Рішення

від 02.07.2015 по справі 910/11121/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №910/11121/15

За позовомКомунального підприємства «Київтранспарксервіс» ДоПриватного підприємства «Авто-Граф» Простягнення 56 945, 00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Козак І.М. - за дов.;

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення з останнього на свою користь заборгованість за надані послуги згідно із Договором №04-10.3 від 01.09.2013р. в розмірі 56 945, 00 грн., що включає в себе суму основного боргу в розмірі 50 250, 00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 148, 92 грн., пеню в розмірі 5 546, 09 грн.

Судовий розгляд відкладався, оскільки в матеріалах справи були відстуні докази належного повідомлення відповідача про час, дату та місце судового засідання.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 29.04.2015р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 16.06.2015р. направлялись на адресу відповідача зазначену в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ, відповідно до якого місце проживання відповідача: 03083, м. Київ, Голосіївський район, проспект Науки,б.57.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення Відповідача про розгляд справи.

Проте, за зазначеною юридичною адресою Відповідача не було розшукано, а тому конверт з ухвалою суду від 29.04.2015р. було повернуто назад до суду, із відповідними відмітками про це органу поштового зв'язку (адресат вибув).

Отже, Відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

Враховуючи, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України строк вирішення спору та зважаючи на те, що ухвалою суду від 09.04.2015р. відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України господарський суд вже продовжував строк розгляду справи, не знайшовши підстав для відкладення розгляду справи, суд відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №04-10.13 про співпрацю та організацію взаємодії щодо організації та експлуатації місць для тимчасової стоянки транспортних засобів зі стягненням плати за паркування, що розташовані за адресою: м. Київ, площа Героїв Бреста, строком до 30.12.2014р.

Додатковими угодами до Договору строк дії договору продовжувався, а саме Додатковою угодою №4 від 28.02.2014р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2014р.

Відповідно до вимог п.п. 2.1.1., 2.2.1 Сторони облаштовують, організовують місця для тимчасової стоянки транспортних засобів відповідно до вимог Правил благоустрію міста Києва.

Згідно з п. 2.2.3 Договору Відповідач зобовязався належним чином здійнсювати експлуатацію місць для тимчасової стоянки транспорртних засобів, підтримувати їх в належному стані та забезпечувати цільове використання відповідно до вимог Правил благоустрію міста Києва та Пправил паркування транспортних засобів, у відповідності до схеми організаціїї дорожного руху.

Відповідач також зобовязався своечасно та в повному обсязі здійснювати оплату за цим договором згідно з п.3 .1 Договору.

Пунктом 3.1 Договору Сторонни також погодили, що ціна послуг визначених договором обумовлюється в додатку №1, що є невідємною частиною договору, а саме Сторонами досягнута згода про вартість послуг з паркування транспортних засобів, в розмірі, що складає 40 250,00грн.

У відповідності до п. 3.4. Договору, розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом попередньої оплати Стороною-2 у розмірі 100% місячної вартості послуг Стороні-1 не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.2. Договору, Позивач щомісячно надає Відповідачу в двох примірниках Акт приймання-передачі наданих послуг за Договором.

Згідно з п. 3.3. Договору, Відповідач зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання Акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути Позивачу один примірник Акту.

Матеріали справи свідчать, що Позивач відповідно до умов Договору, виконав свої зобов'язання за Договором і надав Відповідачу для підписання відповідні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Натомість Відповідачем оплата за надані послуги була проведена не в повному обсязі, а саме Відповідачем не було сплачено за послуги за березень 2014р. та за грудень 2014р. на загальну суму в розмірі 50 250, 00 грн.

Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.09.2013р., від 31.10.2013р, від 30.11.2013р., від 31.12.2013р., копії яких знаходяться в матеріалах справи Відповідачем не підписані та від останнього не надійшло на адресу Позивача мотивованої відмови від прийняття послуг за вказаний період.

Таким чином, виходячи з зазначеного, послуги надані Позивачем за березень та грудень 2014 року є такими, що надані Відповідачу з виконанням усіх вимог Договору, а отже підлягають оплаті.

В зв'язку з зазначеним, Позивач направив на адресу Відповідача Листи (від 25.11.2014р.та 19.02.2015р. ) з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 50 250, 00 грн. за надані, згідно з умовами Договору Послуги.

Однак, станом на день звернення до суду заборгованість Відповідачем не була сплачена.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав:

Договір №04-10.13 про співпрацю та організацію взаємодії щодо організації та експлуатації місць для тимчасової стоянки транспортних засобів зі стягненням плати за паркування, укладений між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором про надання послуг та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріали справи свідчать, що Відповідачем не сплачено суму боргу за Договором в розмірі 50 250, 00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Факт наявності боргу у Відповідача за Договором №04-10.13 від 01.09.2013р. про співпрацю та організацію взаємодії щодо організації та експлуатації місць для тимчасової стоянки транспортних засобів зі стягненням плати за паркування в розмірі 50 250, 00 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4.5. Договору, за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.4. цього Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом часу порушення строків оплати, за кожний день прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 3.4. Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з Відповідача належить стягнути пеню у сумі 5 546, 09 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також правомірно нарахував Відповідачу борг з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого Позивачем розрахунку, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим, з Відповідача підлягає стягненню 1 148, 92 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Авто-Граф» (03039, м. Київ, Голосіївський район, проспект Науки,б.57. ; Код ЄДРПОУ: 35570861) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (юридична адреса: 01030,м. Київ, вул. Леонтовича,6, фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10; Код ЄДРПОУ: 35210739) основну заборгованість в розмірі 50 250 (п'ятдесят тисяч двісті пятдесят) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 1 148 (одну тисячу сто сорок вісім ) грн. 92 коп., пеню в розмірі 5 546 (п'ять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 09 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.07.2015р.

Суддя І.І.Борисенко