Рішення

від 12.12.2007 по справі 2-1941/2007

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-1941 /2007 рік

Справа № 2-1941

/2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 грудня 2007

року                      Солом'янський

районний суд м. Києва в складі:

головуючого

судді -                             Оксюти

Т.Г.

при секретарі -                                     Богуславець

І.А.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та зустрічним

позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визнання права власності на

квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за

первісним позовом звернувся до суду та просив визнати за ним право власності на

1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в м. Києві.

Свої вимоги

мотивував тим, що перебуваючи в шлюбі зОСОБА_2. придбав у власність

вищезазначену квартиру.

Зазначав, що

дана квартира була придбана на підставі договору купівлі - продажу з

відкладальною умовою від 04 березня 2004 року за ціною - 106.000,00 грн.

Стверджує, що

кошти за придбання спірної квартири він сплачував разом з відповідачем. Так, у

вересні 2003 року колишній власник квартири ОСОБА_3. взяв у нього в борг суму

грошових коштів в розмірі 8.000,00 доларів США.

В подальшому

вони домовились про те, що отримані в борг кошти ОСОБА_3. повертати не буде, і

останній запропонував позивачу придбати у нього квартиру. Оскільки повної суми

коштів необхідних для придбання квартири у позивача не було, сторони домовились

про відстрочку виконання зобов»язання по договору купівлі -продажу квартири, заключивши договір з

відкладальною умовою. ОСОБА_1. зобов»язався періодичними платежами виплатити у

строк до 04 березня 2006 року повну вартість квартири.

Враховуючи те,

що через рік після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, ціни на

нерухомість значно зросли, за домовленістю ОСОБА_3. та позивача, останній

зобов»язався доплатити йому 10.000,00 доларів США.

Всі кошти за

квартиру були сплачені ОСОБА_3.

особисто позивачем, про що знала відповідач, але жодним чином у виплаті

вказаної суми коштів участі не приймала.

Захначав, що

договір купівлі- продажу квартири укладала його дружинаОСОБА_2., оскільки перед

його підписанням він мав їхати у відрядження та зробив нотаріально засвідчену

заяву про те, що проти укладення договору не заперечує. Між тим, обставини

змінилися і він був присутній при підписанні договору купівлі-продажу квартири,

але не в якості сторони по договору.

Вважає, що оскільки

спірна квартира була придбана під час спільного проживания, просить визнати за ним право

власності на 1/2 частину квартири.

Відповідач за

первісним позовом позов не визнала та звернулась до суду з зустрічною позовною

заявою в якій просить визнати за нею право особистої приватної власності на

спірну квартиру та розірвати шлюб з ОСОБА_1.

Свої вимоги

мотивує тим, що в період шлюбу з ОСОБА_1. вона самостійно, за власні кошти

придбала спірну квартиру. Частину коштів в розмірі 37 000, 00 грн. для першого внеску

вона позичила у своїх батьків, що підтверджується борговою розпискою. Іншу

частину боргу за квартиру сплачувала самостійно, оскільки з 5 травня 2003 року

працювала в AT «Холдингова компанія «ТАСМА» на посаді начальника відділу

маркетингу та отримувала високу заробітню платню. Крім того, матеріальну

допомогу їй також надавали батьки.

Її чоловік

ОСОБА_1. як до укладення шлюбу, так і після, ніде не працював та стабільного

доходу не отримував, а тому коштів на придбання квартири не мав.

Також зазначила,

що ОСОБА_1. після купівлі квартири ніякого вкладу в її ремонт не зробив, станом

квартири не цікавився. Організацією ремонту, придбанням матеріалів та пошуком

майстрів вона займалась особисто.

Враховуючи

вказане, просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру

№АДРЕСА_1 в м. Києві.

Крім того,

просить розірвати шлюб з ОСОБА_1., оскільки сімейне життя у неї з чоловіком не

склалося в зв»язку з тим, що він її не підтримує, матеріально не допомагає,

вони тривалий час не проживають разом, у них часто виникали сварки, які

переростали в бійки, а тому подальше перебування у шлюбі вважає неможливим.

В судовому

засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за

зустрічним підтримав вимоги по первісному позову. Вимоги по зустрічній позовній

заяві визнав частково, зазначаючи, що кошти за квартиру були внесені його

довірителем особисто. Боргову розписку, якуОСОБА_2. надає в підтвердження того,

що вона отримала кошти для першого внеску за спірну квартиру від своїх батьків,

вважає такою, що була складена після його укладення. Проти розірвання шлюбу не

заперечував, що підтверджується також нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_1.,

яка міститься в матеріалах справи. (а. с. 99)

В судовому

засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним

позовомОСОБА_2. та її представник підтримали зустрічну позовну заяву у повному

обсязі. В задоволенні первісного позову просили відмовити, вважаючи його

необгрунтованим та не підтвердженим доказами.

Суд, заслухавши

пояснення сторін та їх представників, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали

справи і співставивши їх у сукупності до вимог чинного законодавства, приходить

до висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволенні

зустрічного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом

встановлено, що з 28 листопада 2003 року ОСОБА_1. таОСОБА_2. перебувають у

зареєстрованому шлюбі, (а. с. 65)

Встановлено, що

04 березня 2004 рокуОСОБА_2. та ОСОБА_3. уклали договір купівлі - продажу

квартири (з відкладальною умовою).

Згідно п.1

договору ОСОБА_3 продав належну йому на праві власності , аОСОБА_2. купила

квартиру №АДРЕСА_1 в м. Києві.

(а. с. 8)

Відповідно до п.

9 вищезазначеного договору право власності покупця щодо даної квартири виникає

з моменту повної сплати ним 106.000,00 гривень, що буде підтверджено окремими

заявами продавця і покупця, справжність підпису яких засвідчується нотаріально

на примірниках сторін цього договору, а також з моменту державної реєстрації

цього договору у повноважному органі.

Вказана сума за

домовленістю сторін повинна була бути сплачена до 04 березня 2006 року.

Згідно

нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_3. отримав по договору купівлі -продажу

квартири відОСОБА_2. станом на 18 січня 2006 року кошти в сумі 106.000,00 грн.

(а. с. 64)

06 лютого 2006

року квартира №АДРЕСА_1 в м. Києві була зареєстрована на праві приватної

власності заОСОБА_2. у Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації

права власності на об»єкти нерухомого майна.

Суд вважає

встановленим той факт, що спірна квартира була придбана за особисті

коштиОСОБА_2., виходячи з наступного.

Відповідно до

п.3 договору купівлі - продажу спірної квартири, укладеного 04 березня 2004

року продаж зазначеної вище квартири вчинено за 106.000,00 грн., що на момент

підписання цього договору становило еквівалент 20.000,00 доларів США за офіційним курсом

НБУ, з яких 37.100,00 грн. було отримано ОСОБА_3. повністю відОСОБА_2. до

підписання цього договору, а решта суми по договору повинна була бути сплачена

до 04 березня 2006 року. (а. с. 63)

Судом встановлено,

що суму в розмірі 37000,00 грн., яка необхідна була для внесення першого внеску

по договору купівлі - продажу спірної квартириОСОБА_2. отримала від своїх

батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується борговою розпискою, (а. с 66)

В судовому

засіданні свідки ОСОБА_5.,ОСОБА_4. підтвердили те, що вони зі слів своєї доньки

дізналися, що її товариш продає квартиру. Для того, щоб її придбати необхідно

було внести перший внесок який складав суму в розмірі 37.100,00 грн. З метою

допомоги своїй доньці в придбанні власного житла вони надали їй суму в розмірі

37000, 00 грн. та взяли від неї розписку зі змісту якої вбачається, що вона

поверне вказану суму після проходження п»ятирічного строку з моменту підписання

розписки.

Інша частина

боргу за квартиру була сплаченаОСОБА_2. за рахунок коштів, які вона отримала в

результаті своєї трудової діяльності.

Як встановлено в

судовому засіданні, з 5 травня 2003 рокуОСОБА_2. працювала в AT

«Холдингова компанія «ТАСМА» на посаді начальника відділу маркетингу.

(а. с. 74, 75)

Відповідно до

Довідки, виданої AT «Холдингова компанія «ТАСМА» позивач за зустрічним

позовом отримувала заробітну плату, яка була достатня для погашення боргу по

придбанню спірної квартири, (а. с. 75)

В судовому

засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1. зазначив, що спірна квартира

була придбана за його особисті кошти, оскільки в вересні 2003 року власник

квартири ОСОБА_3. взяв у нього в борг суму грошових коштів в розмірі 8.000,00

доларів США. Однак,

на час визначений для повернення боргу, ОСОБА_3. не мав суми в повному обсязі

та запропонував йому придбати у нього квартиру. Проте, ОСОБА_1. не міг одразу

сплатити всю суму за квартиру, а тому сторони домовились про відстрочку

виконання зобов»язання по договору купівлі - продажу квартири, заключивши договір з

відкладальною умовою.

Між тим, через

рік після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, ціни на

нерухомість значно зросли, ОСОБА_3. та ОСОБА_1. домовилися, що останній

доплатить йому 10000, 00 доларів США.

Зі слів ОСОБА_1. дані домовленості були виконані та спірна квартира перешла у їхню сімейну

власність.

Пояснення

ОСОБА_1. в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_3. (а. с. 130)

Між тим, суд

дані пояснення оцінює критично, виходячи з наступного.

Як вбачається з

матеріалів справи, будь - яких доказів того, що ОСОБА_3. взяв у ОСОБА_1. в борг

суму коштів в розмірі 8.000,00 доларів США

немає.

Немає також і

доказав того, що ОСОБА_1. доплачував ОСОБА_3.

за квартиру 10.000,00 доларів США.

Позивач за

первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1. в судовому

засіданні зазначив, що кошти за спірну квартиру виплачувалися ним особисто про

що знала його дружинаОСОБА_2., однак участі у виплаті коштів вона не приймала.

Між тим, з п.3

Договору купівлі-продажу (з відкладальною умовою) від 04 березня 2004 року

вбачається, що первісний внесок в розмірі 37.100,00 грн. було сплачено

самеОСОБА_2., а з заяви про сплату повної суми боргу за спірну квартиру та

показів свідка ОСОБА_3. вбачається,

що при виплаті повної суми коштів за спірну квартиру була присутня самеОСОБА_2.

(а. с. 64, 130)

Таким чином, суд

вважає пояснення ОСОБА_1.

в цій частині неправдивими та не приймає їх до уваги.

В судовому

засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним

позовомОСОБА_2. вказала, що її чоловік - ОСОБА_1. як до укладення шлюбу, так і

після укладення шлюбу ніде не працював, а тому коштів, які він нібито позичив ОСОБА_3. він не мав.

Виплачувати кошти за спірну квартиру періодичними платежами не міг, а тим

більше доплатити кошти за квартиру в розмірі 10.000,00 доларів США.

З довідки про

доходи за 2003 - 2006 роки ОСОБА_1.,

наданої Державною податковою адміністрацією України №14362/5/29-3016 від 16

листопада 2007 року вбачається, він отримав дохід лише у 2006 році в сумі 100

грн., працюючи на фірмі ТОВ «КФ «ВЕСТ».

Свідки ОСОБА_5.

таОСОБА_4. в судовомі засіданні вказали, що стосунки їхньої доньки -ОСОБА_2. з

ОСОБА_1. розпочалися ще коли вона ходила до десятого класу, а тому вони добре

знали спосіб життя свого зятя.

За час їхнього

спільного проживания працювала

лише ОСОБА_2, їх зять ніде не працював і вони неодноразово говорили йому про

те, що необхідно знайти роботу та заробляти кошти на утримання сім»ї. Між тим,

зусилля були марними. ОСОБА_1. нічим не займався, спірною квартирою не

цікавився, а хотів її перепродати.

Організацією

ремонту, якого потребувала квартира, придбанням матеріалів та пошуком майстрів

займалася їхня донькаОСОБА_2. та вони. (а. с. 140-141)

Даний факт також

був підтверджений показами свідкаОСОБА_6., який пояснив, що він є майстром з

проведення ремонтних робіт і за весь час його роботи у спірній квартирі він

жодного разу не бачив чоловікаОСОБА_2. Усі розрахунки та закупки матеріалів для

ремонтних робіт він проводив з нею.

Крім того, суд

звертає увагу на те, що договір купівлі-продажу (з відкладальною умовою) про

придбання спірної квартири було укладено 04 березня 2004 року, а одружилися

ОСОБА_1. таОСОБА_2. 28 листопада 2003 року.

Таким чином,

враховуючи те, що ОСОБА_1. ніде не працював, інших доходів не отримував, суд

приходить до висновку, що він не міг за 3 (три) місяці перебування у шлюбі

заробити суму коштів в розмірі 37.100,00 грн. необхідну для первісного внеску

за спірну квартиру, як не міг і виплатити решту коштів на виконання умов

договору.

Згідно ст. 60 СК

України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на

праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з

поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми,

хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Між тим,

відповідно до п.3 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини ,

чоловіка є , зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти , які

належали їй, йому особисто.

Згідно ст. 316 ЦК України правом

власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону

за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до

ст. 317 ЦК України

власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм

майном.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК право власності

є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у

його здійсненні

Виходячи з

вищевикладеного, суд приходить до висновку, що кошти за які була придбана

квартира №АДРЕСА_1 в м. Києві, належали на праві особистої приватної власностіОСОБА_2.,

а тому спірна квартира є її особистою приватною власністю.

В судовому

засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним

позовомОСОБА_2. просила також розірвати шлюб з своїм чоловіком ОСОБА_1.

Відповідно до

ст. 112 СК України суд з»ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини

позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини

інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє

рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя

подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх

дітей, що мають істотне значення.

Судом

встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 28 листопада 2003 року.

(а. с. 40)

Судом також

встановлено, що шлюб сторін існує лише формально, їх сім'я розпалась і не може

бути поновлена. Любов та повага між сторонами відсутня. Сторони з 30 січня 2007

року не проживають однією сім'єю, не ведуть спільного господарства, не

підтримують подружніх стосунків.

Як пояснила в

судовому засіданні позивач за зустрічним позовомОСОБА_2., між нею та

відповідачем виникали сімейні сварки, які переростали в бійки.

Крім

того,ОСОБА_2. зазначила, що вона була вагітна і на четвертому місяці вагітності

втратила дитину, в зв»язку з чим їй було зроблено дві операції і вона близько

місяця перебувала на лікуванні, однак чоловік її не відвідував, не піклувався

про неї та не підтримував, в зв"язку з чим вона вважає, що перебування у

шлюбі суперечить її інтересам, (а. с. 129)

Судом

встановлено, що сторони наполягають на розірванні шлюбу, проти примирення

заперечують.

За таких

обставин подальше спільне проживання сторін і збереження сім'ї неможливе, а

тому суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати.

Відповідно до

ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує

з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно вимог

ст.ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є

пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові

докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають

значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими

засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких

обставин суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом не довів ті

обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а позивач за

зустрічним позовом довела свої заперечення проти первісного позову і

обгрунтувала та підтвердила доказами вимоги по зустрічному позову і суд

приходить до висновку про його задоволення.

Керуючись ст.ст.

316, 317, 321 ЦК України,

ст.ст. 57, 60, 110-112 СК України, ст.ст. 57, 59, 60, 62, 64, 84, 88, 212, 213,

214, 215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні

позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири

- відмовити.

Зустрічний позов

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визнання права власності на квартиру

- задовольнити.

Шлюб міжОСОБА_2

та ОСОБА_1, зареєстрований 28.11.2003 року у Відділі РАГС Києво-Святошинського

РУЮ Київської області за актовим записом № ІНФОРМАЦІЯ_1 - розірвати.

Визнати

заОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою : м. Київ, вул. АДРЕСА_1

придбану нею за договором купівлі - продажу квартири від 04.03.2004 року.

Стягнути з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1097,50 грн.

Стягнути з

ОСОБА_1 державне мито в розмірі 17 грн. на користь держави, при оформленні

свідоцтва про розірвання шлюбу,ОСОБА_2 від сплати державного мита звільнити.

Рішення може

бути оскаржено на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження, яка подається в десятиденний термін з дня проголошення рішення.