Ухвала

від 08.07.2015 по справі 826/17207/13-а

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

8 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКоротких О.А., суддів:Волкова О.Ф., Маринченка В.Л., - розглянувши заяву Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - управління ДФС) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 березня 2015 року касаційну скаргу управління ДФС залишив без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, управління ДФС звернулося до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві управління ДФС посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств».

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року та постанови Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2015 року, яка, на думку управління ДФС, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що реальність господарських операцій по виконанню договорів поставки підтверджується наявними у справі доказами: актами приймання-передачі, актами внутрішнього переміщення. податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, погодився з його висновками про те, що подані товариством первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит та на формування валових витрат не відповідають вимогам законодавства та не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку і відповідно. не можуть враховуватися товариством при формуванні податкового кредиту та валових витрат.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2015 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку про те, що суди не надали належної правової оцінки доводам податкового органу про факт відсутності контрагента за місцем знаходження, недекларування ним податкових зобов'язань за спірними операціями, а також підписанням акту приймання-передачі послуг до часу їх надання, якими він мотивував недостовірність відомостей у вказаних первинних документах та їх невідповідність реальним фактам господарської діяльності підприємства, що виключає правомірність відображення цих операцій у податковому обліку позивача.

Отже, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.А. Коротких

Судді: О.Ф. Волков

В.Л. Маринченко