Ухвала

від 07.07.2015 по справі 910/14128/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07.07.2015Справа № 910/14128/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна»

про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аквахаус»

про стягнення заборгованості в сумі 16 669, 21 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача (заявника): Нетреба С.О. за довіреністю б/н від 07.05.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» від 25.05.2015 р. у справі № СЗ-01-01/2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2015 р. розгляд означеної заяви призначено на 17.06.2015 р., в порядку ч. 2 ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "ПРИНЦИП" матеріали третейської справи № СЗ-01-01/2015 за позовом ТОВ "ЕТС Україна" до ТОВ "Торговий дім "Аквахаус" про стягнення 16 669, 21 грн.

12.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також матеріали третейської справи № СЗ-01-01/2015, у зв'язку з чим в силу ч. 2 ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду продовжується до одного місяця з дня її надходження до суду.

17.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.06.2015 р. представник позивача просив суд задовольнити заяву про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Представник відповідача в судове засідання 17.06.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви відкладено на 07.07.2015 р.

Представник відповідача в судове засідання 07.07.2015 р. не з'явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що відповідно до ч. 1 ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки суд відкладав розгляд заяви, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду заяви.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши у судовому засіданні 07.07.2015 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, суд вирішив її задовольнити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2015 р. Постійно діючим третейським судом при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» у складі третейського судді Ісаєвої В.Б. було прийнято рішення у справі № СЗ-01-01/2015, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аквахаус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС Україна" заборгованість за договором купівлі-продажу № 170 від 10.09.2014 р. (Специфікація № 1 від 10.09.2014 р., видаткова накладна № 1438 від 11.09.2014 р.) у загальній сумі 16 669, 21 грн., з яких: сума основного боргу 14 160, 73 грн., 3% річних в сумі 237, 43 грн., пеня 2 271, 05 грн., а також реєстраційний збір в сумі 500, 00 грн., третейський збір в сумі 1 000, 00 грн. та 2 500, 00 грн. витрат, пов'язаних із наданням правової (юридичної) допомоги.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем вищевказаного рішення, тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 57 Закону України «Про третейські суди» воно підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 6.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що у разі коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 116 ГПК і пунктом 1 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» є наказ.

Згідно з ч. 1 ст. 122-7 Господарського процесуального кодексу України питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається господарським судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 122-10 цього Кодексу.

Статтею 122-10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Частиною 6 статті 56 Закону України «Про третейські суди» також передбачено, що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Отже, господарський суд не перевіряє законності і обґрунтованості рішення третейського суду по суті. При цьому, до предмета доказування включаються лише обставини, які підтверджують наявність підстав для відмови у видачі виконавчого документа.

При розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа незалежно від наявності заперечень іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» від 25.05.2015 р. у справі № СЗ-01-01/2015, вказане рішення компетентним судом скасовано не було.

Розглядаючи питання, чи підвідомча справа, у якій прийнято рішення третейського суду, Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» відповідно до закону, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником,акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Також, ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» у справі № СЗ-01-01/2015 від 25.05.2015 р. прийнято у спорі, що виник внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аквахаус» взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманої від позивача продукції за Договором купівлі-продажу № 170 від 10.09.2014 р.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Судом встановлено, що у п. 11.7. вищевказаного Договору сторони погодили, що усі спори, які виникають при укладенні, зміні, розірванні, виконанні даного договору і розбіжності, сторони мають намір вирішувати шляхом переговорів, або за відсутності згоди, неврегульовані спірні питання передаються на розгляд та остаточне рішення до Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» в складі одного судді, призначеного Головою цього суду, відповідно до регламенту цього суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на час розгляду заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення від 25.05.2015 р. Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» у справі № СЗ-01-01/2015 дана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» та третейського застереження, що міститься у п. 11.7. Договору купівлі-продажу № 170 від 10.09.2014 р. і не виходить за межі третейського застереження.

При цьому, вирішуючи питання щодо того, чи прийнято рішення третейського суду у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, суд також бере до уваги, що учасники третейського розгляду мали право на заперечення щодо компетенції третейського суду в порядку ст. 27 Закону України «Про третейські суди», в якій нормативно зафіксована доктрина, яка в теорії третейського розгляду відома як «принцип компетенції компетенції». Суть цього принципу полягає в тому, що третейський суд, перш ніж розпочати розгляд правового спору по суті, зобов'язаний пересвідчитися у власній юридично значущий компетенції щодо переданого на його розгляд спору. Тобто третейський суд самостійно вирішує питання про наявність чи відсутність у нього права розглядати переданий йому спір, інакше кажучи, самостійно вирішує питання про власну компетенцію. Водночас, сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції розглядати спір і про обставини, які дають можливість дійти висновку про недійсність третейської угоди, і цьому праву сторони кореспондується обов'язок третейського суду розглянути подане клопотання. При цьому, компетенція третейського суду спирається не на закон безпосередньо, а на спільне волевиявлення сторін, юридична сила якого визнається законом.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсною третейської угоди, яка відповідно до ст. 2, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» укладена у формі письмового застереження, що міститься у п. 11.7. Договору купівлі-продажу № 170 від 10.09.2014 р.

Досліджуючи питання стосовно того, чи відповідає склад третейського суду вимогам закону, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про третейські суди» склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді).

Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.

У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.

За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про третейські суди» формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.

Відповідно до п. 3 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП», затвердженого Рішенням Генерального директора Юридичної корпорації «ПРИНЦИП» та зареєстрованого Київським міським управлінням юстиції (Свідоцтво № 010-2005 від 13.09.2005 р.), при формуванні Третейського суду у складі одного судді, сторони на власний розсуд та у визначений між собою спосіб протягом 5 днів з моменту отримання відповідної ухвали, призначають чи обирають третейського суддю зі Списку третейських суддів. В разі недосягнення згоди у наданий строк та не обрання третейського судді, його призначає Голова третейського суду протягом 5 днів з моменту завершення строку, наданого для цих цілей сторонами.

У третейському застереженні, що міститься в п. 11.7. Договору купівлі-продажу № 170 від 10.09.2014 р., сторони домовились, що розгляд справи здійснюється Постійно діючим третейським судом при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» у складі одного судді, призначеного Головою цього суду, відповідно до регламенту цього суду.

Ухвалою Голови Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» від 28.04.2015 р. було вирішено справу прийняти до провадження суду за № СЗ-01-01/2015 та доручити її розгляд третейському судді Ісаєвій В.Б.

Ухвалою від 28.04.2015 р. третейський суддя Ісаєва В.Б. призначила розгляд справи № СЗ-01-01/2015 на 12.05.2015 р., а в подальшому - на 25.05.2015 р., та, як зазначалось судом вище, 25.05.2015 р. прийняла рішення у даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» від 25.05.2015 р. у справі № СЗ-01-01/2015 прийнято у складі, який відповідає вимогам ст. 16 Закону України «Про третейські суди», третейському застереженню, що міститься у п. 11.7. Договору купівлі-продажу № 170 від 10.09.2014 р. у відповідності до Регламенту Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП», затвердженого Рішенням Генерального директора Юридичної корпорації «ПРИНЦИП» та зареєстрованого Київським міським управлінням юстиції (Свідоцтво № 010-2005 від 13.09.2005 р.).

При цьому, вказаний у рішенні Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» від 25.05.2015 р. у справі № СЗ-01-01/2015 спосіб захисту відповідає приписам частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України, і в даному рішенні третейськім судом не вирішено питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Судом враховано, що рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що випливають із формульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Також, на вимогу господарського суду міста Києва Постійно діючий третейській суд при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» надіслав матеріали третейської справи № СЗ-01-01/2015, а строк для звернення за видачею виконавчого документа заявником не пропущений.

Будь-яких інших підстав для відмови у видачі виконавчого документа, передбачених законом, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 122-11 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу про видачу виконавчого документа або про відмову у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення.

За таких обставин, оскільки рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» від 25.05.2015 р. у справі № СЗ-01-01/2015 відповідачем самостійно не виконано, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» про видачу наказу на примусове виконання означеного рішення третейського суду підлягає задоволенню.

У свою чергу, вирішуючи питання про подальшу долю матеріалів третейської справи № СЗ-01-01/2015, суд, з урахуванням вимог п. 6.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вважає необхідним повернути означену справу до третейського суду відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про третейські суди» та ч. 9 ст. 122-11 Господарського процесуального кодексу України, оскільки третейській суд, який розглянув вказану справу, згідно Свідоцтва про реєстрацію № 010-2005 від 13.09.2005 р., виданого Головним управлінням юстиції у місті Києві, є постійно діючим.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 122-9, 122-10, 122-11 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» від 25.05.2015 р. у справі № СЗ-01-01/2015 задовольнити.

2. Видати наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» від 25.05.2015 р. у справі № СЗ-01-01/2015 наступного змісту:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аквахаус» (ідентифікаційний код 36924284, юридична адреса: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 10-А, корпус 2, квартира 39, фактична адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, будинок 7, оф. 211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» (ідентифікаційний код 32399816, адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 68) заборгованість за договором купівлі-продажу № 170 від 10.09.2014 року. (Специфікація № 1 від 10.09.2014 року, видаткова накладна № 1438 від 11.09.2014 року) у загальній сумі - 16 669, 21 грн. (Шістнадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень 21 копійка) з яких:

- Сума основного боргу - 14 160, 73 грн. (чотирнадцять тисяч сто шістдесят гривні 73 копійки);

- 3% річних - 237, 43 грн. (двісті тридцять сім гривень 43 копійки);

- пеня - 2 271, 05 грн. (дві тисячі двісті сімдесят одна гривня 05 копійок)».

3. Видати наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» від 25.05.2015 р. у справі № СЗ-01-01/2015 наступного змісту:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аквахаус» (ідентифікаційний код 36924284, юридична адреса: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 10-А, корпус 2, квартира 39, фактична адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, будинок 7, оф. 211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» (ідентифікаційний код 32399816, адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 68) реєстраційний збір - 500, 00 грн. (п'ятсот) гривень та третейській збір в сумі - 1 000, 00 (одна тисяча) гривень».

4. Видати наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» від 25.05.2015 р. у справі № СЗ-01-01/2015 наступного змісту:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аквахаус» (ідентифікаційний код 36924284, юридична адреса: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 10-А, корпус 2, квартира 39, фактична адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, будинок 7, оф. 211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» (ідентифікаційний код 32399816, адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 68) витрати, пов'язані із наданням правової (юридичної) допомоги у сумі 2 500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аквахаус» (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 10-А, корпус 2, квартира 39; код ЄДРПОУ 36924284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» (02090, місто Київ, вулиця Володимира Сосюри, будинок 68; код ЄДРПОУ 32399816) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. Матеріали третейської справи № СЗ-01-01/2015 повернути Постійно діючому Третейському суду при Юридичній корпорації «ПРИНЦИП» (04210, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, б. 21, корп. 3, оф. 7).

Суддя В.С. Ломака