030144, № УМ-0033858, № УМ-0035213, № УМ-0035214 від 27.09.2014 на загальну суму 8967,06 грн. можливе з 07.07.2014, а за товарно-транспортними накладними від 30.09.2014 № УМ-0035933, № УМ-0035937, № УМ-0035939 на загальну суму 3409,08 грн. - з 08.07.2014.

Враховуючи зазначене, судом здійснено перерахунок (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та встановлено, що розмір інфляційних нарахувань на суми заборгованості за спірними товарно-транспортними накладними фактично становить 3623,99 грн., що є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача:

Судом також здійснено перерахунок (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми 3% річних та встановлено, що фактично сума 3% в спірному випадку становить 186,89 грн. та є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 8967.06 07.10.2014 - 08.04.2015 184 3 % 135.61 3409.08 08.10.2014 - 08.04.2015 183 3 % 51.28

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань в розмірі 3232,19 грн. та 3% річних в сумі 186,15 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано, в судовому засіданні та через відділ діловодства суду позивачем не подано, а також беручи до уваги вищенаведений п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 3232,19 грн. та 3% річних в розмірі 186,15 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведених сумах.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДМАРКЕТ" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 57; ідентифікаційний код 36387233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМП ТРЕЙД" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 25; ідентифікаційний код 39199871) 12376,14 грн. (дванадцять тисяч триста сімдесят шість гривень 14 коп.) основного боргу, 186,15 грн. (сто вісімдесят шість гривень 15 коп.) 3% річних, 2323,19 грн. (дві тисячі триста двадцять три гривні 19 коп.) інфляційних нарахувань, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2015.

Суддя Гумега О.В.