Ухвала

від 09.07.2015 по справі 916/2733/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у прийнятті заяви

про порушення справи про банкрутство

"09" липня 2015 р. № 916/2733/15

Суддя Антощук С.І., розглянувши матеріали заяви вих.№1698/9/15-52-10-18 від 02.07.2015р. (вх.№2878/15 від 06.07.2015р.) кредитора: Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65098, м.Одеса, вул. Стовпова, 17; код ЄДРПОУ 39565551);

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авенір ЛТД” (65005, м.Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21 ; код ЄДРПОУ 35242852);

про порушення справи про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2015р. Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулась до господарського суду Одеської області із заявою вих.№1698/9/15-52-10-18 від 02.07.2015р. (вх.№2878/15 від 06.07.2015р.) про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Авенір ЛТД” за положеннями Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки боржник нездатний задовольнити вимоги кредитора у розмірі 528 559,87грн.

У заяві про порушення справи про банкрутство заявник зазначає, що наявність податкового боргу та безспірність вимог Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області підтверджуються доданими до заяви про порушення справи про банкрутство постановами Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/6938/13-а від 01.11.2013р., по справі 815/1329/14 від 19.03.2014р., по справі 815/1324/14 від 03.04.2014р., по справі №815/1334/14 від 10.04.2014р., якими задоволено адміністративні позови Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авенір ЛТД” про стягнення суми заборгованості з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також інкасовими дорученнями.

В обґрунтування безспірності заявлених вимог Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області посилається на наступне.

Податковий кодекс України визначає особливий порядок стягнення податкового боргу платників податків. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 та пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються.

Податковим органом направлялися інкасові доручення до банків в яких відкриті рахунки боржника, які повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках.

Таким чином, на думку заявника, із посилання на позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2015р. по справі №925/1941/14, врегульоване питання щодо підтвердженості безпірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів; зроблено правовий висновок про те, що примусове виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу юридичної особи покладено виключно на органи доходів і зборів за визначеною Податковим кодексом України процедурою, без залучення до неї органів державної виконавчої служби, а також вказано на те, що достатніми доказами в підтвердження безспірності вимог ініціюючого кредитора – органу доходів і зборів є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості з процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, суд встановив наступне.

У постанові від 29.04.2015р. по справі №920/629/14 Верховним судом України зроблено висновок, що “ч. 3 ст. 10 та ч. 7 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” доказами на підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України. Відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження у такому випадку до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів із рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження"”.

Відповідно до ст. 11123 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Господарський суд вважає, що заява Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області не підлягає прийняттю до провадження з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч.2 ст.10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

У ч.2 ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначено, що до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Таким чином, положеннями самого Закону встановлено виключний перелік документів (допустимих та достатніх доказів), які надають право господарському суду застосувати до боржника процедури, передбачені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Вказані положення передбачають, що кожен має право вимагати дотримання від встановленого законом суду здійснення правосуддя у межах повноважень, визначених для даного суду, у тому числі вимагати, щоб господарським судом застосовувались обмеження щодо підстав порушення провадження у справі про банкрутство суб'єкта господарювання.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги доводи заявника щодо доцільності у конкретному випадку – при оцінюванні безспірності кредиторських вимог саме за податковим боргом - приймати господарському суду як достатні та допустимі докази інші документи, ніж передбачені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки такі дії є прямим порушення права на справедливий суд безстороннім судом для платника податків.

Крім того, суд звертає увагу, що положення ст.ст. 41, 95 Податкового кодексу України, які наводяться у заяві, передбачають окремий вид судового провадження, відмінний від загального (позовного), а також особливий порядок виконання такого рішення. Такі особливості під час виконання судового рішення органом доходів і зборів як додаткове звернення до суду за наданням дозволу на погашення боргу за рахунок продажу майна, що перебуває у податковій заставі (п.95.1. ст. 95 Податкового кодексу України); складення додаткового опису майна у податкову заставу у разі недостатності коштів, отриманих в результаті продажу первісного майна, що перебувало у податковій заставі (п.95.24. ст.95 Податкового кодексу України) та отримання дозволу суду на його реалізацію; наявність обмежень щодо джерел погашення податкового боргу платника податків (ст.87 Податкового кодексу України) зумовлюють значну різницю між даним виконанням та виконання рішення суду органами державної виконавчої служби. У тому числі різниця полягає у питанні визначення дати відрахування тримісячного строку, передбаченого ст.10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки при відкритті виконавчого провадження органом державної виконавчої служби існує можливість примусового погашення боргу за рахунок усіх майнових активів боржника (п.1 ч.1 ст.32 Закону України „Про виконавче провадження”), на відміну від можливості погашення боргу з дати прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення лише за рахунок окремого виду майнових активів боржника.

Щодо можливого обмеження права податкового органу на звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку із відсутністю виконавчого провадження при стягненні податкового боргу за положеннями Податкового кодексу України, суд звертає увагу заявника, що відповідно до Преамбули Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Тобто, головною метою Закону є повне або часткове задоволення вимог кредитора. Так, законодавство України передбачає право для погашення податкового боргу за особливих (привілейованих) умов через спеціальну процедуру стягнення, визначену Податковим кодексом України без залучення органів Державної виконавчої служби України. Таким чином, податковий орган має право скористатись як загальним порядком стягнення боргу із подальшим вирішенням спору щодо виконання грошового зобов'язання у справі про банкрутство, так і спрощеним (спеціальним) порядком для погашення податкового боргу самостійно. Відсутність законодавчих підстав для звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство (матеріалів виконавчого провадження) не є порушенням права на погашення кредиторських вимог, оскільки після вжиття усіх заходів спеціальної процедури стягнення податкового боргу за положеннями Податкового кодексу України виявлено відсутності будь-яких активів для погашення боргу, а тому втрачається й мета провадження у справі про банкрутство – можливість часткового або повного погашення вимог кредитора.

Так, суд враховує, що ст.10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо визначення безспірності грошових вимог у правовідносинах банкрутства містить імперативну норму і виключає, на думку суду, її застосування у будь-який інший спосіб, ніж передбачений самою статтею Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство відмовляє у її прийнятті, якщо до боржника заявлено вимоги, які не є безспірними.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє Державній податковій інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Авенір ЛТД” на підставі ч.1 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Керуючись ч.1 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити Державній податковій інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65098, м.Одеса, вул. Стовпова, 17; код ЄДРПОУ 39565551) у прийнятті заяви вих.№1698/9/15-52-10-18 від 02.07.2015р. (вх.№2878/15 від 06.07.2015р.) про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Авенір ЛТД” (65005, м.Одеса, вул.Бугаївська, буд.21 ; код ЄДРПОУ 35242852).

2.Матеріали заяви з додатком надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення згідно з ч.4 ст. 8 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.106 Господарського процесуального кодексу України, ст.8 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Додаток: заява про порушення справи про банкрутство на 3-х арк. з додатком на 44-х арк.

Суддя С.І. Антощук