Постанова

від 10.06.2015 по справі 805/11924/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 р. Справа № 805/11924/13-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області про скасування постанови та припису, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанови та припису.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 червня 2013 року Інспекцією виданий припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за № 235, яким позивача зобов'язано зупинити експлуатацію об'єкта - шиномонтажну майстерню, а 30 липня 2013 року винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 219, якою позивача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в розмірі 51 615,00 грн.

Позивач вважає такі акти відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позапланова перевірка дотримання вимог містобудівного законодавства, за результатами якої виданий оспорюваний припис, а в подальшому - винесена постанова, проведена з порушення вимог законодавства, оскільки усі дозвільні документи на об'єкт - шиномонтажну майстерню були отримані ним не як фізичною особою-підприємцем, а як громадянином, який не є суб'єктом правопорушення відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

На підставі наведеного просив скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30 липня 2013 року № 219; скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21 червня 2013 року № 235.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року, у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з'явились, надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю через неможливість прибуття до судового засідання.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області 09 вересня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 152867.

21 жовтня 1999 року між Слов'янською міською радою та ОСОБА_1 укладений договір на право тимчасового користування землею, зареєстрований в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 2285. За умовами вказаного договору позивачу як фізичній особі була надана в користування земельна ділянка площею 0,0325 га для шиномонтажної майстерні за адресою: м. Слов'янськ, вул. Свободи, 84а.

28 квітня 2000 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Слов'янської міської ради надала ОСОБА_1 дозвіл на виконання будівельних робіт № 1-ВР, відповідно до якого позивачу дозволено виконання будівельних робіт з встановлення шиномонтажної майстерні за адресою: м. Слов'янськ, вул. Свободи, 84а, згідно з проектною документацією, затвердженою рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 20 жовтня 1999 року № 444/1. Термін дії дозволу до 31 грудня 2000 року.

Рішенням Слов'янської міської ради від 23 червня 2006 року № 46-IV-5 «Про погодження місця розташування земельної ділянки та надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» позивачу як суб'єкту підприємницької діяльності погоджено місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,0320 га за адресою: м. Слов'янськ, вул. Свободи, 84а для розміщення автосервісного центру із земель житлової і громадської забудови Слов'янської міської ради та надана згода на розробку проекту землеустрою щодо його відведення.

Рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 15 грудня 2010 року № 70-ІІІ-6 «Про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення об'єкту за адресою: вул. Свободи, 84а, м. Слов'янськ» затверджене містобудівне обґрунтування розміщення об'єкта - автосервісний центр та затверджені містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки за вказаною адресою.

19 вересня 2012 року комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» проведена технічна інвентаризації нежитлової будівлі шиномонтажної майстерні за адресою: м. Слов'янськ, вул. Свободи, 84а, за результатами якої встановлено, що на земельній ділянці знаходяться шиномонтажна майстерня, літера А-1, гараж, літера А-1-1, ганок, літера а, оглядова яма гаражна, літера а-1, навіс, літера Б, навіс, літера В, сарай, літера Г. Зазначено, що перелічені об'єкти збудовані в 2004 році.

22 листопада 2012 року між Слов'янською міською радою та позивачем укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у відділі Держкомзему у м. Слов'янську Донецької області про що, у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 листопада 2012 року № 141410004000263.

За умовами вказаного договору позивачу як фізичній особі-підприємцю на підставі рішення Слов'янської міської ради від 31 серпня 2012 року № 51-ХХХ-6 надана у строкове платне користування земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, що використовуються в комерційних цілях, яка знаходиться у м. Слов'янськ, вул. Свободи, 84а (кадастровий номер 1414100000:01:006:0339) загальною площею 0,1462 га. На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна - автосервісний центр в стадії будівництва. Договір укладено на три роки, в тому числі 1 рік - для будівництва, 2 роки - для функціонування автосервісного центру.

Як слідує зі змісту Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта № 0027/05-2013-ТЗ - нежитлової будівлі шиномонтажної майстерні за адресою: м. Слов'янськ, вул. Свободи, 84а, виконаного 20 травня 2013 року, вказаний об'єкт належить до ІІ категорії складності згідно з ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» на підставі класу наслідків (відповідальності), його зведено в 2005 році господарчим способом, проектна та робоча документація у замовника відсутня. За об'ємно-планувальними та конструктивними рішеннями нежитлова будівля шиномонтажної майстерні, літера А-1 являє собою одноповерхову споруду у формі двох зблокованих один до одного прямокутників з розмірами в плані 8,70м х 6,62м та 6,83м х 5,55м. На час проведення технічного обстеження об'єкт експлуатувався. За результатами технічного обстеження зроблений висновок, що вказаний об'єкт відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації.

18 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Інспекції з заявою про прийняття в експлуатацію об'єкта, побудовану без дозволу на виконання будівельних робіт. Разом із вказаною заявою позивач надав до Інспекції декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - нежитлової будівлі шиномонтажної майстерні (1230.3), будівництво якої розпочато в вересні 2004 року та завершено у вересні 2005 року.

21 червня 2013 року головним державним інспектором північного відділу Північно-східного управління державного контролю за будівництвом об'єктів Інспекції ОСОБА_2 проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на об'єкті - шиномонтажна майстерня за адресою: м. Слов'янськ, вул. Свободи, 84а, за результатами якої складений акт від 21 червня 2013 року

Перевіркою встановлено, що на момент її проведення будівельні роботи на об'єкті не виконуються, об'єкт експлуатується. Оскільки шиномонтажна майстерня не прийнята в експлуатацію у встановленому законом порядку, інспектором зроблений висновок про порушення позивачем вимог ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У зв'язку з виявленням порушення вимог містобудівного законодавства 21 червня 2013 року головним державним інспектором північного відділу Північно-східного управління державного контролю за будівництвом об'єктів Інспекції складений протокол про вчинення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 правопорушення у сфері містобудівної діяльності, від підписання якого позивач відмовився, про що інспектором зроблений відповідний запис.

Крім того, 21 червня 2013 року головний державний інспектор північного відділу Північно-східного управління державного контролю за будівництвом об'єктів Інспекції ОСОБА_2 видала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за № 235, яким позивача зобов'язано усунути виявлене порушення вимог ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» шляхом зупинення експлуатації об'єкта та усунення виявлених порушень у строк до 21 липня 2013 року.

30 липня 2013 року за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності першим заступником начальника Інспекції ОСОБА_3 винесена постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № 219. Згідно із вказаною постановою за порушення вимог ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яке виявилося в експлуатації не прийнятої у встановленому законом порядку в експлуатацію шиномонтажної майстерні, розташованої за адресою: м. Слов'янськ, вул. Свободи, 84а, на підставі п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосований штраф в розмірі 51 615,00 грн.

Проблемою даного спору є визначення наявності в діях позивача складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об'єкта, наявності на цей момент встановленого законодавством обов'язку вводити об'єкт в експлуатацію та, як слідство, правомірність застосування до позивача штрафу за вказане порушення.

З дня набрання чинності у листопаді 1994 року ОСОБА_4 України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію.

Вперше таке положення закріплено у цьому Законі шляхом доповнення частини першої статті 1 абзацом десятим згідно із Законом № 1988-III від 21.09.2000 року, яка встановлювала, що підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.

19.01.2012 року згідно із Законом України від 22.12.2011 року № 4220-VI ОСОБА_4 України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладено у новій редакції, пункт 6 частини другої статті 2 якої передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Саме на підставі цієї норми у вказаній редакції до позивача у цій справі застосовано санкції.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно із зазначеним вище правилом дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

У своєму Рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

ОСОБА_4 України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», зокрема положення пункту 6 частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності відповідними положеннями цього закону.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації.

Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Частина восьма статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.11.2012 року № 5496-VI, встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Як зазначалось раніше та підтверджено матеріалами справи, будівлю шиномонтажної майстерні за адресою: м. Слов'янськ, вул. Свободи, 84а, зведено в 2005 році, тобто до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на момент закінчення будівництва об'єкта.

На час виникнення спірних правовідносин був встановлений обов'язок ввести в експлуатацію будинок/споруду після закінчення будівництва через приймальні (технічні) комісії, та встановлена відповідальність за не вчинення таких дій - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.

Разом з тим, оскаржуваною постановою до позивача застосовані санкції за порушення вимог ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яке виявилося в експлуатації не прийнятої у встановленому законом порядку в експлуатацію шиномонтажної майстерні (що, в контексті висновків акту перевірки, повинно було відбуватись шляхом реєстрації інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації) та накладений штраф в розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

З наведеного виходить, що на момент виникнення спірних правовідносин у позивача не існувало обов'язку ввести об'єкт в експлуатацію саме шляхом реєстрації інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю поданої ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що обумовлює безпідставність застосування штрафу саме на підставі п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Крім того, суд вважає необхідним перевірити дотримання строків притягнення до позивача до відповідальності.

Так, накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності по своїй суті є адміністративно-господарськими санкціями як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

Стаття 241 Господарського кодексу України встановлює, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

З наведеного виходить, що такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи зазначені вимоги, на час винесення оскаржуваної постанови сплинув передбачений ст. 250 ГК України строк для застосування адміністративно-господарської санкції.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням п. 3 ст. 2, ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не добросовісно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Ч. 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на суб'єкта владних повноважень подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем письмових пояснень з приводу заявленого позивачем позову або будь-яких документів на підтвердження правомірності прийнятого рішення не подано.

З огляду на це, суд вважає, що відповідач не виконав вимог, встановлених ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування та обґрунтування правомірності прийнятих рішень та вчинених дій, а тому вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області про скасування постанови та припису - задовольнити повністю.

Скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21 червня 2013 року № 235.

Скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30 липня 2013 року № 219.

У судовому засіданні 10 червня 2015 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова виготовлена в повному обсязі 15 червня 2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набирає законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Крилова М.М.