Рішення

від 07.07.2015 по справі 910/14093/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015 Справа №910/14093/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Посадський»

Про стягнення 26 245,47 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Парфенова О.М. представник за довіреністю № 557 від 01.01.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Посадський» (далі - відповідач) про стягнення 26 245,47 грн. заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, поставленого останньому за Договором поставки № 64-39/2014 від 24.07.14., що зумовило виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем та звернення останнього з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.15. порушено провадження у справі № 910/14093/15 та призначено її до розгляду на 07.07.15.

В судовому засіданні 07.07.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 07.07.15. не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, вимоги ухвали суду від 05.06.15. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14093/15.

В судовому засіданні 07.07.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.14. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 64-39/2014 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язався протягом строку дії Договору передавати Покупцю у власність, а Покупець - приймати та оплачувати продукцію (соки, безалкогольні та алкогольні напої, продукти харчування, молочні продукти, продукти дитячого харчування та ін.) (далі - продукція).

Строк дії Договору сторонами погоджено в п. 6.1 з моменту підписання (24.07.14.) і діє протягом року ( до 24.07.15.)

Відповідно до п. 1.2 Договору Найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент продукції вказуються в накладній (рахунку-фактурі).

Згідно з п. 1.3 Договору ціна продукції встановлюється Постачальником на момент відвантаження, відображається в накладній (рахунку-фактурі) та вважається погодженою між Постачальником та Покупцем за наявності печаток і підписів осіб. В цьому випадку накладні виконують функцію специфікації та є невід'ємною частиною Договору. Покупець підтверджує повноваження осіб, що завіряють своїм підписом факт прийняття товару на накладних (рахунках-фактурах).

Постачальник поставляє товар на умовах DDP (доставка на склад Покупця) відповідно до Інкотермс 2000 (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, його сума визначається як сума всіх партій продукції, поставлених протягом строку дії Договору.

Приписами п. 3.2 Договору сторони погодили, що Покупець зобов'язаний здійснити оплату продукції Постачальнику шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника або шляхом внесення в касу підприємства в наступний строк:

- за продукцію, не віднесену до категорії молочної - протягом 7 днів з дати відвантаження, вказаної в накладній (рахунку-фактурі);

- за молочну продукцію протягом 1 дня з дати відвантаження, вказаної в накладній (рахунку-фактурі).

Позивачем було поставлено відповідачу товар на підставі видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи, на загальну суму 27 392,00 грн.

При цьому суд відзначає, що у всіх видаткових накладних наявне посилання на Договір.

При цьому відповідачем за поданими видатковими накладними було сплачено позивачу за Договором 1 146,53 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з неповною оплатою товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт одержання товару підтверджується видатковими накладними, які містять підписи представників сторін та скріплені їх печатками.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за вищезгаданими накладними товар, а відповідачем його прийнято на загальну суму 27 392,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, відповідачем в погашення заборгованості за Договором на підставі зазначених видаткових накладних було сплачено позивачу 1 146,53 грн.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за товар грошові кошти в розмірі 26 245,47 грн. Строк оплати є таким, що настав.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 10-05-13 від 08.01.15. з вимогою погасити наявну заборгованості.

Відповіді на зазначену претензію Покупець позивачу не надав, наявну заборгованість не погасив. Зазначеного відповідачем не спростовано.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в розмірі 26 245,47 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Посадський» (02192, м. Київ, вул. Малишка, б. 1; ідентифікаційний код 38407937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» (57262, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Миколаївське; ідентифікаційний код 22430008) 26 245 (двадцять шість тисяч двісті сорок п'ять) грн. 47 коп. - основного боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.07.15.

Суддя Т.М. Ващенко