Постанова

від 06.07.2015 по справі 813/6975/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року Справа № 876/425/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Сервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі №813/6975/14 за позовом Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Сервіс» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

13.10.2014р. Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ), правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Сервіс» (далі - Товариство), просила стягнути кошти з рахунків Товариства у банках обслуговуючих такого платника податків з метою погашення податкового боргу на загальну суму 31 866,08 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що сума зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22.11.2011р. №0001151552 та податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012р. №0002731552, становить 22 942 грн., що на 8 924 грн. менше від заявленої позивачем суми податкового боргу та штрафних санкцій в розмірі 31 866 грн. Суд першої інстанції не врахував обставини включення позивачем до суми податкового боргу, який підлягає стягненню, також заборгованості згідно податкового повідомлення-рішення від 09.01.2012р. №0002401552, яке скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р., та яке залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013р.

03.07.2015р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви в частині стягнення коштів з рахунків ТзОВ «Рубікон-Сервіс» у банках обслуговуючих такого платника податків з метою погашення податкового боргу на суму 6 520,28 грн. (шість тисяч п'ятсот двадцять гривень двадцять вісім копійок) та просив в цій частині залишити позовну заяву без розгляду, а в решті постанову суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, представник позивача підтримав подане клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги, клопотання позивача та пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Рубікон-Сервіс» зареєстроване як юридична особа 24.03.2005р., код ЄДРПОУ - 33457538, місцезнаходження: 81144, Львівська обл., Пустомитівський район, с.Чишки, вул.Котляревського, 23, що підтверджується реєстраційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.5-7, 9).

Відповідно до Довідки від 04.04.2005р. №98/10/28-02272 Товариство взято на облік в контролюючих органах з 04.04.2005р. та перебуває на обліку в ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області (а.с.8).

14.11.2011р. старшим державним податковим інспектором сектору адміністрування ПДВ відділу оподаткування юридичних осіб проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень-липень 2010 року за результатами якої складено акт від 14.11.2011р. №1125/152/33457538, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011р. №0001151522, яким збільшено суму грошового зобов'язання відповідача з податку на додану вартість на суму 17 561 грн., в тому числі 14 049 грн. за основним платежем та 3 512 грн. за штрафними санкціями (а.с.47-54).

10.09.2012р. ДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з податку на додану вартість за лютий-березень 2011 року за результатами якої складено акт перевірки від 10.09.2012р. №467/150/33457538. На підставі вказаного акта перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012р. №0002731552, яким збільшено суму грошового зобов'язання відповідача з податку на додану вартість на суму 5 380 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями (а.с.55-60).

Як це зазначено в позовній заяві, у зв'язку з порушенням податкового законодавства та несплатою самостійного задекларованих зобов'язань відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2013 року, серпень 2013року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013року, грудень 2013 року, січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року, квітень 2014 року, травень 2014 року, липень 2014 року у Товариства виникла заборгованість за платежем податок на додану вартість, яка відповідно до Довідки про суми податкового боргу платника податків від 30.09.2015р. №10224/10/20-0032 становила 31 866,08 грн. (з яких 28 002,77 грн. - податкові зобов'язання, 3 513 грн. - штрафні санкції, 350,31 грн. - пеня, що обліковується по особовому рахунку) (а.с.68).

Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 вказаної статті встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України позивач направив на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 27.11.2013р. №-229-15 на суму 17 561 грн., яка була отримана представником Товариства 05.12.2013р. та оскаржена до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2014р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014р., у задоволенні позову ТзОВ «Рубікон-Сервіс» до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкової вимоги відмовлено (а.с.65-67).

Вказана вимога залишена без виконання, а податковий борг відповідачем не погашено, що стало підставою звернення ДПІ з позовом до суду про стягнення коштів з рахунків Товариства.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством подано позов до суду щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2011р. №0001151552. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2012р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013р., у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Сервіс» залишено без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2012р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013р. залишено без змін.

На податкове повідомлення-рішення №000217552 від 26.10.2012р. Товариством подано первинну скаргу до ДПС у Львівській області від 08.11.2012р. за результатами розгляду якої прийнято рішення про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині 1 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині - залишено без змін (а.с.63-64). До суду вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалось.

Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.1 ст.95).

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст.20 ПК України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

У відповідності до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В поданому до суду апеляційної інстанції клопотанні від 03.07.2015р. та у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснила, що податковим органом помилково включено у суму податкового боргу суми грошового зобов'язання у розмірі 6 520,28 грн., про що надано зворотній бік облікової картки платника податків по податку на додану вартість за 2013 рік.

З огляду на подане клопотання, сума позовних вимог становить 25 345,8 грн., з яких сума основного платежу - 22 942 грн. та 2 403,80 грн. пені, що підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Податкові зобов'язання платника податку, самостійно визначені у поданих до податкового органу податкових деклараціях і не сплачені до бюджету, є податковим боргом, який може бути примусово стягнутий податковим органом за рішенням суду.

З наявних в матеріалах справи податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства за липень-грудень 2013 року, січень-липень 2014 року загальна сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету становить 9 216 грн. (а.с.11-46), проте позивач, у поданій позовній заяві зазначені суму, як заборгованість не обгрунтовує та відповідно до поданого клопотання про залишення без розгляду частини позовних вимог про зазначені суми, не вказує як такі, що є заборгованістю та підлягають до стягнення в судовому порядку, а тому вони не можуть входити в предмет доказування.

З аналізу зворотного боку облікової картки платника податку по податку на додану вартість вбачається, що станом на 30.09.2014р. залишок не сплаченої пені становить 350,31 грн., недоїмка - 31 515,77 грн. (а.с.153-156).

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вказали, що суму грошового зобов'язання в розмірі 22 942 грн. Товариством не оспорюєть, оскільки така виникла на підставі податкових повідомлень рішень, які є чинними, проте з сумою пені 2 403,80 грн. не погоджуються, оскільки така не заявлена в позові, а тому вважають таку необґрунтованою.

На підставі вказаного колегія суддів приходить до переконання, що оскільки вказана основна сума податкового боргу виникла на підставі податкових повідомлень-рішень, які є чинними, податкова вимога отримана представником Товариства 05.12.2013р., з позовом про стягнення ДПІ звернулась 13.10.2014р., тобто по сплину 60 днів з дня направлення податкової вимоги, а відповідачем не надано доказів погашення податкового боргу, а тому контролюючий орган правомірно та у визначені законодавством строки звернувся до суду для здійснення заходів щодо погашення податкового боргу.

При цьому колегія суддів зауважує, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції у зв'язку з подачею ДПІ клопотання про залишення без розгляду частини позовних вимог, змінився розмір заборгованості, а саме сума основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій по вищевказаних податкових повідомленнях-рішеннях становить 22 942 грн., а сума пені - 2 403,8 грн.

Оскільки вказана сума пені не була предметом заявлених 13.10.2014р. позовних вимог, а заявлена пеня в сумі 350,31 грн. ДПІ відкликана, а тому суд апеляційної інстанції з врахуванням вимог ч.4 ст.195 КАС України не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Сервіс» у банках, що його обслуговують слід стягнути грошові кошти в сумі 22 942 грн. в рахунок погашення податкового боргу, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов частково.

Щодо судових витрат, то з врахуванням вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін спору.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Сервіс» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі №813/6975/14 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Сервіс» (код ЄДРПОУ - 33457538) у банках, що його обслуговують, податковий борг у сумі 22 942грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок дві гривні) до Державного бюджету України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

ОСОБА_1

Повний текст Постанови виготовлено 08.07.2015р.