Рішення

від 01.07.2015 по справі 922/2770/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р.Справа № 922/2770/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобову Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Шіппінг сервіс ЛТД", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Агросистеми", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 73650,18 грн. за участю представників сторін:

не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БС Шіппінг сервіс ЛТД", м. Одеса, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Агросистеми", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором № 246/14 від 10.11.2014р. на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між позивачем та відповідачем в розмірі 73650,18 грн., з яких: 60334,35 грн. - сума основного боргу, 429,78 грн. - неустойка, 12241,38 грн. - інфляційні втрати, 644,67 грн. - три відсотки річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.06.2015р. об 11:30 год.

Ухвалами господарського суду від 08.06.2015р., 22.06.2015р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання 01.07.2015р. представники сторін не з'явились, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

10.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БС Шіппінг сервіс ЛТД", м. Одеса (позивач, експедитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Агросистеми", м. Харків (відповідач, клієнт) , укладено договір № 246/14 на транспортне-експедиційне обслуговування, предметом якого є надання експедитором клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших, узгоджених сторонами, послуг.

Послуга надається на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг або додаткової угоди, в якій вказується: вид послуг, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати експедитору та інші погоджені сторонами умови.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата за даним договором здійснюється клієнтом на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено погодженою сторонами заявкою, на підставі виставлених рахунків, в строк, передбачений п. 4.4. договору.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що у випадку виникнення у експедитора додаткових витрат, інших платежів в інтересах клієнта, пов'язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додаткові рахунки, які також підлягають оплаті в строк, передбачений п.4.4. договору та долучає до них копії документів, що підтверджують - такі витрати та платежі.

Відповідно до п. 4.4. договору, клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 робочих днів з моменту виставлення рахунку, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок експедитора, якщо інше не передбачено заявкою. У випадку несплати рахунку клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту його виставлення, експедитор залишає за собою право виставлення нового рахунку відповідно до курсу, діючого на день виставлення нового рахунку. Датою виставлення рахунку є дата відправлення електронної версії рахунку на електронну адресу клієнта, вказану в розділі 9 цього Договору. В якості виду електронного підпису відповідного рахунку, сторони визначили наступну сукупність ознак: наявність посади уповноваженої особи експедитора та відправлення рахунку з електронної адреси експедитора, вказаної в розділі 9 цього договору.

Пунктом 5.17. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт клієнт сплачує експедитору неустойку у розмірі 0,5% від суми неоплачених рахунків за кожний день прострочення платежу. Якщо термін перевищує 90 днів, то розмір неустойки складає 2% в добу від суми заборгованості.

10.11.2014р. сторонами була підписана додаткова угода №1 до Договору, відповідно до якої, сторони доповнили Договір пунктом 1.3., відповідно до якого для виконання послуг, зазначених у п. 1.1. Договору, експедитор приймає на себе зобов'язання за рахунок клієнта організувати виконання робіт з прийому вантажу на вантажний термінал, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. В. Стуса, 2-Б, відбору та проведення аналізів щодо якості, зберігання, завантаження в контейнери з використанням дерев'яного щити, оформлення сертифікатів і дозволів (необхідних для відправки вантажу морським транспортом), доставки контейнерів в порт, номінований клієнтом.

В рамках умов Договору, TOB "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" надано відповідачу послуги транспортно-експедиційного обслуговування, включаючи навантаження на борт судна контейнерів - XU8544220, MRKU8561001, MRKU8979542, MSKU2991711, MSKU4451538, MSKU5584854 згідно коносаменту № MAEU 952385650 та виставлені відповідачу відповідні рахунки: № БН - 0003729 на суму 56952,73 грн. від 01.12.2014р. та № БН - 0004056 на суму 3 381,62 грн. від 16.12. 2014p., які, як зазначив позивач, на даний час є неоплаченими.

02.02.2014р. TOB "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" звернулось до TOB "Нові Агросистеми" шляхом направлення претензії про сплату грошових коштів № 0168 з копіями неоплачених рахунків на електронну адресу, з проханням здійснити розрахунки за Договором.

Як зазначив позивач, на даний час неоплаченими є послуги, надані в ході організації перевезення вантажів відповідача, а саме: перетарка вантажу на території вантажного терміналу, дегазація вантажу, використання інфраструктури порту, транспортно-експедиторські послуги та фрахтова надбавка виставлена портом за послугу "No show fee" (за перевантаження контейнерів), яка пов'язана з тим, що контейнери не були вчасно навантаженні на борт судна при відправці на адресу одержувача. Надання послуг з перетарки вантажів на вантажному терміналі TOB "Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД" підтверджується ТТН №№ 36972 від 14.11.2014 р., 58853 від 14.11.2014р., 53877 від 21.11.2014 р., 36975 від 21.11.2014 р., 36974 від 12.11.2014 р.

Однак, станом на 27.04.2015 р., відповідачем не виконані умови укладеного між сторонами договору, в зв'язку з чим сума заборгованості за надані позивачем послуги складає 60334, 35 грн. Також враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо вчасної та в повному обсязі сплати за надані послуги, позивач просить стягнути на свою користь неустойку в розмірі 429,78 грн., інфляційні в розмірі 12241,38 грн., 3% річних в розмірі 644,67 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами договір - є договором транспортного експедирування, що підпадає під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України (ст. ст. 929 - 935 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках укладеного між сторонами договору від 10.11.2014р. позивачем надані позивачу наступні послуги: перетарка вантажу на території вантажного терміналу, дегазація вантажу, використання інфраструктури порта, фрахтова надбавка, транспортно-експедиторські послуги транспортно-експедиційного обслуговування, включаючи навантаження на борт судна контейнерів - XU8544220, MRKU8561001, MRKU8979542, MSKU2991711, MSKU4451538, MSKU5584854 згідно коносаменту № MAEU 952385650 та виставлені відповідачу відповідні рахунки: № БН - 0003729 на суму 56952,73 грн. від 01.12.2014р. та № БН - 0004056 на суму 3381,62 грн. від 16.12. 2014p., на загальну суму 60334,35 грн.

Факт отримання відповідачем даних послуг за договором № 246/14 на траспортне-експедиційне обслуговування, підтверджується також наявним в матеріалах справи листом від 19.12.2014р., в якому відповідач підтвердив отримання відповідних послуг та за умови надання коносаменту, зобов'язався сплатити зазначену суму заборгованості до 24.12.2014р..

Відповідно до п. 4.4. договору, клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 робочих днів з моменту виставлення рахунку, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок експедитора, якщо інше не передбачено заявкою.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

02.02.2014р. TOB "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" звернулось до TOB "Нові Агросистеми" шляхом направлення претензії про сплату грошових коштів № 0168 з копіями неоплачених рахунків на електронну адресу, з проханням здійснити розрахунки за Договором.

Однак, в порушення умов договору, сума заборгованості за отримані відповідачем послуги сплачена останнім не була.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за транспортно-експедиторські послуги за договором від 10.11.2014р. в розмірі 60334,35 грн.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав до суду належних доказів на спростування доводів позивача, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 246/14 від 10.11.2014р. на транспортно-експедиційне обслуговування в розмірі 60334,35 грн. - є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.17. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт клієнт сплачує експедитору неустойку у розмірі 0,5% від суми неоплачених рахунків за кожний день прострочення платежу. Якщо термін перевищує 90 днів, то розмір неустойки складає 2% в добу від суми заборгованості.

Суд зазначає, що за правовою природою, неустойка, визначена у п. 5.17. сторонами Договору, є пенею.

За прострочення внесення платежів за договором поставки позивач нарахував відповідачу неустойку (пеню), яка станом на 27.04.2015р. склала 429,78 грн. Суд зазначає, що дана сума не перевищує суми розрахунку пені, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в зв'язку з чим, дана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 644,67 грн. та 12241,38 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 19.12.2014р. по 27.04.2015р., підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно зі статтями 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги, наведені позивачем в позовній заяві, підтверджені матеріалами справи, обґрунтовані, тому такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, в зв'язку з чим судові витрати в даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Агросистеми" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, корпус 2, код ЄДРПОУ 38383120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" (65033, м. Одеса, вул. Торгова, 5, прим. № 701, код ЄДРПОУ 39038068) суму боргу у розмірі 60334,35 грн., неустойку у розмірі 429,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 12241,38 грн., 3% річних у розмірі 644,67 грн., судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.07.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2770/15