Постанова

від 07.07.2015 по справі 910/6736/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. Справа№ 910/6736/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Коршун Н.М.

Алданової С.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Спіцин І.О. - керівник

від відповідача не з'явились

від третьої особи Спіцин І.О. - особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер»

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.05.2015 р. (суддя Нечай О.В.)

у справі №910/6736/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер»

(далі - ТОВ «Рейдер»)

до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

(далі - ПАТ «Енергобанк»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Спіцин Ігор Олегович (далі - Спіцин І.О.)

про зобов'язання вчинити дії щодо звільнення предмета

іпотеки від зобов'язань, якими він обтяжений за

договором іпотеки від 31.03.2009 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р. у справі №910/6736/14 в задоволенні позову відмовлено. Крім цього, стягнуто з ТОВ «Рейдер» на користь Спіцина І.О. витрати за проведення судової експертизи в розмірі 13 764,00 грн.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, ТОВ «Рейдер» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржене рішення є незаконним, необґрунтованим з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності цих обставин, які суд визнав встановленими, за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, всі кредитні кошти, які ним отримано за умовами укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, своєчасно повернуто позичальником зі сплатою всіх нарахованих процентів, натомість надання Спіцину І.О. грошових коштів в іноземній валюті відбувалося поза межами вищезгаданого кредитного договору. Скаржник стверджував, що висновок експертів, на який посилався суд, документально та нормативно не підтверджений наданими на дослідження матеріалами та відповідними доказами у визначеному ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №910/6736/14 за апеляційною скаргою ТОВ «Рейдер» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 07.07.2015 року.

В судове засідання з'явився представник позивача та третя особа, представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав.

Відповідно до ст. 99 ГПК України справи в апеляційній інстанції переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням передбачених у цьому розділі особливостей. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується наданими суду першої інстанції правами.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (п.п. 3.9.1, 3.9.2) встановлено, що за змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача (том 2 а.с. 130) про дату, час та місце розгляду справи, його неявка не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, з огляду на приписи ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне скаргу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник апелянта, який одночасно являється третьою особою у справі, доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення за наведених в скарзі підстав скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника апелянта, третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, на розгляд господарського суду міста Києва передано позовні вимоги ТОВ «Рейдер» до ПАТ «Енергобанк» про зобов'язання вчинити дії щодо звільнення предмета іпотеки від зобов'язань, якими він обтяжений за договором іпотеки від 31.03.2009 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки зобов'язання третьої особи за укладеним між Спіциним І.О. та ПАТ «Енергобанк» кредитним договором виконано в повному обсязі, відповідач зобов'язаний звільнити предмет іпотеки від зобов'язань, якими він обтяжений за умовами укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою іпотечного договору тощо.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог зазначаючи, що у третьої особи існує заборгованість перед відповідачем за кредитним договором, тому відсутні правові підстави для звільнення предмета іпотеки від зобов'язань, якими він обтяжений за іпотечним договором тощо.

Оцінивши встановлені фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, відтак дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд посилався на висновок призначеної судом судово-економічної експертизи, згідно якого заборгованість третьої особи перед відповідачем за кредитним договором з врахуванням всіх змін та доповнень до нього, станом на 11.04.2014 р. документально підтверджено на суму 927 169,64 дол. США або 11 653 709,25 грн., відтак вважав, що позивачем не доведено суду належними доказами факту виконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, тому в силу приписів ст.ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека за іпотечним договором є дійсною тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як підставними та обґрунтованими обставинами та матеріалами справи.

Так, як встановлено матеріалами справи, 31.08.2007 р. між ПАТ «Енергобанк» (банком) та Спіциним І.О. (позичальником) укладено договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №20733 (далі - Кредитний договір), за умовами п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 4 625 500,00 грн. на поточні потреби на строк з 31 серпня 2007 року по 30 серпня 2010 року.

На підставі п. 1.2 Кредитного договору надання кредитних коштів здійснюється траншами:

- 490 000,00 доларів США з позичкового рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника №262085447761;

- 2 151 000,00 гривень шляхом видачі готівки із каси банку згідно з відповідною заявою позичальника.

Позичальник сплачує банку за користування кредитними коштами 16 відсотків річних по гривні та 13 відсотків річних по долару США (п. 3.1 Кредитного договору).

27.03.2009 р. між відповідачем та третьою особою укладено додаткову угоду до Кредитного договору, згідно п. 1 якої сторони виклали пункт 1.1 Кредитного договору в наступній редакції:

«1.1. Банк відкриває позичальнику мультивалютну не відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 639 307,62 (шістсот тридцять дев'ять тисяч триста сім) доларів США 62 центи на строк з 31 серпня 2007 р. по 30 серпня 2010 р. на поточні потреби».

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, 31.03.2009 р. між відповідачем (іпотекодержателем) та позивачем (іпотекодавцем) укладено Договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коберником А.М. та зареєстрований в реєстрі за №229 (далі - Іпотечний договір), за умовами п. 1.1 якого Іпотечний договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з Кредитного договору з усіма змінами та доповненнями до нього. Іпотечним договором передбачено, що іпотекодержатель відкриває боржникові мультивалютну не відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 639 307,62 (шістсот тридцять дев'ять тисяч триста сім) доларів США 62 центи на строк з 31.08.2007 р. по 30.08.2010 р. на поточні потреби, а боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит в передбачений Кредитним договором строк, сплачувати щомісяця відсотки за користування кредитом за умовами Кредитного договору, а також можливу неустойку та інші витрати в розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором. Іпотечний договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з Кредитного договору в повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, що передбачене умовами Кредитного договору. Кредитний договір, з усіма змінами та доповненнями до нього, надалі іменується - Основне зобов'язання. Іпотекодавець дає свою згоду на можливу зміну умов Основного зобов'язання, в тому числі розміру кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафу, строку дії Основного зобов'язання, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов Основного зобов'язання. Згідно Іпотечного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна на визначених Іпотечним договором умовах.

Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору для забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за Кредитним договором, в тому числі по сплаті всіх сум по договору, відшкодуванню завданих прострочкою виконання збитків, сплаті пені, іпотекодавець передає іпотекодержателю на передбачених Іпотечним договором умовах в іпотеку нерухоме майно, а саме їдальню дитячого оздоровчого табору «Коктебель» за адресою АРК, м. Феодосія, смт. Курортне, вул. Курортна, буд. 4 (предмет іпотеки).

Положеннями ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

На підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Сторонами погоджено, що право іпотеки виникає з дати підписання Іпотечного договору та його нотаріального посвідчення. Право іпотеки припиняється повністю з виконанням в повному обсязі забезпеченого іпотекою зобов'язання. При частковому виконанні забезпеченого зобов'язання, предмет іпотеки зберігається в початковому обсязі (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Іпотечного договору).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ст. 32 ГПК України).

За приписами ст.ст. 41, 42 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так, з метою встановлення наявності/відсутності забезпеченого іпотекою зобов'язання, судом першої інстанції було у даній справі призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо наявності/відсутності у Спіцина І.О. заборгованості за Кредитним договором з урахуванням всіх змін та доповнень до нього станом на 11.04.2014 року?

Згідно висновку судових експертів №14485/14486/14-45 від 26.03.2015 р. заборгованість Спіцина І.О. перед ПАТ «Енергобанк» за Кредитним договором з урахуванням всіх змін та доповнень до нього станом на 11.04.2014 р. документально підтверджується на суму 927 169,64 дол. США або 11 653 709,25 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявна у Спіцина І.О. заборгованість перед ПАТ «Енергобанк» за Кредитним договором, тобто наявність забезпеченого іпотекою зобов'язання. З огляду на положення Іпотечного договору та приписи закону, предмет іпотеки не може бути звільнено від зобов'язань, якими він обтяжений за умовами Іпотечного договору, тому місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами у справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р. у справі №910/6736/14 - без змін.

Матеріали справи №910/6736/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Н.М. Коршун

С.О. Алданова