Рішення

від 16.06.2015 по справі 911/1419/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа № 911/1419/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн",

79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355, офіс 325

08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 1а

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Маркет",

08200, Київська обл. м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, буд. 146

про стягнення 8 004,37 грн.

за участю представників:

позивача - Проценко В.А. (довіреність від 05.01.2015);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Маркет" (далі - відповідач) про стягнення 17 413,40 грн., з яких: 14 942,98 грн. основного боргу, 1 415,46 грн. пені та 1 054,96 грн. процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 17.04.2012 № 598.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.04.2015.

У судове засідання 23.04.2015 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 06.04.2015 не виконали, розгляд справи відкладено на 02.06.2015.

У судове засідання 02.06.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.04.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 16.06.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2015 продовжено строк розгляду спору, відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14292/15 від 16.06.2015) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про зменшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою - Проценко В.А. (довіреність від 05.01.2015), зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 8 004,37 грн., з яких: 6 000,00 грн. основного боргу, 792,57 грн. проценти річних та 1 211,80 грн. пені.

Підстави для припинення провадження у справі, у частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14293/15 від 16.06.2015) позивачем подано письмове пояснення.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14294/15 від 16.06.2015) позивачем подано додаткові докази.

У судовому засіданні 16.06.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача, ухвали суду повернуто Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" до господарського суду з підстави - «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При вирішенні питання щодо належного повідомлення відповідача про судове засідання, судом враховано правову позицію, що викладено в підпункті 3.9.1. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" про те, що, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто з посиланням, зокрема, за відсутністю адресата, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.06.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рост Маркет" (далі - покупець) укладено договір поставки від 17.04.2012 № 598 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що ціна на товар вказується постачальником у накладних або у платіжних документах на товар.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, розрахунок за товар, здійснюється покупцем протягом 7 календарних днів, з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або, за згодою сторін, готівкою в касу постачальника.

Договір набирає сили з моменту підписання і діє протягом 3 років від дати підписання, а в частині розрахунків між сторонами, до повного фінансового розрахунку за товар (пункт 8.7. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, всього на суму 15 087,18 грн., що підтверджується наданими у матеріали справи видатковими накладними (Т.1, а.с. №№ 17-27), що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін, а відповідач вказаний товар отримав.

Відтак, товар передано позивачем відповідачу у порядку і у спосіб, що визначені умовами договору між сторонами.

Крім того, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факти здійснення господарських операцій і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідку з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" від 09.06.2015 № 06.201-186/513, в якому відкрито поточні рахунки позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, відповідно до якої судом встановлено здійснення відповідачем часткової оплати у розмірі 2 585,91 грн.

Окрім того, позивачем, під час розгляду справи, подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу та наявність заборгованості лише за однією видатковою накладною від 30.01.2015 № НКИ-301435.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про зменшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою - Проценко В.А. (довіреність від 05.01.2015), зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 8 004,37 грн., з яких: 6 000,00 грн. основного боргу, 792,57 грн. процентів річних та 1 211,80 грн. пені.

Підстави для припинення провадження у справі, у частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, що укладений між сторонами, за правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 6 000,00 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі пункту 7.1. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, складає 1 211,80 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені за вказані періоди прострочення та з'ясував, що пеню нараховано надмірно, правильний розмір пені складає 1 201,40 грн., у зв'язку з чим, позовна вимога, у частині 10,40 грн. пені, задоволенню не підлягає.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач, на підставі пункту 7.2. Договору, заявляє до стягнення 0,1% процентів річних від суми боргу за кожний день прострочення, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, у розмірі 792,57 грн.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2 статті 536 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами аналізу умов Договору та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що проценти, передбачені сторонами у пункті 7.2. Договору, за своєю правовою природою являються неустойкою, а саме: пенею, оскільки, згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу, пунктом 7.1. Договору сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами Договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі № 07/238-10.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення 0,1 % річних у розмірі 792,57 грн. задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 6 000,00 грн. та пені у розмірі 1 201,40 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Маркет" (08200, Київська обл. м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, буд. 146, код ЄДРПОУ 37076176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355, офіс 325, код ЄДРПОУ 37171990) 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 201 (одна тисяча двісті одна) грн. 40 коп. пені та 1 643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн. 63 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 22.06.2015.

Суддя С.О. Саванчук