Постанова

від 01.07.2015 по справі 816/2230/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2230/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом позивача Карлівського виробничого управління житлово-комунального господарства до відповідача Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області про зняття арешту

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2015 року Карлівське виробниче управління житлово-комунального господарства (надалі - Карлівське ВУ ЖКГ) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області (надалі - ВДВС Карлівського РУЮ) про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати ВДВС Карлівського РУЮ зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна позивача та скасувати заборону на його відчуження, внесену до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 6095376 та № 1708303.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при закритті виконавчого провадження у 2005 році державним виконавцем ВДВС Карлівського РУЮ не були вчинені всі дії щодо зняття арешту з рухомого та нерухомого майна Карлівського ВУ ЖКГ.

01 липня 2015 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, а саме: про зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна Карлівського ВУ ЖКГ (код ЄДРПОУ 03351591) реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, перенесене 23.06.2014 року до спецпідрозділу ДРРПнНМ за № 6095376 та обтяження зареєстроване 23.02.2005 № 1708303.

У судовому засіданні представник позивача заяву від 01.07.2015 підтримав та уточнив свої вимоги щодо зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна Карлівського ВУ ЖКГ, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Карлівського РУЮ від 14.05.2003 серії АА № 823072.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував. У письмових запереченнях посилається на те, що 18.02.2005 державним виконавцем ВДВС Карлівського РУЮ ОСОБА_3 за зведеним виконавчим провадженням винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за пунктом 8 статті 37, статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з повним, фактичним виконанням рішень судів. Відповідач зазначає, що на даний час не має підстав для зняття арешту у зв'язку з відсутністю на виконанні виконавчих проваджень, за якими боржником є Карлівське ВУ ЖКГ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову (з урахуванням його уточнень) з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2003 постановою державного виконавця ВДВС Карлівського РУЮ серії АА № 823072 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеною у рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчих документів, виданих господарським судом Полтавської області та Карлівським районним судом, про стягнення з Карлівського ВУ ЖКГ боргу в розмірі 83 807,65 грн, у тому числі 4 371,89 грн виконавчого збору, накладено арешт на все майно, що належить Карлівському ВУ ЖКГ та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить Карлівському ВУ ЖКГ(а.с. 20).

18.02.2005 начальником ВДВС Карлівського РУЮ ОСОБА_3 винесено постанову про закінчення зведеного виконавчого провадження № 2921, відкритого 26.11.2003, у зв'язку з повним фактичним виконанням рішень судів; постановлено скасувати всі арешти, накладені на майно та кошти боржника - Карлівське ВУ ЖКГ постановами та актами державних виконавців ВДВС Карлівського РУЮ (а.с. 21).

22.05.2015 при вчиненні нотаріальної дії Карлівському ВУ ЖКГ стало відомо про наявність арешту майна позивача та заборони його відчуження, накладених ВДВС Карлівського РУЮ постановою від 14.05.2003.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів від 22.05.2015 № 97267313 на все майно Карлівського ВУ ЖКГ накладено арешт за підставою обтяження: постанова від 14.05.2003 Державної виконавчої служби м. Карлівки (а.с. 19).

Карлівське ВУ ЖКГ звернулося до ВДВС Карлівського РУЮ із заявою від 28.05.2015 № 203 про зняття арешту з майна позивача.

ВДВС Карлівського РУЮ відповів на дану заяву листом від 02.06.2015 № 5664/03-46/1, у якому зазначено, що у ВДВС Карлівського РУЮ знаходилося на виконанні зведене виконавче провадження ЗВП № 2921 про стягнення з Карлівського ВУ ЖКГ на користь стягувачів заборгованості; з метою повного та своєчасного виконання рішень суду державним виконавцем було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника (а.с. 22).

Відповідно до довідки в.о. начальника ВДВС Карлівського РУЮ від 30.06.2015 № 7373/03-46 згідно з актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення у 2009 році проведено знищення виконавчих проваджень, закінчених у 2003, 2005 роках, через закінчення строків їх зберігання (а.с.49).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини 1 статті 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника і накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові.

Правомірність відкриття виконавчого провадження позивачем не оскаржується.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.02.2005) виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

У частині 2 статті 37 цього Закону зазначено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

У разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40 1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження (частина 1 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження").

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника (частина 2 статті 38 зазначеного Закону).

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна (частина 3 статті 38 цього Закону).

Отже, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. При цьому, Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник теж має можливість вживати заходів щодо зняття арешту та заборони його відчуження шляхом отримання копій постанови про закінчення виконавчого провадження та їх пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення з позовом у даній справі) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Суд зазначає, що право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна не пов'язано з правомірністю такого арешту, оскільки у даній справі порядок накладення арешту на майно боржника не є предметом позову і не оспорюється позивачем. З урахуванням того, що проведено знищення виконавчих проваджень, закінчених у 2003, 2005 роках, у відповідача не перебуває виконавче провадження, у межах якого на майно позивача накладено арешт, у ВДВС Карлівського РУЮ відсутня можливість винести у межах цього виконавчого провадження постанову про зняття арешту з майна боржника.

Проте відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У цивільному законодавстві визначено поняття права власності, яким є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 зазначеного Кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, у даній справі належним способом захисту власника арештованого майна є зняття арешту з майна за рішенням суду.

Відповідачем не надано суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, зокрема щодо стягнення з позивача виконавчого збору, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту. Таким чином, відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування накладеного на майно позивача арешту.

З урахуванням викладеного, з метою захисту прав позивача стосовно його приватної власності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про зняття арешту, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Карлівського РУЮ від 14.05.2003 серії АА № 823072.

Суд зазначає, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (частина 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження").

Зазначене кореспондується з положеннями підпункту 4.2.12 пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, відповідно до якого у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України. якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Карлівського виробничого управління житлово-комунального господарства до Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області про зняття арешту задовольнити.

Зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна Карлівського виробничого управління житлово-комунального господарства, накладеного постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області від 14.05.2003 серії АА № 823072.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Карлівського виробничого управління житлово-комунального господарства (код ЄДРПОУ 35013778) витрати зі сплати судового збору у розмірі 73,08 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 6 липня 2015 року.

Суддя Т.С. Канигіна