Рішення

від 08.07.2015 по справі 629/1473/15-ц

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/1473/15-ц

Номер провадження 2/629/703/15

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Попова Олександра Григоровича, за участю секретаря Письменної Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності , -

в с т а н о в и в :

20.04.2015 року представник позивача в особі ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним спадковий договір серія ВММ № 510030 від 30.12.2009 року, зареєстрований у Спадковому реєстрі за номером 4397, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3; скасувати заборону на відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Яківлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6323988500:03:000:0466 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, накладену 30 грудня 2009 року приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3, зареєстровану в реєстрі за № 4398 та виключення відомостей про реєстрацію спадкового договору із Спадкового реєстру, внесені 30 грудня 2009 року приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3, зареєстровані в реєстрі за № 4397. Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності серія САК № 300843 від 16.02.2015 року (видане замість втраченого державного акту про право власності на земельну ділянку, серія ЯБ № 433683 від 06.02.2007 року), є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Яківлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6323988500:03:000:0466. У жовтні місяці 2014 року їй випадково стало відомо, що між її сином - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ніби-то укладено спадковий договір, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Яківлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6323988500:03:000:0466, що є істотною умовою спадкового договору. В зв'язку з відсутністю свого примірника договору та для з'ясування цього питання, ОСОБА_4 11.11.2014 року звернувся до приватного нотаріуса Лозівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 з заявою про видачу копії даного договору. Листом від 12.01.2015 року за вих.№ 11/01-16, йому фактично було відмовлено у отримані копії договору. Не погоджуючись з підставами, які слугували для відмови та вважаючи відмову неправомірною, 15.01.2015 року ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до Головного управління юстиції Харківської області у Харківської області на дії приватного нотаріуса Лозівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3. В зв'язку з чим, тільки 23.01.2015 року було отримано копію спадкового договору серія ВММ № 510030 від 30.12.2009 року, зареєстрованого в Спадковому реєстрі за номером 4397. Після детального ознайомлення з змістом договору, було встановлено, що при його укладені не дотримано вимоги, передбачені ст.203 ЦК України, що полягає у наступному. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у разі смерті її сина, вона є спадкоємцем першої черги. Ст.34 ЗУ "Про нотаріат" передбачено, що нотаріуси посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо). Згідно з статтею 11 ЦК України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Поняття та види правочинів передбачені ст. 202 ЦК України. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлені ним. Ст.204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ст. 209 ЦК України). Поняття та види договору встановлено статтею 626 ЦК України, відповідно до якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Поняття спадкового договору встановлено статтею 1302 ЦК України. За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувана) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Спадковий договір є: двосторонньо зобов'язуючий, для якого характерно волевиявлення двох сторін,засноване на диспозитивних засадах. Права і обов'язки щодо договору лежать на обох сторонах: на набувач може бути покладено вчинення певних дій майнового чи немайнового характеру; оплатним, так як може вимагати з набувача розпоряджень у вигляді відповідних послуг, догляду та інших дій, які можуть передбачати матеріальні витрати без можливості встановити їх розмір; на нього не розповсюджується положення про спадкування. Таким чином спадковий договір відповідно з чинним законодавством України є правочином. Земельним кодексом України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на землі сільськогосподарського призначення та інші. Статтею 22 ЗК України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому чисті інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать утому числі сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Пунктом 15 розділу X перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції на момент вчинення спадкового договору) встановлено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних для суспільних потреб. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянокта земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). Положення про спадковий договір в Цивільному кодексі знаходяться в книзі шостій "Спадкове право", хоча спадковий договір не є різновидом спадкування, вичерпний перелік видів спадкування: за заповітом або за законом наведено у статті 1217 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень статті 1302 ЦК України сторонами за спадковим договором є набувач та відчужувач. Відповідно до вимог п.8.2 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкові договори, предметом яких є нерухоме майно, посвідчуються нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження. А сама норма знаходиться в главі "Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна". А оскільки договір передбачає відчуження майна, то він є договором про відчуження, незалежно від того, що факт відчуження настає в разі смерті відчужувача. Свою точку зору щодо цього питання також висловив Верховний Суд України. Так в пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року за № 7 зазначено, що перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування , в тому числі право на обов'язкову частку. Ця норма є імперативною, ї забороняє в період дії пункту 15 перехідних положень Земельного кодексу України, вчинення будь яких правочинів (договорів, угод) крім посвідчення заповітів, предметом яких є земельні ділянки товарного сільськогосподарського виробництва. У ст. 203 ЦК України, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до статей 203, 204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Отже, враховуюче положення норм статей 4 та 203 ЦК України, зміст правочину має відповідати: ЦК України; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках межах, встановлених Конституцією та законом. Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції. Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Щодо застосування наслідків недійсності правочину позивач зазначила, що згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. За п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію, як наслідок недійсності оспорюваного правочину. З визнанням договору недійсним суд має припинити на майбутнє його дію, а також повинен зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку, оскільки з припиненням існування правових підстав для отримання у користування земельної ділянки, припиняється й само право користування нею. Пленум в п. 10 Постанови роз'яснив, що реституція, як спосіб захисту цивільного права (ч.І ст. 216 ЦК України), застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. Стаття 1307 ЦК України встановлює гарантії додержання прав та законних інтересів учасників спадкового договору. З метою недопущення переходу майна, що є предметом спадкового договору, до третіх осіб, нотаріус одночасно з посвідченням цього договору накладає на зазначене майно заборону відчуження та вносить відомості про нього до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Ч. 1 ст. 1307 ЦК України передбачено, що на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, з метою забезпечення виконання спадкового договору накладає заборону відчуження.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, так як спадковий договір, який був укладений тридцятого грудня 2009 року приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 між ним та громадянином ОСОБА_6, відповідає вимогам закону, зі сторони ОСОБА_4 до нього особисто, як і до нотаріуса, претензій не має, тим паче він не порушує умови договору.

Третя особа приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 у судовому засідання пояснила, що 30.12.2009 року нею був нотаріально посвідчений спадковий договір серії ВММ № 510030 від 30.12.2009 року, зареєстрований у Спадковому реєстрі за номером 4397, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, він відповідає всім вимогам Закону, а тому позов не підлягає задоволенню.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення позову. (а.с.58)

Перевіривши матеріали справи і доводи позовної заяви, вислухавши пояснення учасників процесу, суд приходить до висновку, про можливість слухання справи у відсутності третьої особи ОСОБА_4, що не суперечить вимогам 74-77ЦПК України та про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно оригіналу перевіреного у судовому засіданні паспорта громадянина України серії МТ номер 397648, виданого 27 березня 2015 року Лозівським РВ ГУДМС України в Харківській області прізвище громадянина (третьої особи) є ОСОБА_4, однак гр-н ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності серії САК № 300843 від 16.02.2015 року, виданого замість втраченого державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 433683 від 06.02.2007 року, є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Яковлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6323988500:03:000:0466 (а.с.11,15,16).

30.12.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, предметом якого є земельна ділянка площею 4,1349 га сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Яковлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3На дану земельну ділянку накладено заборону на її відчуження (а.с.19,20,21).

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За змістом ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Однак, це не означає, що будь-яка особа, якій по якимось причинам не сподобалася угода, укладена між іншими особами, може визнати її недійсною, звернувшись до суду на підставі статті 215 Цивільного кодексу України з відповідним позовом.

Так, в позовній заяві позивачем зазначена ОСОБА_1, згідно довіреності саме від її імені до суду звернувся представник ОСОБА_5 Позов про визнання недійсним спадкового договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 пред'явлено за життя ОСОБА_4 іншою особою - ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 У ОСОБА_1 на час звернення до суду не виникло право на спадкування. У даному випадку не мож на ОСОБА_1 вважати заінтересованою особою в розумінні статті 215 Цивільного кодексу України. Вона, безперечно, є носієм інтересу, але такого, що у даному випадку не підлягає захисту судом. Спадковий договір між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не створював для ОСОБА_1 ніяких прав і не покладав на неї будь-яких обов'язків, а тому вона не може вважатися заінтересованою особою. По суті позовна заява про визнан ня спадкового договору недійсним подана від особи, яка не вправі пред'яв ляти даний позов.

Поняття, зміст права власності та його здійснення викладено в нормах ст.ст. 316, 317 та 319 ЦК України. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер, зміст якого становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном.

За захистом свого права або інтересу особа може звернутися особисто. Вимагати судового захисту можуть її представники. Позов про визнання правочину недійсним після смерті сторони може вимагати її спадкоємець.

ОСОБА_4 на час звернення до суду є живим, зазначений в позові у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, відповідно і окремих вимог від ОСОБА_4 про визнання недійсним укладеного ним спадкового договору до суду не надходило. ОСОБА_4 може самостійно звернутися до суду з позовом про визнання недійсним спадкового договору у зв'язку з порушенням його умов, або через свого представника, на даний час такого позову до судді не має.

Крім того, зазначений спадковий договір укладено не ОСОБА_4, а ОСОБА_6, що вбачається з копії спадкового договору між ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з однієї сторони та ОСОБА_2, однак згідно копії паспорту серії МТ номер 397648 виданого 27 березня 2015 року Лозівським РВ ГУДМС України в Харківській області, та повторної копії свідоцтва про народження, виданого 30 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області, його прізвище вказано як ОСОБА_4, а не як ОСОБА_6. (а.с.11,13, 15-16,19-21)

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні позову, тим паче спадковий договір між ОСОБА_4 від тридцятого грудня 2009 року, на якій посилається представник позивача ОСОБА_5 в своїй позовній заяві від 20 квітня 2015 року, взагалі не був укладений громадянином ОСОБА_4, а він був укладений між гр. ОСОБА_6 та гр.ОСОБА_2. ( а.с.2-8, 11,19).

Згідно ч . 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як зазначено вище, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову, а тому не стягує з відповідача понесені нею судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 57 , 60 , 88 , 209 , 212 , 213-215 , 224 , 225 ЦПК України , ст.ст. 203 , 215 , 216 ЦК України , суд, -

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : О.Г.Попов