Рішення

від 06.07.2015 по справі 908/3277/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 4/88/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015 Справа № 908/3277/15

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)

до відповідача Михайлівського навчально-виховного комплексу ім. О.Т. Слободчикова Вільнянської районної ради Запорізької області (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, 38А)

про стягнення 96218,24 грн. заборгованості

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Вініченко О.В., довіреність № 19/2943 від 01.04.2015 р.;

від відповідача - Самойленко В.Я., директор (витяг з наказу №154-к від 14.08.2009р.);

19.05.2015 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", м. Запоріжжя (далі за текстом скорочено - ПАТ "Запоріжгаз" ) до Михайлівського навчально-виховного комплексу ім. О.Т. Слободчикова Вільнянської районної ради Запорізької області, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка про стягнення 125450,16 грн. заборгованості, в тому числі 95918,24 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-32019 від 22.12.2014р., 10411,54 грн. пені, 18543,37 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 577,01 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 р. порушено провадження у справі № 908/3277/15, справі № 908/3277/15 присвоєно номер провадження справи 4/88/15, справа №908/3277/15 призначена до розгляду на 06.07.2015 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 06.07.2015 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін від 06.07.2015р. розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

06.07.2015 р. від позивача судом отримано заяву про зменшення позовних вимог в якій позивач зазначив, що відповідачем повністю сплачено суму 95918,24 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-32019 від 22.12.2014р., з урахуванням зазначеного, позивач зменшує розмір штрафних санкцій та просить стягнути з відповідача 100,00 грн. пені, 100,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 100,00 грн. 3 % річних.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Розглянувши заяву про зменшення позовних вимог та матеріали справи №908/3277/15, суд дійшов висновку, що заява подана позивачем у відповідності до приписів ст. 22 ГПК України та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з Михайлівського навчально-виховного комплексу ім. О.Т. Слободчикова Вільнянської районної ради Запорізької області 95918,24 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-32019 від 22.12.2014р., 100,00 грн. пені, 100,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 100,00 грн. 3 % річних.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 06.07.2015р. надав докази сплати основного боргу за договором № ТП-Б-32019 від 22.12.2014р. та на підставі договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-32019 від 22.12.2014р., ст., ст. 525, 526, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України, просить позов задовольнити, стягнути з Михайлівського навчально-виховного комплексу ім. О.Т. Слободчикова Вільнянської районної ради Запорізької області, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка 100,00 грн. пені, 100,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 100,00 грн. 3 % річних.

03.07.2015р. від відповідача судом отримано відзив на позов, який представник відповідача підтримав в судовому засіданні 06.07.2015р., та в якому останній повідомив суд, що Михайлівським навчально-виховним комплексом ім. О.Т. Слободчикова Вільнянської районної ради Запорізької області було сплачено останню суму боргу та у відповідача відсутня заборгованість перед Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за I півріччя 2015р.Крім того, просив зменшити розмір штрафних санкцій, які нараховані за зобов'язаннями за 2015р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

22.12.2014 р. ПАТ "Запоріжгаз" (позивачем у справі) та Михайлівським навчально-виховним комплексом ім. О.Т. Слободчикова Вільнянської районної ради Запорізької області (відповідачем у справі) був укладений Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-32019 , з відповідними додатками до нього (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (Постачальник) зобов'язався постачати природний газ (ДК 016-2010 код 06.20.1 «Газ природний, скрапельний або в газоподібному стані») відповідачу (Споживачу) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 10.1 Договору сторони передбачили, що Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.20215 р.

Відповідно до пунктів 2.1 Договору договірні обсяги постачання газу відповідачу наводяться в Додатку № 2 до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами був підписаний Додаток № 2 "Договірні обсяги постачання природного газу на 2015 рік", який є невід'ємною частиною Договору , який є невід'ємною частиною Договору.

Умовами пунктів 2.6 - 2.9 Договору сторони обумовили, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених в Додатку до Договору. Позивач до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє відповідачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою позивача. Відповідач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язаний повернути позивачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають регулюванню відповідно до Договору або у судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних позивача. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків відповідача з позивачем.

Згідно з п. 3.3 Договору кількість реалізованого газу відповідачу визначається на межі балансової належності об'єктів відповідача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до Договору.

На підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку складаються щомісячно акти приймання-передачі газу. (п. 3.5 Договору).

Розділом 4 "Визначення вартості послуг за Договором та порядок розрахунків" Договору сторони встановили, що розрахунки за реалізований відповідачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадках, передбачених законодавством, до ціни на природний газ додається: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ; податок на додану вартість за ставкою; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами; тариф на постачання природного газу. Сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 і 4.2 Договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ, згідно умов Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору. Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу відповідачу. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка № 2 до Договору . Відповідач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим . Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем виключно грошовими кошами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача. (п., п. 4.1 - 4.7 Договору).

Пунктом 5.3.3 Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання оплачувати позивачу вартість поставленого газу, визначену на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов Договору № ТП-Б-32019 від 22.12.2014р. в період з січня по березень 2015 року включно позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 189326,21 грн. з ПДВ, що підтверджується Актами передачі-приймання природного газу за вказаний період, а саме: від. 31.01.2015 р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р.

При цьому, вказані Акти передачі-приймання природного газу підписані та скріплені печатками позивача і відповідача без жодних претензій та зауважень. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

У відповідності до п. 5.1.2 Договору позивач зобов'язався забезпечити постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що в порушення взятих на себе за умовами Договору зобов'язань відповідач у граничні строки оплата за природний газ не проводилась. Внаслідок порушення взятих на себе зобов'язань, у відповідача виникла заборгованості у розмірі 95918,24 грн.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-32019 від 22.12.2014р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

У зв'язку із погашенням відповідачем боргу за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-32019 від 22.12.2014р. в сумі 95918,24 грн. після звернення позивача до суду з позовною заявою у справі № 908/3277/15, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звіряння взаємних розрахунків (копії зазначених документів долучені до матеріалів справи), провадження у справі № 908/3277/15 в частині стягнення основного боргу в сумі 95918,24 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України ""Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.2.2 Договору, який передбачає, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Із нарахованої позивачем пені, за період з 11.02.2015р. по 16.04.2015р., до стягнення заявлено 100, 00 грн. пені.

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленого природного газу за Договором № ТП-Б-32019 від 22.12.2014р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі 100,00 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із нарахованих позивачем 3 % річних, за період з 11.02.2015р. по 16.04.2015р., та втрат від інфляції грошових коштів, за період з лютого 2015р. по березень 2015р. до стягнення заявлено 100, 00 грн. 3 % річних та 100, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів за несвоєчасну оплату поставленого природного газу за Договором № ТП-Б-32019 від 22.12.2014р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі 100, 00 грн. 3 % річних та 100, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи все вище викладене у сукупності, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТП-Б-32019 від 22.12.2014р. доведеними, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом частково в частині стягнення з Михайлівського навчально-виховного комплексу ім. О.Т. Слободчикова Вільнянської районної ради Запорізької області " на користь ПАТ "Запоріжгаз" 100,00 грн. пені, 100,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 100,00 грн. 3 % річних. В частині стягнення 95918,24 грн. основної заборгованості за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-32019 від 22.12.2014р. провадження у справі припиняється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", м. Запоріжжя до Михайлівського навчально-виховного комплексу ім. О.Т. Слободчикова Вільнянської районної ради Запорізької області, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка задовольнити частково .

2. Стягнути з Михайлівського навчально-виховного комплексу ім. О.Т. Слободчикова Вільнянської районної ради Запорізької області (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, 38А, код ЄДРПОУ 20521190) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716) 100 (сто) грн. 00 коп. пені, 100 (сто) грн. 00 коп. 3 % річних, 100 (сто) грн. 00 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1924 (одну тисячу дев'ятсот двадцять чотири) грн. 36 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення 95918,24 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-32019 від 22.12.2014р. провадження у справі припинити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "09" липня 2015 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.