Ухвала

від 07.07.2015 по справі 804/17400/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2015 рокусправа № 804/17400/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18 червня 2014 року №0002511501 (форми В«РВ» ). В задоволенні іншої частини позовних вимог позивача - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач своїм правом на апеляційне оскарження не скористався і не оскаржив рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог. У разі часткового оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Сторони в судове засідання не з’явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 17 лютого 2014 року по 16 травня 2014 року, повноважними особами ДПІ в ОСОБА_1 - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ В«Маестро А.Г. В«Фабрика столярних виробівВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Гефест Груп" за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт №1368/04-61-22-3/36728065 від 23 травня 2014 року, який став підставою для винесення податковим органом в подальшому податкового повідомлення - рішення від 18 червня 2014 року №0002511501 (форми В«РВ» ), за яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 232426,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 116213,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг від ТОВ "Гефест Груп" і відповідно для нарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 травня 2013 року між ТОВ В«Маестро А.Г. В«Фабрика столярних виробівВ» (постачальником) та ПрАТ В«АГРАВ» (покупцем) укладений договір постачання №200513, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити покупцю столярні вироби - меблі, панелі, балюстради та інші архітектурні елементи, у відповідності до проекту інтер’єрів вестибюльних зон (Північний вестибюль, Центральний вестибюль, Південний вестибюль) ТЦ В«Каскад - ПлазаВ» по Катеринославському бульвару № 1 у м. Дніпропетровську.

Найменування, вартість, кількість товару вказуються в Специфікаціях на товар (додаток №1), графік постачання наведений в додатку №2, опис товару наведений у додатку №3, які є невід’ємними частинами договору (п. 1.2 договору постачання від 17 травня 2013 року №200513).

Загальна вартість договору складає 2977066,54 грн. (в т.ч. - ПДВ 496177,76 грн.) (п.3.1 договору постачання від 17 травня 2013 року №200513). За умовами додаткової угоди від 20 грудня 2013 року №1, п. 3.1 договору постачання від 17 травня 2013 року №200513 викладено в іншій редакції та змінено вартість договору на суму 3452359,32 грн..

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору з ПрАТ В«АГРАВ» , позивачем у контрагента ТОВ В«Гефест ГрупВ» було замовлено на підставі договору постачання від 01 липня 2013 року №0107 шпоновані вироби, меблі та декоративні елементи, які визначені в специфікації №1 від 01 липня 2013 року до договору №0107 від 01 липня 2013 року. Всього сума придбання за договором від 01 липня 2013 року №0107 становить 650044,85 грн. (в т.ч. ПДВ - 108340,81 грн.) (п. 2.1 договору №0107 від 01 липня 2013 року).

Товар відвантажений на підставі видаткової накладної №577 від 31 липня 2013 року, з боку покупця під час відвантаження був присутній повноважний представник ОСОБА_2 (за довіреністю від 30 липня 2013 року №264).

Оплата за договором від 01 липня 2013 року №0107 здійснена позивачем на користь ТОВ В«Гефест ГрупВ» в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №3448 від 10 липня 2013 року на суму 350000,00 грн.; №3668 від 03 вересня 2013 року на суму 150000,00 грн.; №3755 від 19 вересня 2013 року на суму 150044,85 грн..

Постачальником - ТОВ В«Гефест ГрупВ» були складені та видані позивачеві податкові накладні: від 10 липня 2013 року №23 на суму 350000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58333,33грн.), від 31 липня 2013 року №95 на суму 300044,85 грн. (в т.ч. ПДВ - 50007,48 грн.).

Транспортування товару оформлене товарно - транспортними накладними від 31 липня 2013 року: №829238, №829237, з яких вбачається, що позивач здійснював переміщення товару від продавця самовивозом, тобто власними транспортними засобами, адреса пункту навантаження: м. Київ, вул. Щорса 5 А, пункт розвантаження: м. Дніпропетровськ, вул. Лісопильна, 8.

Стосовно доводів відповідача про те, що зазначені товарно - транспортні накладні складені з порушеннями вимог наказу Міністерства транспорту України В«Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортомВ» від 14.10.1997 року №363, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11.1 Правил, ТТН та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як випливає зі змісту статті 48 Закону України В«Про автомобільний транспортВ» , ТТН необхідно оформлювати також при перевезеннях вантажів для власних потреб (власним транспортом). ТТН - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу. Це передбачено також пунктом 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жотвня 2001 року №1306.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано товарно - транспортну накладну від 31 липня 2013 року №829238, в якій вказано, що транспортування відбувалося на автомобілі Н1, держ. номер НОМЕР_1 водієм ОСОБА_2, згідно товарно - транспортної накладної від 31 липня 2013 року №829237, транспортування здійснювалося водієм ОСОБА_1 на автомобілі марки Merсedes, держ. номер НОМЕР_2.

За наведених обставин, судом відхиляються доводи відповідача щодо не підтвердження транспортування ТМЦ від постачальника - ТОВ В«Гефест ГрупВ» до покупця - ТОВ В«Маестро А.Г. В«Фабрика столярних виробівВ» .

Разом з тим, між позивачем (як замовником) та ТОВ В«Гефест ГрупВ» (як виконавцем) укладений договір про надання послуг від 15 липня 2013 року №1607, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання виконати ремонтно - будівельні роботи: виготовити та провести монтаж столярних виробів в ТЦ В«Каскад-ПлазаВ» по Катеринославському бульвару, 1 у м. Дніпропетровську, згідно специфікації №1 до договору від 15 липня 2013 року №1607.

Загальна вартість договору становить 1200000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 200000,00 грн.) (п. 2.1. договору від 15 липня 2013 року №1607).

Контрагентом - ТОВ В«Гефест ГрупВ» були виписані позивачеві податкові накладні: від 24 липня 2013 року №43 на суму 700000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 116666,67 грн.) та від 31 липня 2013 року №59 на суму 500000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 83333,33 грн.).

Оплата позивачем на користь виконавця проведена в повному обсязі на підставі платіжних доручень: №3500 від 24 липня 2013 року на суму 700000,00 грн., №3549 від 31 липня 2013 року на суму 500000,00 грн..

На підтвердження виконання означених робіт сторонами складений акт здачі-приймання виконаних робіт №1 від 25 вересня 2013 року на суму 1200000,00 грн., підписаний від виконавця директором ОСОБА_3 та від замовника директором ОСОБА_4

Як вже зазначалося судом, вироби з дерева та послуги від ТОВ В«Гефест ГрупВ» позивачем отримувалися для виконання комплексного замовлення за укладеним із ПрАТ В«АГРАВ» договором від 17 травня 2013 року №200513.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо спеціальної правосуб’єктності контрагента позивача - ТОВ В«Гефест ГрупВ» . Так, суд зазначає, що вказане підприємство зареєстроване як юридична особа 28 січня 2013 року, на момент розгляду справи вказане підприємство не перебуває в процесі припинення, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №19766623. На момент вчинення правочинів ТОВ В«Гефест ГрупВ» було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва № 200110165 від 01 березня 2013 року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Отже, судом встановлено, що на момент укладання правочинів із позивачем у ТОВ В«Гефест ГрупВ» був належний обсяг правосуб’єктності.

Дослідивши дані матеріали справи, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат та податкового кредиту відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Таким чином, колегія суддів робить висновок про те, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеним контрагентом.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які в акті перевірки посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення від 18 червня 2014 року №0002511501, прийняте ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: О.О. Круговий