Постанова

від 07.07.2015 по справі 804/20778/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2015 рокусправа № 804/20778/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «АСК» у грудні 2014 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 09.12.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 19.11.2014 по 25.11.2014 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АСК» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Люксреал» за період серпень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 3338/22-05/19312825 від 25.11.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 09 грудня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ «АСК» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 57328,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14332,19 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угода, укладена ТОВ «АСК» з ТОВ «Люксреал», не була спрямована на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством за серпень 2014 року занижено податок на додану вартість у сумі 57328,77 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АСК» з ТОВ «Люксреал» уклало договір поставки інструменту № 240714 від 24 липня 2014 року.

На виконання договору були виписані податкові та видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Вищезазначений договір не було визнано недійсним в судовому порядку.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «АСК» не були надані товарно-транспортні накладні на перевезення товару, пояснення щодо перевезення товару на склад та документів, які б підтверджували реалізацію придбаного товару або використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу свідчить про безтоварність господарських операцій позивача, здійснених з контрагентом-постачальником.

Проте колегія суддів знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що неподання ТТН в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару, тоді як відсутність останніх, за наявності належно складених первинних документів бухгалтерського обліку, не може слугувати єдиною підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Окрім того судом апеляційної інстанції встановлено, що транспортування товару здійснювалося власним транспортом директора ТОВ «АСК», що підтверджується договором оренди автомобіля, актом прийому-передачі автомобіля, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, журналом реєстрації довіреностей, посвідченнями на відрядження, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями та виписками з розрахункового рахунку позивача, які також містяться в матеріалах справи.

При цьому судом встановлено, що придбані у серпні 2014 року у ТОВ «Люксреал» ТМЦ (інструменти, прилади, інвентар) були оприбутковані на складі покупця як основні засоби та малоцінні необоротні матеріальні активи, що підтверджується бухгалтерськими довідками, журналами проводок за серпень 2014 року, договором суборенди складського приміщення.

Також з пояснень директора ТОВ «АСК» колегія суддів встановила, що придбані ТМЦ використовуються позивачем у власній господарській діяльності, пов’язаної зі створення об’єктів архітектури, а саме проведенням будівельних та монтажних робіт, що підтверджується ліцензією та бухгалтерськими довідками.

Таким чином суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем було надано належні та достатні первинні документи бухгалтерського обліку по угоді, укладеній з ТОВ «Люксреал», що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару/послуг, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Також судом встановлено, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується податковим органом.

Щодо висновків суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ «Надія Гарант», яке є основним постачальником ТОВ «Люксреал», не подавався звіт про суми нарахованої заробітної плати за серпень 2014 року, у зв’язку з чим неможливо встановити походження товару по ланцюгу його придбання, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов’язань, не відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності даних щодо господарських операцій, будь-якої іншої інформації щодо господарської діяльності, контрагентами-постачальниками тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року в адміністративній справі № 804/20778/14 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.12.2014 № НОМЕР_1.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 09 липня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров