Рішення

від 07.07.2015 по справі 922/3173/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р.Справа № 922/3173/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімконтинент", с. Щасливе до Приватного акціонерного товариства "Новопокровський завод залізобетонних конструкцій", смт. Новопокровка про стягнення коштів в розмірі 2 899,31 грн. за участю представників сторін:

не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімконтинент", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Новопокровський завод залізобетонних конструкцій", в якій просить суд:

- для забезпечення даного позову накласти арешт на банківські рахунки ПрАТ "Новопокровський завод залізобетонних конструкцій".

- стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2 899,31 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов'язані із організацією судового розгляду справи: судовий збір 1 827,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2015 р. о 10:15 год.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2015 р. відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімконтинент" про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2015 р. розгляд справи відкладався на 07.07.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача по справі.

03 липня 2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про приєднання документів до матеріалів справи (вх. №26902), в якій просить суд приєднати:

- заяву про розгляд справи без участі позивача;

- довідку Державної казначейської служби України про зарахування судового збору до державного бюджету;

- заяву про збільшення розміру судових витрат, в якій просить збільшити розмір судових витрат на вартість квитків залізничного сполучення для забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні від 18.06.2015 р. для розгляду справи № 922/3173/15 у господарському суді Харківської області, що становить 579,96 грн.

Надані документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи. При цьому, суд відзначає, що судові витрати, які позивач просить стягнути з відповідача, не є предметом розгляду у даній справі, а тому не можуть свідчити про збільшення розміру позовних вимог, проте надані докази будуть враховані судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

В судове засідання 07.07.2015 р. представник позивача не з'явився. В заяві про розгляд справи без участі просить суд розглянути справу без участі представника позивача, у зв'язку із відрядженням останнього до м. Здолбунів для проведення переговорів. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх. Суд, дослідивши матеріали справи, задовольняє вищевказану заяву представника позивача та продовжує розгляд справи без його участі.

У призначене 07.07.2015 р. судове засідання відповідач не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду про порушення провадження у справі повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - 63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Островського, буд. 10, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2015 р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

09 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімконтинент" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Новопокровський завод залізобетонних конструкцій" (Покупець) було укладено договір поставки №09/01/12Н (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі відповідно до вимог міжнародних Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати - "Інкотерм-2010".

Відповідно до п. 2.1. договору поставки загальна кількість товару, що підлягає поставці товарною партією, його часткове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у супровідних документах на кожну товарну партію.

Згідно п. 4.1. Договору поставки ціна на товар визначається на кожну товарну партію окремо.

Пунктом 6.2 Договору поставки зазначено, що поставка товару здійснюється товарною партією відповідно до супровідних документів на підставі кожної окремої письмової заявки Покупця на товарну партію, підтвердженої Постачальником.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання, покладених даним Договором на них зобов'язань, згідно цього Договору та у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до п. 10.1. Договору поставки даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 10.01.2013 року, а у частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання.

Позивач вказує на те, що ним на виконання умов вказаного договору було поставлено товар відповідачу на загальну суму 4 633,20 грн. на підставі видаткової накладної №159 від 26.07.2012 р.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності ААВ №501574/1274 від 26.07.2012 р., яка видана на отримання цінностей від ПрАТ "Новопокровський завод залізобетонних конструкцій".

Судом встановлено, що видаткова накладна підписані обома сторонами, що підтверджує отримання відповідачем товару на суму 4 633,20 грн.

Однак відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов Договору, оплатив вартість поставленого товару частково в сумі 2 000,00 грн., що підтверджується карткою рахунку позивача за період з 01.06.2012 - 22.05.2015.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем існуючої суми заборгованості в розмірі 2 633,20 грн. в добровільному порядку.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено в п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, позивачем виконані взяті на себе зобов'язання за договором поставки №09/01/12Н від 09.01.2012 р. на суму 4 633,20 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Також, матеріали справи не містять будь-яких претензій щодо якості поставленого товару, а також строків відповідної поставки.

Враховуючи викладене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивач зобов'язання за договором поставки виконав в узгодженому порядку, про що свідчать наявна в матеріалах справи видаткова накладна та що не спростовується відповідачем. Проте відповідач, в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов Договору, не оплатив вартість поставленого товару, доказів на підтвердження виконання взятих на себе договірних зобов'язань в повному обсязі суду не надав.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2 633,20 грн. є правомірною, обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 222,92 грн. та інфляційні в розмірі 43,19 грн. за період з 26.07.2012 року по 22.05.2015 року.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та визнано арифметично невірним.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт Закон 9.1.3", суд дійшов висновку, що в даному випадку арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат складає 235,14 грн. та 2001,23 грн. Втім, відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заявленої позивачем суми 3% річних у розмірі 222,92 грн. та інфляційних втрат у розмірі 43,19 грн.

Відповідно до ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В абзаці 1, 2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Позивач просить відшкодувати з відповідача витрати, пов'язані з явкою представника в судове засідання в сумі 579,96 грн., що складаються з вартості проїзду залізничним транспортом до місця виклику і назад. В підтвердження даних витрат до матеріалів справи долучено посадочні документи 000В3А15-AFA4-C22E-0001 та 000B3A15-0A74-C1D4-0001 та посвідчення про відрядження.

За таких підстав вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 579,96 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені обставини, керуючись статтями 44, 49 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору та витрат, пов'язаних з участю представника позивача в судовому засіданні, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 55, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 524, 530, 533, 599, 612, 625, 627, 628, 629, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 175, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "НОВОПОКРОВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ" (63523, Харківська обл., Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Островського, буд. 10, код ЄДРПОУ 30614042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімконтинент" (08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Волошкова, буд. 7, код ЄДРПОУ 34812584) основний борг у розмірі 2 633 (двi тисячi шiстсот тридцять три) грн. 20 коп., 3% річних у сумі 222 (двiстi двадцять двi) грн. 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 43 (сорок три) грн. 19 коп., інші судові витрати в сумі 579 (п`ятсот сiмдесят дев`ять) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.07.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/3173/15