Рішення

від 30.06.2015 по справі 910/8059/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015Справа №910/8059/15-г

За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва До Товариства з обмеженою відповідальністю "Реформа ЛТД" Простягнення 8 440,93 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Зацепін С.С., за довіреністю;

Боката А.В., за довіреністю;

Від відповідача - Сіренко В.Г., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реформа ЛТД" 8 440,93 грн. відшкодування вартості фактичного бездоговірного споживання Відповідачем теплопостачання (опалення) у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього законом обов'язку щодо вчасної оплати вказаних послуг.

30.04.2015р. через відділ діловодства суду позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Згідно вказаної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 10 841,68 грн. основного боргу, 4 705,25 грн. інфляційних втрат та 580,41 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, отже відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, послався на те, що відповідачу не було повідомлено про зміну надавача комунальних послуг, тоді як надавачем послуг було ТОВ «Україна житло сервіс» за договором №37/417 від 15.02.2006р. Між позивачем та відповідачем не було укладено жодного договору з надання комунальних послуг, проте позивач безпідставно в односторонньому порядку виставляє рахунки за послуги з опалення. Окрім того, відповідач заперечив щодо розрахунків боргу та заперечив проти нарахування інфляційних втрат та 3% річних зважаючи на те, що позивач посилається на 1212 ЦК України, що передбачає стягнення безпідставно отриманого майна.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом діяльності Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, згідно з п.3.2.2. Статуту є, серед іншого, забезпечення на підставі укладених договорів між споживачами, виробниками та виконавцями послуг, з транспортування холодної, гарячої води, стоків та теплової енергії на опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах та збір платежів від споживачів зазначених послуг на користь виконавців послуг згідно з договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Реформа ЛТД» займає приміщення за адресою м. Київ, Харківське шосе, 18. Відповідач підтверджує, що займає вказане приміщення, а отже у спірний в межах даної справи період користування (01.11.2012р. - 30.04.2015р.) визнається судом таким, що використовувалося Відповідачем.

Позивач, на підставі договорів з тепло та водопостачальними організаціями (ПАТ «Київенерго», ТОВ «ЄВРОРЕКОНСТРУКЦІЯ», ПАТ АК «Київводоканал») приєднав до своєї мережі відповідача, як субабонента та здійснював у займане Відповідачем Приміщення транспортування послуг з централізованого опалення, та позаяк Відповідач не уклав з Позивачем окремі договори про надання таких послуг, то фактично Відповідачем здійснюється бездоговірне споживання цих послуг пропорційно прощі Приміщення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Судом встановлено, що на підставі Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.08.2012р. №330 нежитловий та житловий фонд ЖРЕО № 401, 402, 403, 414, 416, 417 був переданий на утримання та експлуатаційне обслуговування КП по УЖГ Дніпровського району. Між КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва та виробником (постачальником) теплової енергії ПАТ «Євро-Реконструкція» укладено договір по якому КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва безпосередньо несе фінансові зобов'язання, а мешканці та власники (орендарі) нежитлових приміщень вже відшкодовують витрати за фактично спожиті ними послуги, згідно табуляграм постачальних організацій. Тобто, з 01.10.2012р. надання комунальних послуг (теплопостачання) у приміщення відповідача, а відповідно і розрахунки за них - відбуваються через КП по УЖГ Дніпровського р-ну м. Києва.

Отже, позивач як балансоутримувач, має права, передбачені пунктом 6 частини 1 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні» є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг (ст. 3 Закону). Відповідно до зазначеного Закону (ст. 1), споживачем є фізична або юридична особа, яка споживає або має намір споживати комунальні послуги. У розумінні ст. 1 згаданого закону особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, що вона фактично користується чи має намір користуватися цими послугами. Тому обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - своєчасне та якісне надання послуг, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Несплата відповідачем вартості наданою та отриманою послуги порушують права позивача як балансоутримувача будівлі, в якому перебуває відповідач, а також права позивача як колективного замовника (абонента) комунальних послуг, яким укладено договори з виконавцями цих послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з теплопостачання у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 3-184гс14 від 25.11.2014, прийнятої за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі №916/3566/13.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і визначена саме як обов'язок, а не право сторін, тому сама по собі відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, що фактично спростовує заперечення відповідача щодо не укладення письмового договору, як підстава для відмови в позові.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п.п. 18, 20 яких розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Отже, із залучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що Відповідач є фактичним споживачем послуг з централізованого опалення, що постачається у Приміщення, та розрахунок вартості яких має здійснюватися пропорційно прощі Приміщення.

Факт постачання послуг з централізованого опалення в Приміщення у період 01.11.2012р. - 30.04.2015р. підтверджується наданими Позивачем та залученими до матеріалів справи копіями: розробок по груп-рахункам на потреби споживачів; облікових карток (табуляграм) постачальних компаній; первинних документів для оплати; довідками про перерахунки споживачем за певний період. Факт споживання послуг з централізованого опалення у спірний період не заперечується і самим відповідачем.

Оскільки судом встановлено факт споживання Відповідачем послуг з централізованого опалення без укладення договору, то, відповідно до вищенаведених норм закону, на Відповідача покладається обов'язок відшкодувати вартість отриманих послуг.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача, наведені у розрахунку обсяги споживання та тарифи, а також пропорцію до площі Приміщення, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку, його арифметичну правильність та відповідність положенням закону, і оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу нарахованого за період 01.11.2012р. - 30.04.2015 розміру (10 841,68 грн.) відшкодування вартості фактичного бездоговірного споживання Відповідачем теплопостачання (опалення), тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 10 841,68 грн. відшкодування в примусовому порядку.

Заперечення відповідача щодо невірного нарахування послуг з опалення судом не приймається до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи періодом для оплати послуг є календарний місяць, а плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, відтак виставлені рахунки в квітні та травні фактично містять нарахування за березень та квітень відповідно.

Заперечення відповідача в частині того, що невідомо ким надавались послуги, що в подальшому не виключає вірогідність того, що ТОВ «Україна житло-сервіс» виставить в майбутньому рахунки на оплату, що фактично буде подвійною платою, судом не береться до уваги, оскільки суду доведено факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії відповідачу. Як було зазначено раніше Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.08.2012р. №330 нежитловий та житловий фонд ЖРЕО № 401, 402, 403, 414, 416, 417 був переданий на утримання та експлуатаційне обслуговування КП по УЖГ Дніпровського району.

Інші заперечення відповідача не стосуються предмета спору, а є лише теоретичною вірогідністю останнього.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4 705,25 грн. та 3% річних в сумі 580,41 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд вказує, що правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням, а отже нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд визнає правомірним.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що претензія - вимога від 25.03.2015р. №47/1174 про сплату суми боргу в розмірі 10 841,68 грн., в якій позивач просив сплатити суму боргу в 7-денний термін з дня отримання претензії, була отримана відповідачем 03.04.2015р. (про що свідчить лист відповідача б/н про отримання претензії, адресований відповідачу та на якому стоїть відмітка позивача про отримання вх. №661 від 23.04.2015р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За відсутності договірних відносин між сторонами, виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України початок прострочення виконання грошового зобов'язання у виник з 11.04.2015р. і саме з цієї дати є правомірним нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Суд вказує, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті "Урядовий кур'єр".

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення.

Отже, судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Розрахунок інфляційних втрат.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 11.04.2015 - 30.04.2015 10841.68 1.140 1517.84 12359.52 Розрахунок процентів.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 10841.68 11.04.2015 - 30.04.2015 20 3 % 17.82 Отже, за розрахунком суду правомірним та доведеним суду є стягнення з відповідача 1 517,84 грн. інфляційних втрат та 17,82 грн. 3% річних.

Згідно з ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реформа ЛТД» (02099, м. Київ, вул. Російська, буд. 47, ідентифікаційний код 22942464) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) 10 841 (десять тисяч вісімсот сорок одну) грн. 68 коп. основного боргу, 1 517 (одну тисячу п'ятсот сімнадцять) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 17 (сімнадцять) грн. 82 коп. 3% річних, а також 1 402 (одну тисячу чотириста дві) грн. 18 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.07.2015р.

Суддя І.І. Борисенко