Постанова

від 06.07.2015 по справі 906/303/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" липня 2015 р. Справа № 906/303/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Гудак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар'єр"

на рішення господарського суду Житомирської області області від 12.05.2015 р.

у справі № 906/303/15 (суддя Терлецька - Байдюк Н.Я.)

за позовом Прокурора Лугинського району в інтересах держави в особі Лугинської районної державної адмінстрації

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар'єр"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Житомирської обласної державної адміністрації

про розірвання договору оренди землі від 29.02.2008р., зобов'язати повернути земельну ділянку площею 31,7276 га.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Романчук Д.М.;

від третьої особи: не з'явився;

прокурор: Прищепа О.М.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду у Житомирської області від 12.05.2015 р. у справі №906/303/15 позов Прокурора Лугинського району в інтересах держави в особі Лугинської районної державної адмінстраці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар'єр" про розірвання договору оренди землі від 29.02.2008р., повернення земельної ділянки площею 31,7276 га. задоволено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 29 лютого 2008 року між Лугинською районною державною адміністрацією Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар'єр" укладено договір оренди землі. При цьому, судом встановлено, що Додатковими угодами до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2010, 03.01.2012, 16.07.2012 та 12.12.2012 вносилися зміни до п.9 договору в частині визначення орендної плати.

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що в порушення зобов'язань, передбачених договором, відповідач з березня 2013 року не сплачує орендну плату у вказаних в договорі сумі та строк, внаслідок чого станом на 21.01.2015 за товариством утворилась заборгованість по орендній платі у загальній сумі 494776,85грн., що підтверджується довідками Лугинської ОДПІ від 27.01.2015 та від 06.02.2015 про наявність заборгованості по орендній платі за землю. Окрім того, до спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний №3346 на видобування гранітів Малодивлинського родовища, придатних для виробництва щебеню будівельного, терміном на 20 років, наказом від 05.08.2013 №406 внесено зміни в частині власника, де власником спеціального дозволу №3346 від 20.07.2004 значиться ТОВ "Спецкар'єр Білокоровичі". При цьому, відповідач на підтвердження вказаних змін доказів не надав, наявність у товариства спеціального дозволу на розробку Малодивлинського родовища не підтвердив.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції враховано відповідні положення Земельного та Цивільного кодексів України, Закону України «Про оренду землі».

Ураховуючи той факт, що відповідач з березня 2013 року не сплачував орендну плату за землю, що є істотним порушенням договору оренди, а також приймаючи до уваги положення ст. 34 Закону України "Про оренду землі", п.20 договору, згідно якого після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар'єр" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Житомирської області від 12.05.2015 р. у справі №906/303/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, наступне:

з у рахуванням положень ст. 122 ЗК України розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів із земель державної власності, віднесених за основним призначенням до земель промисловості, в тому числі, для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, станом 29.02.2008 р. здійснювали виключно обласні державні адміністрації;

спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості, перебуває у державній власності, знаходиться на території Великодивлинської сільської ради та перебуває у розпорядженні Житомирської ОДА. Крім того, орендні платежі отримує саме Великодивлинська сільська рада Лугинського району;

Лугинська РДА не є власником спірної земельної ділянки та не наділена законом повноваженнями розпорядження земельними ділянками державної власності, а саме землями промисловості, в який би спосіб таке розпорядження не здійснювалось (надання у власність, у постійне користування, оренду, на умовах сервітуту тощо), а також на звернення до суду з позовами про розірвання договору оренди та повернення земель промисловості, а тому немає відповідного цивільного права чи інтересу у такій категорії спірних правовідносин;

рішення щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки може приймати лише Житомирська ОДА, оскільки саме цей орган державної влади наділений такими повноваженнями та Великодвилинська сільська рада, оскільки остання отримує орендні платежі;

у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати;

судом у даній справі не було досліджено питання істотності порушення ТОВ «Малодивлинський гранкар'єр» умов договору оренди та на скільки орендодавець позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне:

- відповідно до довідки Держземагенства у Лугинському районі від 30.04.2015 №10-613-02-1105/2-15 земельна ділянка площею 31,7276 га кадастровий номер 1822881300:02:000:0191 відноситься до земель Великодивлинської сільської ради. Земельна ділянка знаходиться в оренді ТОВ «Малодивлинський гранкар'єр» на підставі договору оренди, укладеного між Лугинською РДА та ТОВ «Малодивлинський гранкар'єр» від 29.02.2008;

- наявність заборгованості по орендній платі за землю за договором оренди землі від 29.02.2008 підтверджується відповідними довідками Лугинської ОДПІ від 27.01.2015 №201/10/25-11-02 з додатками; довідкою Луганської ОДПІ від 06.02.2015р. № 267/10/125-11-27; довідкою Великодивлинської сільської ради Луганського району від 31.01.2015 та довідкою управління Державного казначейства в Луганському районі від 04.02.2015 №01-08/34;

- щодо питання надання помісячної розшифровки заборгованості по орендній платі за вказаним договором оренди, прокуратура району повідомляє, що відповідно до ст. 286 Податкового кодексу України платники податків самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають контролюючому органу за місцем знаходження земельної ділянки, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями. Статтею 287 Податкового кодексу України передбачена сплата податкового зобов'язання з орендної плати за землю, визначеного у податковій декларації на поточний рік, рівними частинами щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем податкового (звітнього) місяця. Нарахування орендної плати за землю в картах особових рахунків платників податків здійснюється на підставі поданих ними Податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державні або комунальної власності);

- станом на 01.04.2015 по орендній платі за землю в ТОВ «Малодивлинський гранкар'єр» рахується заборгованість в сумі 513, 3 тис. грн.;

- позовна вимога про розірвання договору оренди від 29.02.2008 р. земельної ділянки, площею 31,7276 га., нормативно-грошова оцінка якої складає 5 492 048 грн., мотивована тим, що орендарем не виконується встановлений договором оренди земельної ділянки від 29.02.2008р. його обов'язок використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням- під розробку Малодивлинського родовища та будівництва щебеневого заводу, у зв'язку з тією обставиною, що ТОВ «Малодивлинський гранітний кар'єр» втрачено спецдозвіл на видобування корисних копалин (граніт) № 3346, який виданий 20.07.2004 року (термін дії 20 років). На даний час власником спецдозволу являється ТзОВ «Спецкар'єр Білокоровичі» (код ЄДРПОУ 38825995, юридична адреса підприємства: м. Київ, Шевченківський район, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 15). Дане підприємство на обліку в Лугинській ОДПІ не перебуває. Всупереч п. 9-11 договору, відповідач допустив утворення заборгованості по орендній платі за період з 01.03.2013р. по 31.01.2015 р. в розмірі 494 776, 85 грн.

За наведеного вище, прокурор вважає, що рішення суду першої інстанції є цілком законним, а тому підстави для скасування останнього відсутні.

Позивач та третя особа у даній справі не скористалися своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

15.06.2015 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява від 11.06.2015р. вих. № 6-02/711 про затвердження мирової угоди, відповідно до якої сторони просили суд апеляційної інстанції у порядку ст. 78 ГПК України затвердити укладену між позивачем та відповідачем мирову угоду (а.с. 154-155).

До наведеної заяви долучено копію мирової угоди від 11.06.2015р., укладеної між Лугинською районною державною адміністрацією Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар'єр", відпоповідно до п. 1 якої відповідач визнав заборгованість перед позивачем у сумі 552 156, 10 грн. за договором оренди землі від 29.02.2008р.

З урахуванням роз'яснень Вищого господарського суду України, наведених в абз. 4 п. 8 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011р., згідно з якими норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору; апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову, колегія суддів дійшла висновку про залишення поданої заяви про затвердження мирової угоди від 11.06.2015р. без розгляду.

6 липня 2015 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника пояснив, що, підписавши з позивачем мирову угоду від 11.06.2015р., відповідач визнає за собою наявність суми заборгованості за договором оренди землі від 29.02.2008р. у сумі 552 156, 10 грн., а тому не вважає за необхідне додатково оголошувати доводи апеляційної скарги. Також, зазначив, що неуповноважений довірителем на вчинення такої процесуальної дії як подання від імені відповідача заяви про відмову від апеляційної скарги у порядку ст. 100 ГПК України.

Представник скаржника надав в судове засідання для огляду розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації № 385 від 11.12.2013 р.; Договір про заміну сторони у Договорі оренди землі та внесення змін до Договору оренди землі; Договір від 29.02.2008 р.

Окрім того, заявив усне клопотання про залучення ТзОВ «Спецкар'єр Білокоровичі» до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Прокурор в судовому засіданні заявила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Також зазначила, що скаржник, підписавши мирову угоду, визнав наявність заборгованості в останного за договором оренди землі перед позивачем. З огляду на те, що стороною договору оренди землі від 29.02.2008р. є Лугинська районна державна адміністрація Житомирської області, то, відповідно, прокурор правильно визначився стосовно позивача у даній справі.

Прокурор заперечила щодо задоволення клопотання відповідача про залучення ТзОВ «Спецкар'єр Білокоровичі» до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з тих підстав, що вказана юридична особа не є ні правонаступником відповідача, ні учасником у даній справі.

Розглянувши клопотання представника скаржника про залучення ТзОВ «Спецкар'єр Білокоровичі» до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення наведеного клопотання з огляду на таке.

Як убачається зі змісту поданої копії мирової угоди від 11.06.2015р., укладеної між Лугинською районною державною адміністрацією Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар'єр", та з урахуванням оглянутого в судовому засіданні розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації № 385 від 11.12.2013 р., наведеним розпорядженням було погоджено замінити сторону орендаря в Договорі оренди - з ТОВ "Малодивлинський гранітний кар'єр" на правонаступника - ТОВ "Спецкар'єр Білокоровичі", в зв'язку з чим позивач підтверджує дійсність договору про заміну сторони в Договорі оренди та внесення змін до Договору оренди від 16.06.2014р., укладеного між сторонами та ТОВ "Спецкар'єр Білокоровичі".

При цьому, колегія суддів зважає на те, що визначена ЗК України та Законом України "Про оренду землі" процедура надання земельної ділянки в оренду та укладення договору не передбачає погодження орендодавцем заміни орендаря іншою особою у т.ч. і правонаступником. При цому з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Малодивлинський гранітний кар'єр" не є ліквідовааним чи реорганізованим, а отже не може йти мова про правонаступництво. Більше того, Договір про заміну сторони у Договорі оренди землі та внесення змін до Договору оренди землі від 29.02.2008р. не зареєстрований у встановленому Законом порядку, а, відтак, в силу дії ст. 210 ЦК України є нікчемним та, відповідно, неналежним доказом.

В той же час, за приписами ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В силу дії імперативних приписів наведеної вище норми процесуального Закону, колегія суддів зважає на те, що скаржник (відповідач) при зверненні з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції надав для огляду суду додаткові докази, зокрема, розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації № 385 від 11.12.2013 р.; Договір про заміну сторони у Договорі оренди землі та внесення змін до Договору оренди землі, які не було надано для дослідження суду першої інстанції. При цьому, в порушення ч. 1 ст. 101 ГПК України, відповідач не обґрунтував неможливості подання таких додаткових доказів до місцевого господарського суду з причин, незалежних від відповідача, оскільки, будучи стороною цього договору та належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання у суді першої інстанції, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 53, 62 ), відповідач був завчасно обізнаний про існування таких документів та щодо порушення провадження у даній справі, а, відтак, не був позбавлений можливості подання наведених доказів станом на дату прийняття рішення від 12.05.2015р.

За наведених обставин, колегія суддів відзначає, що надані скаржником, на момент апеляційного провадження у даній справі, документи не можуть бути оціненими судом апеляційної інстанції на предмет з'ясування підстав для вирішення спірних правовідносин. Окрім того, доводи скаржника, які базуються на наданих в судовому засіданні на стадії апеляційного провадження документах спростовуються наведеними вище висновками суду апеляційної інстанції, здійсненими за результатами оцінки правової позиції відповідача з урахуванням дійсних обставин справи та норм діючого законодавства.

Представник позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені останнім (а.с. 150-152, 158), а також те, що явка представників сторін, третьої особи та прокурора в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 29 лютого 2008 року між Лугинською районною державною адміністрацією Житомирської області (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар"єр" (орендар/відповідач) укладено договір оренди землі ( далі по тексту - Договір, а.с. 9-12).

За умовами п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розробку гранітного кар'єру та будівництва щебеневого заводу, яка знаходиться за межами населених пунктів Великодивлинської сільської ради. Підставою надання в оренду є розпорядження голови Житомирської облдержадміністрації від 04.02.2008 №29 та рішення дванадцятої сесії Житомирської обласної ради V скликання від 27.12.2007 № 408 "Про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок".

Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 31,7276га в тому числі: пасовище - 11,1225га, чагарник - 4,0188га, болото - 4,8385га , кам'янисті місця - 0,7776га , під дорогами - 0,6575га, порушені землі - 10,3127 га.

Об'єкти нерухомого майна на земельній ділянці відсутні (п.3 Договору).

Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5 492 048 грн.

У п. 8 Договору сторони погодили, що договір укладено на 17 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 384 443 грн. (триста вісімдесят чотири тисячі чотириста сорок три грн.) на рік.

У п. 11 Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься щомісячно в сумі 32037грн. (тридцять дві тисячі тридцять сім грн.) на р/р. 33215812600297, код 22062384 УДК у Житомирській області МФО 811039, код 13050500 не пізніше 30 числа наступного за звітним місяцем.

У п. 13 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; початку виробництва; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; г) в інших випадках, передбачених законом.

Додатковими угодами до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2010, 03.01.2012, 16.07.2012 та 12.12.2012 вносилися зміни до п. 9 Договору, який викладено в наступній редакції: "орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (нормативно - грошова оцінка земельної ділянки становить п'ять мільйонів чотириста дев'яносто дві тисячі сорок вісім гривень) в сумі 164761,44 грн. (сто шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят одна гривня сорок чотири копійки на рік" (а.с. 15-18). Щомісячний платіж - 13730,12 грн. не пізніше 30 числа наступного за звітним місяцем. Інші умови договору, до яких не внесені зміни цими угодами, зберігають чинність.

Відповідно до п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для промислової розробки Малодивлинського родовища граніту та будівництва щебеневого заводу.

Згідно з п. 16 Договору цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості.

Пунктами 18, 19 Договору встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення негайно після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

За умовами п. 20 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 27 Договору за орендодавцем визначено право, серед іншого, вимагати своєчасної сплати орендної плати.

Пунктом 30 договору визначено обов'язок орендаря протягом терміну договору не змінювати цільового призначення земельної ділянки, фахово використовувати землю і не погіршувати її якості, сплачувати орендну плату за орендовану земельну ділянку.

У п. 34 Договору сторони дійшли згоди про те, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: а) взаємною згодою сторін; б) рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

В матеріалах справи наявний Акт приймання-передачі земельної ділянки від 29.02.2008р., за яким Луганська районна державна адміністрація Житомирської області відповідно до п. 2 договору оренди землі від 29.02.2008р. передає, а орендар ТОВ «Малодивлинський гранкар'єр» приймає в оренду строком на 17 років земельну ділянку загальною площею 31, 7276 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Великодивлинської сільської ради (а.с. 12).

Згідно довідок Лугинської ОДПІ від 21.01.2015 № 112/10/25-11-10 та від 06.02.2015 № 267/10/125-11/-27 станом на 01.02.2015р. по ТОВ "Малодивлинський гранкар'єр" рахувалась заборгованість по орендній платі за землю в сумі 494 776, 85 грн., податковий борг виник в березні 2013 (а.с. 26, 43).

Листом Лугинської ОДПІ від 30.04.2015 №715/10/25-11-25 повідомлено про те, що станом на 01.04.2015 заборгованість ТОВ "Малодивлинський гранкар'єр" становить 513,3 тис. грн. ТОВ "Малодивлинський гранкар'єр" з 2013 року систематично не сплачувались нараховані згідно поданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) суми орендної плати за землю. Всього у 2013 році згідно поданих декларацій нараховано 204, 9 тис. грн., у 2014 році нараховано 204, 9 тис. грн. січень - березень 2015 року нараховано 58, 3 тис. грн. (а.с. 104).

Окрім того, згідно довідки Великодивлинської сільської ради Лугинського району Житомирської області від 31.01.2015 р. заборгованість зі сплати оренди за договором оренди землі, укладеного 29.02.2008р. між ТОВ "Малодивлинський гранкар'єр" і Луганською РДА, виникла з березня 2013 р., будь-які проплати та заходи для погашення заборгованості підприємством не вживалися, заборгованість не переривалася. Протягом періоду часу з березня 2013 р. по лютий 2015 року ТОВ "Малодивлинський гранкар'єр" орендну плату за договором оренди землі від 29.02.2008р. не сплачувало(а.с.44).

В матеріалах справи наявний спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний №3346 від 20.07.2004р., виданий на підставі Наказу від 05.08.2013р. № 406, на видобування гранітів Малодивлинського родовища, придатних для виробництва щебеню будівельного, терміном на 20 років. При цьому, власником спеціального дозволу №3346 від 20.07.2004 значиться ТОВ "Спецкар'єр Білокоровичі" (а.с.45).

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних у справі.

Як вбачається із встановлених обставин у даній справі, між сторонами виникли спірні правовідносини на підставі укладеного договору оренди землі від 29.02.2008 р.

Правовідносини сторін за спірним договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України "Про оренду землі", а також Земельним кодексом України та загальними нормами Цивільного кодексу України щодо підстав дострокового розірвання договору.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту (ст. 648 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом "в" частини 1 статті 96 ЗК України передбачено обов'язок землекористувача своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 21 цього Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За змістом ст. ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди. Зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

За приписами статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У п. 2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. 2.23. вказаної вище Постанови Пленуму ВГСУ, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом «д» ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 67 Основного Закону України встановлено, що кожен повинен сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, пунктом 11 останнього передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно в сумі 32037грн на р/р. 33215812600297, код 22062384 УДК у Житомирській області МФО 811039, код 13050500 не пізніше 30 числа наступного за звітним місяцем, а згідно з пунктом 30 на відповідача покладено обов'язок сплачувати орендну плату за орендовану земельну ділянку.

Як стверджується матеріалами справи, відповідачем на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не надано жодних належних доказів на підтвердження факту виконання своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати орендної плати. У зв'язку з цим, станом на 21.01.2015 за товариством утворилась заборгованість по орендній платі у загальній сумі 494776,85 грн.

Як вбачається з листа Лугинської ОДПІ від 30.04.2015 №715/10/25-11-25 ТОВ "Малодивлинський гранкар'єр" з 2013 року є систематичним неплатником орендної плати (а.с. 104).

Крім того, уклавши з Лугинською районною державною адміністрацією Житомирської області мирову угоду з від 11.06.2015р., відповідач підтвердив факт боргу по орендній платі за землю в сумі 552 156, 10 грн.

За умовами п.п. «б» п. 34 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Враховуючи той факт, що систематична несплата відповідачем орендних платежів за використання земельної ділянки є порушенням істотних умов договору оренди земельної ділянки 29.02.2008 р., то відповідно такі обставини є підставою для розірвання спірного договору оренди.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Отже, встановлені обставини у даній справі та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження останніх, свідчать про невиконання договірних зобов'язань однією із сторін (відповідачем), що у відповідності до наведених вище норм закону є підставою для розірвання спірного договору оренди за вимогою однієї із сторін в судовому порядку.

За наведених обставин, судова колегія суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги про розірвання спірного договору оренди є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не суперечать наведеним вище приписам чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар'єр" повернути Лугинській районній державній адміністрації земельну ділянку, колегія суддів зважає на таке.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Окрім того, у п. 20 Договору сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Зі змісту укладеного сторонами договору вбачається, що орендодавцем є Лугинська районна державна адміністрація Житомирської області і саме останньою, згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, передано ТОВ "Малодивлинський гранкар'єр" земельну ділянку загальною площею 31,7276 га.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, а, відтак, дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В силу дії норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

З огляду на наведені вище висновки, здійснені за результатами апеляційного провадження у даній справі, судова колегія відзначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Житомирської області від 12.05.2015 р. у справі №906/303/15 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 12.05.2015 р. у справі №906/303/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар'єр" - без задоволення.

2. Справу №906/303/15 повернути в господарський суд Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.