Ухвала

від 07.07.2015 по справі 820/4342/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 р.Справа № 820/4342/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 820/4342/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Триумф-В"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

29.04.2015 року ТОВ "Триумф-В" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.12.2014 року № НОМЕР_1.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28.05.2015 року задовольнив позовні вимоги.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.12.2014 року № НОМЕР_1, прийняте щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Триумф-В".

Стягнув з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Триумф-В" (61051, м. Харків, пров. Лопанський, буд. 8, код ЄДРПОУ: 32236749) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, оскільки реальність вчинення господарських операцій позивача відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, отже, у ТОВ "Триумф-В" відсутні підстави для податкового обліку здійснених операцій.

У відповідності до положень ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Триумф-В" щодо документального підтвердження господарських відносин, в частині правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "ОСОБА_1 ГРУП", ТОВ "ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД", за результатами якої 02.12.2014 р. був складений акт за № 4329/20-30-22-03-07/32236749, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 20245,19 грн. за липень 2014 р.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 201.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 20245,19 грн., в результаті чого занижено суму ПДВ що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 20245, 19 грн. за перевіряємий період.

За наслідками вказаного акту перевірки 18.12.2014 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 на загальну суму грошового зобов'язання 25306,49 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Разом з тим, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, в пункті 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, у зв’язку з чим у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ "ОСОБА_1 ГРУП", а саме: укладено договір субпідряду № 5013 від 25.06.2014 р. на виконання капітального ремонту гусеничного крану КС-8165 на ПАТ "ЮГцемент" та ТОВ "ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД" - угода № ДГ14 від 21.07.2014 р. на виконання послуг автокрана КС-6473 в/п.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

За таких обставин колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства України.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлень-рішення слугував акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 р. № 2679/26-55-22-03/39153444 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ОСОБА_1 ГРУП" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.05.2014 р. по 31.07.2014 р.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує з недоліками, які на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказаний вище договір був складений з метою його реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що висновок акту перевірки від 02.12.2014 р. № 4329/20-30-22-03-07/32236749 є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 року № НОМЕР_1 підлягає скасуванню.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 820/4342/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4