Рішення

від 07.07.2015 по справі 925/796/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. Справа № 925/796/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Лавріненку С.І., за участю представників сторін: позивача - Манжара Д.С. адвокат за договором, Тікунова В.В. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного підприємства «Комунальник 2008» до товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» про стягнення 92520 грн. 20 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство «Комунальник 2008» звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» (далі - відповідач), про стягнення, на підставі договору № 04-09-14/1 та додаткової угоди № 1 від 15.09.2014 року, 10 000 грн. основного боргу, 82 520 грн. 20 коп. штрафних санкцій та відшкодування судових витрат.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, підтримали і просили позов задовольнити повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28, шляхом направлення ухвал суду за адресою державної реєстрації, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал (а.с. 27, 37).

Наявні у справі матеріали суд вважає достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому, з урахуванням вимог ст.ст. 69, 75, 77 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.

04.09.2014 року між ПП «Комунальник 2008», як виконавцем, та ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський», як замовником, укладено Договір № 04-09-14/1, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання здійснювати автомобільним транспортом та з використанням власних паливно-мастильних матеріалів, перевезення насіння соняшнику (товару) замовника за узгодженими між сторонами маршрутами, згідно заявок замовника (а.с. 8).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору вартість наданих послуг за цим Договором вираховується з розрахунку 65,00 грн. без ПДВ за одну тону перевезеного товару замовника за узгодженим між сторонами маршрутом, та згідно заявок замовника. Замовник оплачує послуги по вантажу в наступному порядку: на протязі 30 банківських днів з дня виконання виконавцем перевезення товару замовника за узгодженими між сторонами маршрутами, згідно заявок замовника, та підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг).

У пункті 4.4 Договору сторони домовились, що у разі несвоєчасної оплати вартості наданих виконавцем послуг за цим Договором (п. 3.2) замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

15.09.2014 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою виклали пункт 1.1 Договору в наступній редакції: «Виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати автомобільним транспортом та з використанням власних паливо-мастильних матеріалів перевезення насіння соняшнику, зерна кукурудзи (товару) замовника за узгодженим між сторонами маршрутом, та згідно заявок замовника», інші умови Договору залишені незмінними (а.с. 9).

На виконання умов Договору позивач у період з 15 вересня 2014 року по 03 листопада 2014 року надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 236 137 грн. 85 коп., що підтверджується актами № 1 від 15.09.2014 року на суму 17653,35 грн., № 2 від 22.09.2014 року на суму 38721,80 грн., № 3 від 29.09.2014 року на суму 28977,65 грн., № 4 від 06.10.2014 року на суму 46354,75 грн., № 5 від 13.10.2014 року на суму 29889,60 грн., №6 від 20.10.2014 року на суму 28537,60 грн., № 7 від 03.11.2014 року на суму 46003,10 грн. (а.с. 14-20), двосторонніми актами звірки станом на 10.11.2014 року, 01.02.2015 року та 24.02.2015 року (а.с. 46-48), відповідними рахунками-фактурами до актів та реєстрами по перевезенню (а.с. 49-69).

Відповідач свої зобов'язання з оплати здійснював з порушенням встановлених Договором строків та не в повному обсязі, сплативши позивачу 226 137 грн. 85 коп., що підтверджується банківськими виписками від 17.11.2014 року на суму 40000,00 грн., від 21.11.2014 року на суму 30000,00 грн., від 10.12.2014 року на суму 35000,00 грн., від 19.12.2014 року на сум 35000,00 грн., від 26.12.2014 року на суму 50000,00 грн., від 23.02.2015 року на суму 20000,00 грн., 25.02.2015 року на суму 16137,85 грн. (а.с.39-45). Залишок несплаченої вартості наданих послуг з перевезення становить 10000 грн. (236 137 грн. 85 коп. - 226 137 грн. 85 коп.)

24.02.2015 року позивач направив відповідачу претензію № 1, у якій вказав на наявність заборгованості зі сплати 26137 грн. 85 коп. основного боргу та нарахованих штрафних санкцій в сумі 76197 грн. 44 коп., які просив терміново сплатити (а.с. 10-11). Відповідач отримав претензію 04.03.2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 24), однак заборгованість в повному обсязі не сплатив.

24.02.2015 року позивач уклав із адвокатом Манжара Д.С. Договір № 042/15 про надання правової допомоги (юридичних послуг) предметом якого є стягнення боргу в сумі 92520,20 грн. з ТОВ «СП «Золотоніський» згідно договору та участь в якості представника по господарській справі в інтересах позивача (а.с. 30). Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 042 позивач сплатив адвокату Манжарі Д.С. 9250 грн. (а.с. 25).

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Отже, спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі договору № 04-09-14/1 від 04.09.2014 року. Договір є укладеним, виконувався сторонами, вимоги позивача ґрунтуються на правах і зобов'язаннях сторін цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення і послуг, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі (ст. 11 ч.ч. 1, 2 п.п. 1, 3 ЦК), заподіяння шкоди суб'єкту господарювання (ст. 174 ч. 1 абз. 4 ГК).

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Припинення дії, яка порушує право, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способами захисту цивільних прав (п.п. 3, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Вищенаведеними доказами у справі підтверджено виникнення між сторонами господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується складеними актами виконаних робіт та реєстрами здійснених перевезень.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в розмірі 10000 грн. позивачем обґрунтовано і підтверджено належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовано, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання штрафу на загальну суму 82520 грн. 20 коп.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У Договорі сторони встановили, що у разі несвоєчасної оплати вартості наданих виконавцем послуг за цим Договором (п. 3.2) замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем, відповідно до умов Договору, нараховані 82520 грн. 20 коп. штрафу, з врахуванням кожного акту та здійснених відповідачем платежів.

Проте, згідно з частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ЦК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 2.9. Постанови Вищого господарського суду України від 12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Отже, за правовою природою встановлена у Договорі неустойка є не штрафом, а пенею, оскільки нараховується за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку, здійсненому судом з врахуванням зазначених приписів чинного законодавства, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7404 грн. 79 коп. пені, і в такому розмірі позов в цій частині теж підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства, суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за надані послуги з перевезення вантажу, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 10000 грн. основного боргу, 7404 грн. 79 коп. неустойки судом визнаються обґрунтованими, доведеними і в такому розмірі задовольняється.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір і витрати на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволеної частини позову в сумі 2087 коп. 91 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський», місцезнаходження: 19723, Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщана, вул. Шевченка, 61, ідентифікаційний код 33418504 на користь приватного підприємства «Комунальник 2008», місцезнаходження: 19721, Черкаська область, Золотоніський район, с.Софіївка, вул. Радянська, ідентифікаційний код 36774530 - 10000 грн. основного боргу, 7404 грн. 79 коп. неустойки, 2087 грн. 91 коп. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 75115 грн. 41 коп. неустойки, 9012 грн. 09 коп. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 09.07.2015 року.

Суддя В.М. Грачов