Рішення

від 02.07.2015 по справі 910/11124/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №910/11124/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт систем"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс"

про стягнення 39 102,42 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - Сорокін В.В., - за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, про стягнення 39 102,42грн., з яких:

- 23 320,00грн. за поставку журналу "Идеи Бизнеса ФРАНЧАЙЗИНГ";

- 9 760,00грн.- індексу інфляції;

- 1 014,42грн.- 3% річних;

- 5 000,00грн. витрат пов'язаних з наданням юридичної допомоги.

В процесі розгляду справи Позивач подав Заяву про зменшення позовних вимог від 02.07.2015р., відповідно до якої Позивач просить суд стягнути з Відповідача 35 273,34 грн., з яких:

- 20 701,80грн. за поставку журналу "Идеи Бизнеса ФРАНЧАЙЗИНГ" у кількості 600,00грн.;

- 8 698,14грн.- індексу інфляції;

-873,40грн.- 3% річних;

- 5 000,00грн. витрат пов'язаних з наданням юридичної допомоги.

Вказана заява відповідає ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.

Отже, відповідно до ст. 55 ГПК України, має місце нова ціна позову (35 273,34 грн.), виходячи з якої й вирішується спір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01011, м. Київ, вул. Копиленка, буд. 2/46.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверти з вказаними ухвалами суду було повернуто назад до суду, із відповідними відмітками про це органу поштового зв'язку (за закінченням встановленого строку зберігання).

Отже, за встановлених обставин справи відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

Враховуючи, встановлений ч. 3 ст. 69 ГПК України строк вирішення спору, не знайшовши підстав для відкладення розгляду справи, суд відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт систем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс" був укладений Договір №П 13 ПС.

Предметом зазначеного договору є зобов'язання Постачальника в порядку та на умовах, визначених Договором, та у відповідності з специфікацією №1 до Договору 01.03.2013р. №П 13 ПС, графіком поставки та замовленням Покупця, поставити товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти товар, здійснити заходи щодо його реалізації та оплатити вартість реалізованого товару за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати ціни, узгоджені в Спеціфікаціїї.

Відповідно до Специфікації строк реалізації товару складає 90 днів.

Отже, на виконання умов Договору постачальником було поставлено, а покупцем отримано товару за видатковими накладними на загальну суму 23 320,00грн.

На підтвердження своїх вимог щодо поставки товару позивач посилається на видаткові накладні:

- № 80-71 від 17.04.2013 року на суму 6 360,00 грн.;

- № 07-08 від 31.07.2013 року на суму 8 480,00 грн.;

- №11-08 від 07.11.2013 року на суму 8 480,00 грн.;

Відповідно до п. 4.6 Договору загальна сума Договору складається з суми товарних накладних, за якими було здійснено поставку товару.

Відповідачем було частково повернуто отриманий товар на суму 2 618,20грн.

Отже, сума основного боргу, яка не погашена відповідачем за розрахунком позивача становить 20 701,80грн., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами 01.03.2013р. був укладений договір поставки № П13ПС.

Відповідно до п.п. 4.7, 4.8 Договору оплата товару здійснюється в українській валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше 75 банківських днів з моменту поставки кожної окремої партії товару. Зобов'язання Покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку, якщо інше не передбачене Договором.

Відповідно до п. 9.1. Договору даний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, в будь-якому випадку є чинним до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Строк дії Договору може бути продовжений на один календарний рік, відраховуючи від терміну закінчення його дії, у випадку, коли жодна із сторін письмово не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому Договорі, але не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку його дії (п. 9.2. Договору).

Судом встановлено, що Позивачем, за умовами Договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 23 320,00грн. факт отримання вказаного товару підтверджується видатковими накладними підписаними обома сторонами та скріпленими печатками сторін.

Суд визнає як належні та допустимі докази на підтвердження факту поставки товару за наступними накладними:

- № 80-71 від 17.04.2013 року на суму 6 360,00 грн.;

- № 07-08 від 31.07.2013 року на суму 8 480,00 грн.;

- №11-08 від 07.11.2013 року на суму 8 480,00 грн.;

Вищеперераховані накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис представника позивача, а також підпис представника відповідача.

Відповідачем було частково повернуто отриманий товар на суму 2 618,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (повернення) № Мед - WH1 -0800 від 25.09.2013р. на суму 1 176,60грн. та № Мед - WH1 -0917 від 07.11.2013р. на суму 1 441,60грн. Залишок вартості поставленого товару на суму відповідачем оплачено не було.

Також, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 20 701,80 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печаткою позивача, був направлений на адресу Відповідача, про що свідчить опис вкладення у лист від 22.06.2015. Однак Відповідач не підписав зазначений Акт та не повернув на адресу позивача.

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в сумі 20 701,80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.

За таких обставин, позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню у сумі 20 701,80 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних в сумі 873,40 грн. та 8 698,14 грн. - інфляційних втрат від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 873,40 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8 698,14 грн.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача додаткових витрат, понесених на оплату юридичних послуг у розмірі 5 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на ст. 22 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.224 та ч.1 ст.225 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Віднесені Позивачем до складу збитків витрати на юридичну допомогу суперечить вимогам закону, зокрема положенням ст.ст. 22, 611, 623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Позивач помилково ототожнює поняття «збитки» та «витрати на послуги права». При цьому не надає письмових доказів на підтвердження відсутності у нього можливості звернення з позовом до суду та ведення судової справи в суді самостійно.

Щодо доказів, доданих до позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 договору №003 про надання юридичних послуг від 29.12.2014р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайт Сервіс Українав» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт систем" (Замовник) замовник замовив, а виконавець зобов'язався надати послуги, перелік яких, кількість та ціна визначаються в п. 2.1 цього Договору.

В п. 2.1 Договору сторонами зазначено назва послуг - надання юридичних послуг в 12. 2014р. у кількості послуг « 1» за ціною 5 000,00грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору Замовник зобов'язується здійснити оплату на розрахунковий рахунок Виконавця в сумі, що зазначена в п. 2.1 Договору., протягом 5 банківських днів з дня підписання Договору (100% передоплата)

Суду не доведено, які саме юридичні послуги надавалися Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайт Сервіс Українав» (Виконавцем) в 12. 2014році у кількості послуг « 1», не надано доказів про сплату Позивачем саме тих послуг, які йому надавалися на виконання п. 1.1 договору, тобто Позивач не відокремив надані послуги та не визначив, який розмір оплати здійснювався ним за ці послуги.

Згідно з ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс" (01011, м. Київ, вул. Копиленка, буд. 2/46, код ЄДРПОУ 33302094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт систем" (04071, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 12,офіс 31, код ЄДРПОУ 36312862) основний борг в сумі 20 701 (двадцять тисяч сімсот одну) грн. 80 коп., 8 698 ( вісім тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 873 (вісімсот сімдесят три) грн. 40 коп. 3% річних та судовий збір в сумі 1 415 (одну тисячу чотириста п'ятнадцять) грн. 18 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині позву відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.07.2015р.

Суддя І.І. Борисенко