Постанова

від 06.07.2015 по справі 910/1104/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа№ 910/1104/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Верхотуров О.О. (довіреність №155/1/23-5452 від 30.12.2014 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою

відповідальністю «Уніком»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р.

у справі №910/1104/15-г (суддя Балац С.В.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

омунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком» про стягнення з відповідача 4503,00 грн. боргу, 391,76 грн. інфляційних втрат та 78,46 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4503,00 грн. основного боргу, 391,76 грн. інфляційних втрат, 78,46 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва, з метою забезпечення повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи та розгляду спору по суті.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання 06.07.2015 р. не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 11.06.2015 р. та від 22.06.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.08.2002 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уніком» укладено договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів №604.

Предметом договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів у нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 36-38 (п. 1.1).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, його сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно п. 2.3.3 договору, відповідач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у додатку № 2 до договору.

Як вбачається з п. 2 додатку № 2 до договору відповідач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у позивача акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Сплату за вказаними в п. 2 додатку № 2 до договору документами, відповідач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 2 до договору).

Положеннями п. 7.9 договору встановлено, що в разі проведення робіт пов'язаних з ремонтом (капітальним ремонтом) системи центрального опалення, які не передбачені калькуляцією (додатком до договору), споживач відшкодовує позивачу витрати на виконання цих робіт окремо (пропорційно займаній у будинку площі).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами даного спору договір за своєю правовою природою є договором про надання комунальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Представником теплових мереж Публічного акціонерного товариства «Київенерго» виявлено пошкодження тепломережі по вул. Андріївський узвіз, 38 про що останнім складено акт-припис від 16.04.2013 р. № 1/9.

З метою погодження необхідних умов для проведення ремонту тепломережі по вул. Андріївський узвіз, 38 позивачем направлені відповідачу наступні документи: проекти договору на поставку матеріалів та виконання робіт по капітальному ремонту трубопроводів, розрахунок частки, договірну ціну, кошторис та акт припис (докази направлення наявні в матеріалах справи). Однак відповідач вказані документи не підписав та не повернув на адресу позивача.

На виконання умов договору, позивачем були проведені роботи по капітальному ремонту трубопроводів абонентського уводу системи центрального опалення будинків за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 36-38 на загальну суму 48996,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт за листопад 2013 р. № КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2013 р. № № КБ-3.

Згідно довідки про розподіл площ між орендарями, власниками та балансоутримувачами приміщень в будинку 36-38 по вул. Андріївський узвіз у м. Києві відповідач володіє опалювальною площею у вказаному будинку у розмірі 83,50 кв.м. від загальної опалювальної площі будинку, тому відповідно до умов договору сума, яка підлягає сплаті відповідачем за виконані роботи становить 4503,00 грн.

Спір між сторонами даної справи виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, відповідач проведені позивачем роботи не оплатив.

Таким чином, на момент вирішення справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем складає 4503,00 грн.

Відповідачем не надано, а в маетіралах справи відсутні докази сплати вищезазначеної заборгованості.

Приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в розмірі 4503,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 391,76 грн та 3 % річних у розмірі 78,46 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 391,76 грн. та 3% річних у розмірі 78,46 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню у заявленному розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніком» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р. у справі №910/1104/15-г залишити без змін.

Справу №910/1104/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун