Постанова

від 07.07.2015 по справі 910/29778/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. Справа№ 910/29778/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Коршун Н.М.

Алданової С.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Сокольської О.О. - дов. б/н від 01.04.2015 р.

від відповідача Яковенка А.О. - дов. №1432-НЮ від 16.06.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання

«Південно-Західна залізниця»

на рішення господарського суду міста Києва

від 11.02.2015 р. (суддя Цюкало Ю.В.)

у справі №910/29778/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ВІ АЙ БІ ГРУП» (далі - ТОВ «ВІ АЙ БІ ГРУП»)

до Державного територіально-галузевого об'єднання

«Південно-Західна залізниця»

(далі - ДТГО «Південно-Західна залізниця»)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. у справі №910/29778/14 позов задоволено повністю, стягнуто з ДТГО «Південно-Західна залізниця» на користь ТОВ «ВІ АЙ БІ ГРУП» 542 400,00 грн. основного боргу та 10 848,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи. За твердженнями апелянта, місцевим судом не взято до уваги, що згідно укладеного між сторонами договору відповідач здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків, проте позивачем таких не виставлено, відтак відповідача з об'єктивних причин було позбавлено можливості здійснити оплату поставленого позивачем товару тощо.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/29778/14 за апеляційною скаргою ДТГО «Південно-Західна залізниця» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.07.2015 року.

В судове засідання з'явилися представники сторін, представник відповідача доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення за наведених в скарзі підстав скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, на розгляд господарського суду міста Києва передано позовні вимоги ТОВ «ВІ АЙ БІ ГРУП» про стягнення з ДТГО «Південно-Західна залізниця» 542 400,00 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №ПЗ/НХ-141354/НЮ від 20.05.2014 р. (далі - Договір).

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог й прийняв рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на підтвердження матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, факту поставки товару на загальну суму 542 400,00 грн., вважав строк оплати за цими накладними таким, що настав, а також відсутніми докази оплати відповідачем поставленого товару тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як встановлено матеріалами справи, 20.05.2014 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2014 році поставити і передати у власність покупця певну продукцію (товар) відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до Договору), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей товар на умовах Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару: Костюми робочі із діагоналі (2014 року випуску). Кількість та асортимент товару визначений у специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору (п. 1.4 Договору).

На підставі п. 3.4 Договору та специфікації №1 до нього, загальна сума поставки складає 542 400,00 грн., у тому числі ПДВ 90 400,00 грн.

Положеннями п.п. 5.1, 5.4, 5.9 Договору передбачено, що товар повинен бути поставлений не пізніше 15 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця. Уповноважений представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару. Підтвердженням про одержання товару покупцем є видаткова накладна на товар, підписана уповноваженими представниками сторін.

Як видно з тексту укладеного між сторонами Договору, цей правочин за свою правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець на підставі ч. 1 ст. 692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Договором (п. 4.2) встановлено, що покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 15 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Як встановлено місцевим судом на підставі матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу визначений специфікацією товар згідно видаткових накладних №10 від 20.06.2014 р., №11 від 25.06.2014 р., №13 від 08.07.2014 р., №14 від 16.07.2014 р., №38 від 23.10.2014 р. на загальну суму 542 400,00 грн., а відповідачем отримано цей товар за довіреностями на отримання товару, що також підтверджується підписом уповноваженої особи на згаданих накладних (належним чином завірені копії накладних та довіреностей долучені до матеріалів справи). Претензій щодо кількості та/або якості товару відповідачем до позивача не пред'явлено.

Судом першої інстанції встановлено, що апелянтом не спростовано не виконання відповідачем зобов'язань по сплаті в повному обсязі отриманої продукції, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 542 400,00 грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором на суму 542 400,00 грн. на підставі згаданих вище видаткових накладних є підтвердженим матеріалами справи та не спростованим відповідачем.

Доводи апелянта щодо того, що позивачем не надсилалися на адресу відповідача рахунки на оплату товару, які є розрахунково-платіжним документом, не заслуговують на увагу.

Так, Інформаційним листом №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» судом касаційної інстанції надано роз'яснення, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Таким чином, підписуючи видаткові накладні №10 від 20.06.2014 р., №11 від 25.06.2014 р., №13 від 08.07.2014 р., №14 від 16.07.2014 р., №38 від 23.10.2014 р. відповідачем посвідчено факт отримання у власність поставленого позивачем товару, погоджено його кількість, асортимент, комплектність та зовнішній вигляд, а відтак обумовлено виникнення обов'язку по його оплаті тощо.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на наведені положення закону та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір цього боргу відповідає фактичним обставинам справи, місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення 542 400,00 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованою й відповідно підлягає задоволенню.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. у справі №910/29778/14 - без змін.

Матеріали справи №910/29778/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Н.М. Коршун

С.О. Алданова