Ухвала

від 07.07.2015 по справі 2а-1095/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 р. Справа № 9104/126555/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства видобуту нафти і газу «Богородчанинафтогаз» в на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року у справі за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства видобуту нафти і газу «Богородчанинафтогаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 8121,55 грн., -

ВСТАНОВИЛА :

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 19.04.2012 року звернулося в суд з позовною заявою до Державного підприємства по видобутку нафти і газу "Богородчанинафтогаз" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 8121,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач згідно з нормами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинен працевлаштувати одного інваліда. Оскільки дану вимогу Закону відповідачем не виконано, до нього застосовано адміністративно-господарські санкції в сумі 8116,67 грн. та 4,88 грн. пені, які не сплачено добровільно, а тому позивач просить стягнути їх в судовому порядку.

Оскаржуваною постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року позовну заяву - задоволено. Стягнуто з Державного підприємства по видобутку нафти і газу "Богородчанинафтогаз" на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 8121грн. 55 копійок.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що умовою створення робочого місця для працевлаштування інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда. Суд вважає, що без такої пропозиції не можливо встановити, інваліда якої категорії потрібно працевлаштувати і створити відповідне робоче місце. Безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється шляхом укладення трудового договору з тим інвалідом, який направлений для працевлаштування. Обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають і спроможні працювати відповідно до індивідуальних програм реабілітації, покладено на місцеві органи соціального захисту населення, а державна служба зайнятості сприяє працевлаштуванню цих інвалідів. Таким чином, у підприємства виникає обов'язок працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних у ст.18 Закону, чи у разі звернення інваліда самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних доказів того, що до відповідача направлялись інваліди або останні самі звертались до відповідача з метою працевлаштування і їм було відмовлено у такому працевлаштуванні. Суд не звернув увагу на цю обставину і не дав їм належну оцінку. До того ж, слід зазначити, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування, і цю правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20.07.2004 року, 11.01.2005 року, 25.01.2005р. по аналогічній категорії справ. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що створення робочих місць для інвалідів і їх працевлаштування не є тотожними категоріями. Відповідачем створено робочі місця для інвалідів, однак в його діях не вбачається вини щодо незабезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді, тобто в 2011 році, а відтак відсутні підстави для застосування позивачем штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату адміністративно - господарських санкцій.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Звіту про занятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік №1-063 від 20.02.2012 року , у відповідача обліковується 9 штатних працівників, водночас відсутні штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Відповідно до листа Богородчанського районного центру зайнятості від 25.04.2012 року №РЦЗ-696/01-11/03 повідомлено позивача, що відповідач не звертався з інформацією про наявність у них вакантних місць для працевлаштування інваліді.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 14.05.2012 року , Державне підприємство по видобутку нафти і газу "Богородчанинафтогаз" зареєстроване Богородчанською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області , як юридична особа.

Приписами статті 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому КМ України.

Відповідно до статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Так, відповідно до Звіту про занятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік №1-063 від 20.02.2012 року , у відповідача обліковується 9 штатних працівників, водночас відсутні штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Відповідно до листа Богородчанського районного центру зайнятості від 25.04.2012 року №РЦЗ-696/01-11/03 повідомлено позивача, що відповідач не звертався з інформацією про наявність у них вакантних місць для працевлаштування інваліді.

Згідно з статтею 18 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно - господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів , фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Відтак, у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог закону та згідно з розрахунком , до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в сумі 8116,67 грн. та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарський санкцій станом на 18.04.2012 року в сумі 4,88 грн. З огляду на вищенаведене, враховуючи, що відповідачем не представлено в судове засідання доказу добровільної сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 8121,55 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані а позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідачем у жовтні було подано дані про наявність вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів у формі звітів форми №3-ПН до служби зайнятості.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому КМ України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем звіти форми 3-ПН до центру зайнятості про наявність вільних вакантних робочих місць протягом 2010 року були подані тільки у жовтні, коли у відповідності до вимог вказаних вище законів, відповідач такі звіти зобов'язаний був подавати щомісяця.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідачем неналежно виконаний покладений на нього законом обов'язок щодо щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а відтак, не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів з огляду на те, що відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування відповідних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, зазначеними в ст. 18 Закону України N 875-XII свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що підприємство (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 09.07.2013 року у справі № 21-200а13 та від 19.11.2013 року № 21-397а13. За наведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства видобуту нафти і газу «Богородчанинафтогаз» - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року у справі № 2а-1095/12/0970 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

ОСОБА_1