Рішення

від 06.07.2015 по справі 910/10076/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/10076/15

За позовомДержавного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» доДочірнього підприємства «Сілволайн» простягнення 9 530,50 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Білик І.П. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - ДП «МА «Бориспіль») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Сілволайн» (надалі - ДП «Сілволайн») про стягнення 9 530,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов попереднього договору оренди №37.2.1-14-5 від 28.03.2014 р. орендодавець передав відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення №18 на першому поверсі будівлі аеровокзалу терміналу «Б» (інв. №6909), площею 2,9 кв.м, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 7 665,75 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 853,87 грн., інфляційних у розмірі 941,67 грн. та 3% річних у розмірі 69,21 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.05.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 03.06.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2015 р. розгляд справи відкладено на 06.07.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 22, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2014 р. між ДП «МА «Бориспіль» (балансоутримувач) та ДП «Сілволайн» (орендар) було укладено попередній договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №37.2.1-14-5 від 28.03.2014 р. (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення №18 (нумерація згідно технічного паспорту БТІ на будівлю аеровокзалу терміналу «Б» від 23.01.2012 р.) на першому поверсі будівлі аеровокзалу терміналу «Б» (інв. №6909), площею 2,9 кв.м (майно).

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном на термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту передачі-приймання майна. Акт передачі-приймання підписують балансоутримувач та орендар.

За змістом п. 3.1 Договору оплата здійснюється орендарем з дати підписання сторонами акту передачі-приймання майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення орендарем майна, що підтверджується підписанням сторонами акту передачі-приймання майна.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що орендна плата за користування майном за даним договором нараховується та індексується балансоутримувачем відповідно до діючих методик, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, і перераховується орендарем на рахунок балансоутримувача відповідно до рахунку-фактури, який надає орендарю балансоутримувач щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним. Відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, орендна плата спрямовується: 70% орендної плати до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу. Балансоутримувач забезпечує перерахунок частини орендної плати до державного бюджету України відповідно до розподілу, який діяв за період нарахування орендної плати.

На виконання умов Договору ДП «МА «Бориспіль» передало, а орендар прийняв у користування майно загальною площею 2,9 кв.м, що підтверджується підписаним сторонами актом передачі-приймання орендованого майна №1 від 17.04.2014 р.

09.12.2014 р. внаслідок закінчення терміну дії Договору відповідач повернув позивачу орендоване приміщення, що підтверджується актом передачі-приймання орендованого майна.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 7 665,75 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з жовтня 2014 по грудень 2014 року. За цей період нараховано до сплати орендну плату на загальну суму 7 665,75 грн.

За змістом п. 5.3 Договору орендар зобов'язується з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5 робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаний сторонами.

З огляду на те, що акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2014 р., від 30.11.2014 р. та від 31.12.2014 р. не були повернуті балансоутримувачу, а також за відсутності заперечень та претензій відповідача щодо обсягу та вартості наданих послуг, вказані акти вважаються підписаними сторонами на підставі п. 5.3 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.5 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату на корить позивача не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 7 665,75 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору у розмірі 7 665,75 грн.

Під час розгляду справи представником позивача було надано суду банківські виписки з рахунку, з яких вбачається, що 30.04.2015 р. та 07.05.2015 р. відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 3 298,92 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву №35-28/7-36 від 27.03.2015 р. позивачем було подано до суду 20.04.2015 р., а відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 3 298,92 грн. 30.04.2015 р. та 07.05.2015 р., тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 3 298,92 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 366,83 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 853,87 грн., інфляційних у розмірі 941,67 грн. та 3% річних у розмірі 69,21 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 15.11.2014 р. по 25.03.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення простроченої заборгованості за цим договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 853,87 грн., інфляційні у розмірі 941,67 грн. та 3% річних у розмірі 69,21 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДП «Сілволайн» на користь ДП «МА «Бориспіль» заборгованості у розмірі 4 366,83 грн., пені у розмірі 853,87 грн., інфляційних у розмірі 941,67 грн. та 3% річних у розмірі 69,21 грн.

Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 3 298,92 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сілволайн» (03150, м. Київ, вул. Димирова, 22; ідентифікаційний код 31899384) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль»; ідентифікаційний код 20572069) заборгованість у розмірі 4 366 (чотири тисячі триста шістдесят шість) грн. 83 коп., пеню у розмірі 853 (вісімсот п'ятдесят три) грн. 87 коп., інфляційні у розмірі 941 (дев'ятсот сорок одна) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 69 (шістдесят дев'ять) грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 298,92 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2015 р.

Суддя В.П. Босий