Постанова

від 09.07.2015 по справі 904/2731/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2015 року Справа № 904/2731/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Коваль Л.А. від 08 липня 2015 року)

Секретар судового засідання Ситникова М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Чепенко М.В., довіреність № б/н від 16.02.15, представник;

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про час та місце повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" , м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015року у справі № 904/2731/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойлкомерс", м.Київ

до Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м.Дніпропетровськ

про стягнення 266 575 грн. 05 коп.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року по справі № 904/2731/15 (суддя Манько Г.В. ) позовні вимоги ( з уточненнями) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлкомерс", м.Київ задоволено частково, з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" , м. Дніпропетровськ стягнено 174604,13 грн. основного боргу; 2497,08 грн. 3% річних; 51127,63 грн. інфляційних втрат; 27118,65 грн. пені.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області вмотивоване несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого позивачем товару за Договором поставки від 26 липня 2015 року № 511131499, укладеного між сторонами по справі, приписами статей 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, 44,49,82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, умовами Договору поставки від 26 липня 2015 року № 511131499.

Не погодившись із вказаним рішенням, до господарського суду Дніпропетровської області з апеляційною скаргою звернувся відповідач, просить рішення скасувати частково стосовно пені у сумі 27118,65 грн., в позовних вимогах в цій частині відмовити, задовольнити клопотання про розстрочку виконання рішення строком на 6 місяців з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця, посилаючись на те, що суд першої інстанції невірно визначив кінцеву дату оплати , згідно до специфікацій , вказаних в рішенні, строк оплати - 30 днів з дати постачання товару.

На підставі чого, скаржник вважає, що у відповідача перед позивачем виникло порушення зобов'язання стосовно оплати поставленого товару саме з 10 січня 2014 року.

Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції не досліджені по яким саме специфікаціям був поставлений товар.

Представник відповідача про час і місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, явку у судове засідання повноважного представника не забезпечив.

Згідно частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

У відповідність абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу .

Абзацом 1 пункту 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи факт належного сповіщення сторін про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойлкомерс", м. Київ просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року у справі № 904/2731/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" , м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення , колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

26 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойлкомерс", м.Київ ( постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" ( покупець) укладено Договір поставки від 26 липня 2015 року № 511131499, відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується «товар». Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, що є невід'ємною його часткою.

Згідно до пункту 4.1 Договору розрахунки за цим Договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в Специфікаціях до Договору.

При проведенні розрахунків за цим Договором, сторони зобов'язалися при заповненні платіжних документів вказувати номер і дату Договору, по якому здійснюється платіж ( пункт 4.2 Договору).

В пункті 3.4 Договору передбачено, що разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи:

- рахунок-фактуру;

- товарну накладну;

- товарно-транспортну накладну ( якщо товар постачається залізничним або автомобільним транспортом);

- податкову накладну;

- сертифікат якості виробника, або документ, що підтверджує якість продукції;

- інші документи (при необхідності: паспорт, інструкцію по експлуатації та інші);

- документи, визначені відповідною Специфікацією до Договору.

Розрахунки за цим Договором за умовою попередньої оплати проводяться при наданні постачальником до моменту оплати рахунку, за умовою оплати за фактом постачання - оригіналів рахунку і податкової накладної. В разі надання постачальником оригіналів вказаних документів таким чином, що робить неможливим проведення оплати покупцем в терміни, встановлені даним Договором, покупець звільняється від відповідальності за несвоєчасне здійснення платежу. Покупець має право збільшити термін оплати поставленого товару пропорційно часу прострочення надання всіх документів ( пункти 4.3,4.4 Договору).

Надані до матеріалів справи Специфікації № № 1,2,3,4,5,6,7,8 ( а.с.13-25) містять умови оплати -100% факт постачання 30 календарних днів.

Позивач згідно до наведених умов Договору поставив відповідачу товар на суму 556091,81 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 1284 від 29 липня 2013 року, Довіреність № 2827 від 26 липня 2013 року, ТТН від 29 липня 2013 року на суму 47406,38 грн.; № 1285 від 29 липня 2013 року, Довіреність № 2841 від 29 липня 2013 року, ТТН від 29 липня 2013 року на суму 155064,00 грн.; № 1658 від 25 вересня 2013 року, Довіреність № 3443 від 23 вересня 2013 року, ТТН від 25 вересня 2013 року на суму 77973,84 грн.; № 1671 від 27 вересня 2013 року, Довіреність № 3443 від 23 вересня 2013 року, ТТН від 25 вересня 2013 року на суму 19258,96, грн.; № 1844 від 25 жовтня 2013 року, Довіреність № 3876 від 24 жовтня 2013 року, на суму 77565,60 грн.; № 1940 від 12 листопада 2013 року, Довіреність № 4064 від 11 листопада 2013 року, на суму 74830,39 грн.; № 2001 від 20 листопада 2013 року, Довіреність № 4152 від 18 листопада 2013 року, ТТН від 20 листопада 2013 року на суму 4218,90 грн.; № 2181 від 11 грудня 2013 року, Довіреність № 4365 від 06 грудня 2013 року, ТТН від 11 грудня 2013 року, на суму 99773,86 грн. ( а.с.26-44).

Відповідач здійснив часткову оплату, отриманого від позивача товару у сумі 381487,68 грн., що підтверджено банківськими виписками:

- банківська виписка № 11891 від 01 листопада 2013 року на суму 202470,38 грн.;

- банківська виписка № 13250 від 10 грудня 2013 року на суму 100000,00 грн.;

- банківська виписка № 133630 від 12 грудня 2013 року на суму 40000,00 грн.;

- банківська виписка № 467 від 16 січня 2014 року на суму 39017,30 грн..

Проти суми основного боргу 174604,13 грн. відповідач не заперечував, доказів оплати товару у повному обсязі не надав.

Згідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 174604,13 грн. підлягають задоволенню.

Згідно до статей 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» ( у редакції на час укладання Договору поставки від 26 липня 2013 року № 11131499) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5 Договору сторони узгодили, що в разі несвоєчасного здійснення розрахунків за цим Договором , покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Тобто сторони у відповідності до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» узгодили передбачений Законом граничний розмір пені - подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В позовній заяві позивач зазначив, що вперше оригінали відповідних рахунків та податкових накладних були передані відповідачу одночасно з видатковими накладними під час відвантаження кожної партії товару, про що свідчать підписи представника відповідача на відповідних накладних.

25 вересня 2014 року позивач повторно надіслав на адресу відповідача рахунки та податкові накладні ( а.с.49-50).

Беручи до уваги встановлений Специфікаціями № 1 - № 8 строк оплати -100% факт постачання 30 календарних днів, та встановлений пунктом 4.3 Договору порядок розрахунків за умовою оплати за фактом постачання - надання оригіналів рахунку і податкової накладної, та того, що в позовній заяві позивач зазначив, що вперше оригінали відповідних рахунків та податкових накладних були передані відповідачу одночасно з видатковими накладними під час відвантаження кожної партії товару, про що свідчать підписи представника відповідача на відповідних видаткових накладних та довіреностях на отримання товару, пеня за несвоєчасну оплату товару за Видатковою накладною № 1284 від 29 липня 2013 року із суми 47406,38 грн. повинна бути нарахована з 29 серпня 2013 року по 28 лютого 2014 року; за Видатковою накладною від 29 липня 2013 року № 1285 із суми 155064,00грн. з 29 серпня 2013 року по 28 лютого 2014 рік; за Видатковою накладною від 25 вересня 2013 року № 1658 із суми 77973,84 грн. з 26 жовтня 2013 року по 26 квітня 2014 року; за Видатковою накладною від 27 вересня 2013 року № 1671 із суми 19258,96 грн. з 28 жовтня 2013 року по 28 квітня 2014 року; за Видатковою накладною № 1884 від 25 жовтня 2013 року із суми 77565,6 грн. з 26 жовтня 2013 року по 25 листопада 2013 року, за Видатковою накладною № 1940 від 12 листопада 2013 року із суми 74830,39 грн. за період з 13 листопада 2013 року по 13 грудня 2013 року, за Видатковою накладною № 2001 від 20 листопада 2013 року із суми 4218,9 грн. за період з 21 листопада 2013 року по 21 грудня 2013 року, за Видатковою накладною № 2181 від 11 грудня 2013 року із суми 99773,86грн. за період з 12 грудня 2013 року по 12 січня 2014 року.

22 травня 2015 року позивач подав Уточнення до позовної заяви від 21 травня 2015 року № 21/05 ( а.с. 116-119) та розрахував пеню із суми боргу 174604,13 грн. за період з 30 вересня 2014 року по 23 березня 2015 рік.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

У зв'язку з тим, що по останній Видатковій накладній від 11 грудня 2013 року №2181 період нарахування пені закінчується 12 січня 2014 року, нарахування пені ( з уточненнями) з 30 вересня 2014 року протерічить вимогам наведеного в пункті 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки нарахована поза межами шестимісячного строку, який починається з дня коли повинен бути здійснений платіж за поставлену продукцію і по закінченню шестимісячного строку, у зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року у справі № 904/2731/15 в частині стягнення пені підлягає частковому скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних за період з 30 вересня 2014 року по 23 березня 2015 року у сумі 2511,43 грн. та інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по березень 2015 рік у сумі 51127,63 грн. ( з уточненнями позивача від 21 травня 2015 року № 21/05, а.с.116-120) слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

По останній Видатковій накладній від 11 грудня 2013 року № 2181 остаточна сума боргу по всім накладним повинна бути сплачена 12 січня 2014 року, станом на 16 січня 2014 рік відповідачем було проплачено останній платіж у сумі 381487,68 грн. Несплаченою як зазначалось вище залишилась сума 174604,13 грн., з якої позивачем і були нараховані 3% річних за період з 30 вересня 2014 року по 23 березня 2015 року за 174 дні ( 31+30+31+31+28+23), що склали 2497,08 грн. ( 174604,13*3%*174 дні:365:100= 2497,08грн.), які і підлягають стягненню.

Також підлягають стягненню і інфляційні витрати за період з жовтня 2014 року по березень 2015 рік у сумі 51127,63 грн. (174604,13 *102,4% *101,9% *103,0% *103,1% *105,3% *110,8% = 225731,76-174604,13=51127,63грн.).

Доводи скаржника про те, що позивачем не врахована сплата по кожній накладній до уваги не приймаються, оскільки на початок періоду, з якого здійснені розрахунки 3% і інфляційні втрати (30 вересня 2014 року), у відповідача вже була заборгованість у сумі 174604,13 грн., доказів встановлення іншого строку і порядку оплати за поставлену продукцію ніж зазначених у Специфікаціях №№ 1-8 та пунктом 4.3 Договору, відповідачем до матеріалів справи не надано.

12 травня 2015 року на адресу господарського суду Дніпропетровської області від Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" , м. Дніпропетровськ надійшла заява про розстрочку виконання рішення строком на шість місяців з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця , у зв»язку з скрутним фінансовим станом, через те, що 60% ринку збуту продукції підприємства відбулось на території Російської Федерації та на сьогоднішній день споживачі масово відмовляються від своїх замовлень та шукають інших виробників.

З мотивувальної і резолютивної частини оскаржуваного рішення не вбачається, що суд першої інстанції розглядав вказану заяву про розстрочку виконання рішення по суті.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9 встановлено, що господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно пункту 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Беручи до уваги тяжке економічне становище в державі, враховуючи заперечення позивача, інтереси обох сторін та те, що тяжкий фінансовий стан відповідача не є виключною обставиною, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення слід відмовити.

Судовий збір покладається на сторони відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства , м. Дніпропетровськ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року у справі № 904/2731/15- скасувати частково.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 27118,65 грн. відмовити.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року у справі № 904/2731/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойлкомерс", м.Київ на користь Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м.Дніпропетровськ судовий збір за перегляд справи в апеляційній інстанції у сумі 135,6 грн., видати наказ.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області відповідно до статей 116-117 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.07.2015року.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя Л.М.Білецька

Суддя Ю.Б.Парусніков