Постанова

від 27.02.2007 по справі 11/22-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/22-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

27.02.2007                                                           Справа № 11/22-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю представників сторін:

від позивача: Головатенка К.К. - представник, дов. б/н від 17.01.2007р.

від відповідача: Бондаря А.Ф. - гол. держ. подат.інсп., пост. дов. № 5/9/10-026 від 09.01.2007р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Приватного підприємства "Гарант-В", м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м. Херсон  

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0007392301/0 від 04.09.2006р.          

Провадження у справі відкрито за позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення, яким позивачу на 96725,33 грн. зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ), визначено 1736,50 грн. податкового зобов'язання та 347,30грн. штрафу.

Позивач стверджує, що формував податковий кредит з ПДВ за наявності достатніх підстав для цього, отримавши від контрагента - ПП "Альфа-Скреп" належні податкові накладні з ПДВ, та сплативши ПДВ у вартості набутого  металобрухту. Порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ПП "Альфа-Скреп" за ухилення від оподаткування, визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію в якості платника ПДВ  іншого учасника відносин з перепродажу металобрухту - ТОВ "Леокос" не усуває підстав формування податкового кредиту ПП "Гарант-В".

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення проти позовних вимог, які полягають у наступному.

Зменшення бюджетного відшкодування ПДВ позивачу контролюючий орган вчинив з-за відсутності факту надмірного надходження цього податку до бюджету. Податок за ланцюгом відносин з перепродажу металобрухту до бюджету не надійшов у зв'язку з реєстрацією одного з учасників ланцюга відносин - ТОВ "Леокос" на підставну особу, недійсністю установчих документів цього товариства та анулюванням свідоцтва про його реєстрацію в якості суб'єкта підприємницької діяльності.

                                                  С у д     в с т а н о в и в:

          Податковим повідомленням-рішенням № 0007392301/0 від 4.09.2006р. ДПІ у м.Херсоні зменшила ПП "Гарант-В" на 96725,33грн. суму бюджетного відшкодування з ПДВ, визначила 347,30грн. штрафу, а в зв'язку з тим, що з зазначеної суми 96725,33грн. вже було відшкодовано 1736,50 грн., визначила платнику податку цю суму 1736,50грн. як суму ПДВ до сплати в бюджет.

Податкове повідомлення-рішення мотивоване застосуванням п.п."б", п.п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон №2181), п.1.3, 1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.10 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон про ПДВ), посиланням на обставини, встановлені за актом перевірки № 2768/23-7/32725689 від 31.08.2006р.

У позові за заявленим предметом і підставами слід відмовити у зв'язку з наступним.

Встановлені контролюючим органом за вказаним актом перевірки обставини та їх кваліфікація в якості порушення, що спричинило оспорюване зменшення бюджетного відшкодування  з ПДВ, викладені таким чином: "При перевірці питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаєморозрахункам  зі всіма учасниками господарських операцій по ланцюгам  постачальників до виробника встановлено:

По першому ланцюгу постачальників ПП "Гарант - В" (код 32725689, м. Херсон) включив  до податкового кредиту ПДВ у сумі 96725,33грн. від постачальника:

ПП "Альфа - Скреп" (код 32392386, м. Херсон) по податковим накладним: № 30/03-1  від 30.0.3.2005 р.   па   загальну    суму   47352,00 грн.,  у   т.ч.   ПДВ   -  7892,00 грн.;  № 30/03-3  від 30.03.2005р. на загальну суму 533000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 88833,33 грн.

По підприємству ПП "Альфа - Скреп" стосовно посадових осіб СВ ПМ ДПА у Херсонській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину  відповідальність за який передбачена ст.312 КК України.

По ланцюгу  постачальників  ПП "Альфа  -  Скреп" (документи   надані  СВ  ПМ  ДПА  у Херсонській області згідно службової  записки вх. № 1617 від  29.08.2006р.)   включив  до податкового кредиту ПДВ у сумі - 260931,15 грн. від постачальника:

ПП "Техмаркет" (код 33014848, м. Херсон) по податковим накладним: №134 від 30.03.2005р. на загальну суму 46641,72 грн., у т.ч. ПДВ - 7773,62 грн.; №166 від 01.04.2005р. на загальну суму 1518945,15грн., у т.ч. ПДВ - 253157,53 грн.

У своїй відповіді ПП "Техмаркет" по взаємовідносинам із ПП "Альфа - Скреп" стосовно наданих послуг щодо переробки металоконструкцій (п/п №134 від 30.03.2005р. ПДВ - 7773,62 грн.) не зазначив субпідрядника викопаних робіт, тобто ПП "Техмаркет" визначив себе виконавцем наданих послуг. Але ПП "Техмаркет" не має для виконання таких робіт основних засобів, наявної кількості працівників та ліцензії на заготівлю та переробку металобрухту чорних металів. Таким чином просто не міг надати послуги по переробці металоконструкцій у металобрухт.

По ланцюгу постачальників ПП "Техмаркет" (відповідь підприємства вх. № 8156/10 від 29.03.2006р.) включив до податкового кредиту ПДВ у сумі 253143,06 грн. від постачальника металоконструкцій:

ТОВ "Леокос" (код 33148533, м. Київ) по податковій накладній № 352 від 01.04.2005р. на загальну  суму 1518858,35 грн. у т.ч. ПДВ - 253143,06 грн.

Згідно отриманої відповіді від ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва від 17.04.2006р. №3585/7 по підприємству ТОВ "Леокос" встановлено, що підприємство ліквідовано за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005р., відповідно до якого установчі документи та свідоцтво платника ПДВ визнані недійсними з моменту реєстрації.

Ненадходження до бюджету ПДВ по ТОВ "Леокос" у квітні 2005р. складає    253143,06грн.

В порушення  вимог п.1.3, п.1.8 ст.1 , п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ підприємством включено до складу податкового кредиту у лютому 2006р. ПДВ у сумі - 96725,33грн.

Всього податкового кредиту за лютий 2006р. - 303405, 67 грн.".

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005р. у справі № 2-2286/2005р. є чинним, в тому числі й щодо визнання недійсним з 21.11.2004р. свідоцтва № 35356227 про реєстрацію ТОВ "Леокос" в якості платника податку на додану вартість.

Спірну суму 96725,33грн. позивач відніс до податкового кредиту з ПДВ за результатом господарських операцій з перепродажу металобрухту - ПП "Гарант-В" - ПП "Альфа-Скреп" - ПП "Техмаркет" - ТОВ "Леокс".

За названим актом перевірки ДПІ у м. Херсоні не встановила надходження (в т.ч. як надмірного надходження) до бюджету податку на додану вартість, що декларував позивач в якості податкового кредиту та заявив до відшкодування (повернення) з бюджету.

Відповідно до п.п.7.7.1 ст.7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим підпунктом, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим підпунктом, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 ст. 7 цього Закону, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів.

Але поряд з цим законодавцем обумовлені окремі та загальні підстави ненадання платникам податків бюджетного відшкодування з ПДВ у певних випадках, з врахуванням як недостатності чи відсутності певного статусу у суб'єкта відшкодування так і сутності бюджетного відшкодування (поняття терміну "бюджетне відшкодування").

На отримання бюджетного відшкодування згідно з п.п. 7.7.11 ст. 7 Закону про ПДВ, зокрема не мають права особи, які були зареєстровані як платник цього податку  менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування; та/або мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); особи, які не проводили діяльність протягом останніх 12 календарних місяців; особи, які є платниками єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Відповідно до п. 1.7, 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Крім, окремих підстав для відсутності права на відшкодування ПДВ з бюджету за статусом суб'єкта, таких не буде і при відсутності надмірної сплати податку як надмірного надходження коштів до бюджету.

В нинішній наведеній редакції статей Закону про ПДВ законодавець роз'єднав у різні податкові періоди формування податкового кредиту з ПДВ та заявлення до відшкодування ПДВ.

Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані використовуються в тому числі для бюджетного відшкодування ПДВ.

Для суми, що перетворюється з податкового кредиту у бюджетне відшкодування недостатньо лише правильності формування податкового кредиту (отримані без вад податкові накладні та сплата ПДВ на користь іншого суб'єкта господарювання у вартості придбаного товару) - за наявності таких правильних підстав сформованого ПДВ у праві на його відшкодування може бути відмовлено як з огляду на наведену невідповідність, недостатність статусу суб'єкта так і з огляду на фактичне ненадходження до бюджету суми податкового кредиту, що сплачена контрагенту в ціні придбання.

Саме для встановлення наявності-відсутності підстав для бюджетного відшкодування ПДВ (а не лише підстав для формування податкового кредиту з ПДВ) орган державної податкової служби проводить перевірку платника у порядку п.п. 7.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ щодо визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Наслідками такої перевірки може бути, в залежності від встановленого, або складання і подання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми відшкодування ПДВ, або винесення податкового повідомлення про відмову у наданні бюджетного відшкодування чи про зменшення суми бюджетного відшкодування (п.п. 7.7.8 ст. 7 Закону про ПДВ).

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету слідує з поняття "податку", його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття "платника податку" як особи, що згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Саме з цих норм визначається зміст надмірності сплати податку як надмірного його надходження до бюджету, ще й тому, що саме така надмірність має бути серед підстав повернення коштів з бюджету (у іншому значенні надмірності - могла б виникати ситуація, коли підлягало б поверненню з бюджету те, що туди не надійшло - а це фізично неможливо: неможливо повернути те, чого не отримано).

Поряд з викладеним недостатність підстав для бюджетного відшкодування ПДВ може полягати в недостатності підстав для віднесення певних сум до податкового кредиту з ПДВ. Так, за п.п.7.4.1 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат платника податку відноситься сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За п.1.32 ст.1 цього Закону господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями - це визначення наведено у ч.2 ст.3 Господарського кодексу України.

Підприємливість щодо операцій набуття товарів, призначених для перепродажу в економіці в сучасній державі полягає в набутті товару кожним суб'єктом якнайдешевше; набуття ж товару - металобрухту  після його неодноразового перепродажу між партнерами передбачає підприємливість дещо в іншому: саме у відносинах з державою щодо знаходження вигоди у штучно створюваних підставах для відшкодування ПДВ.

І та частина податкового кредиту з ПДВ, яка стає від'ємним значенням ПДВ і решта податкового кредиту з ПДВ за правовою природою є альтернативою безпосередньої сплати цього податку до бюджету лише в разі, коли сума цього податку врешті-решт за ланцюгом відносин надходить до Державного бюджету України.

Оцінюючи наведене, суд погоджується з наведеною відповідачем тезою про те, що за змістом законодавства право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не тільки з факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у вартості товару на користь партнера у господарських відносинах, виконання такого зобов'язання на користь партнера, отримання від нього папірця - податкової накладної, при фактичному ненадходженні такого ПДВ до Державного бюджету України. Для повних, належних підстав для відшкодування ПДВ окрім інших обставин (в т.ч. формування податкового кредиту, відсутності вад статусу суб'єкта) потрібна така умова як опосередковане надходження коштів до бюджету (через контрагентів: спочатку у вартості придбання товару та шляхом сплати ними ПДВ до бюджету).

Нелогічність поведінки платника ПДВ у відносинах з державою, яка встановлює правила регулювання відносин у сфері оподаткування, полягає в тому, що суб'єкт господарювання заявляє до відшкодування податок на додану вартість з бюджету (до повернення з бюджету), доводячи лише сплату коштів партнеру по господарським відносинам за відсутності надходження коштів у якості ПДВ до бюджету;  повернути ж з бюджету можна лише те, що надійшло в "державну кишеню", а те, що надійшло в "кишеню партнера" по господарським відносинам та згодом до бюджету не потрапило, з державного бюджету повернуто бути не може і з-за фізичної неможливості повернути те, чого не отримано.

В демократичній державі в нинішній формації соціально-економічного розвитку не можуть, з точки зору чинного законодавства, формальної логіки, здорового глузду, бути повернутими з бюджету як сплачений надмірно податок кошти, які обертаються в кишенях опосередкованих партнерів, докази щодо надходження яких до бюджету (як бажаних до відшкодування з бюджету) відсутні.

Розуміння “надмірності сплати податку” за чинним законодавством вже наведено в цьому рішенні.

Відмова у бюджетному відшкодування ПДВ за природою не є відповідальністю.

Розуміючи формально не визнану прецедентність права на Україні, та все ж приймаючи до уваги:

а) що різна судова практика застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах є підставою за ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду Верховним Судом України постанов Вищого адміністративного суду України (така ж по суті процесуальна норма є і в господарському процесі);

б) прецедентною є практика Європейського суду з прав людини, а за ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права -

- суд обґрунтовано вважає, що застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах має бути однаковим - правильним. При цьому суд лише констатує, що розуміння у цій справі змісту нормативних актів щодо підставності бюджетного відшкодування ПДВ, як надмірного надходження ПДВ до бюджету, співпадає з таким же їх застосуванням при вирішенні аналогічних питань у постанові Верховного Суду України № 05/216/33/509 (подвійний номер) від 19.04.2005р. за результатами розгляду касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва  у справі за позовом ТОВ “Кийон” до ДПІ в Шевченківському районі м. Києва та відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів.

Суд приймає до уваги, що на стороні ТОВ "Леокос", чиї установчі документи та свідоцтво платника ПДВ недійсні за ознакою реєстрації підприємства на підставну особу, діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання документів податкової звітності. Як опосередкований наслідок таких незаконних дій вказаної особи є включення позивачем спірної суми до податкового кредиту з ПДВ.У цьому разі оцінка змісту законодавства щодо недостатності підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, сформованого за ланцюгом відносин за участю фіктивного підприємства співпадає з такою ж його оцінкою Верховним Судом України в постанові від 01.03.2005р. за результатами розгляду касаційної скарги Алчевської ОДПІ в Луганській області на постанову Вищого господарського суду України у справі за позовом ТОВ "Е" до Алчевської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи у позові суд відносить судовий збір у справі на позивача.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

п о с т а н о в и в:

1.У позові відмовити.

2. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня  складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                  В.В. Чернявський

                                                       У повному обсязі постанову

                                                                 складено  02.03.2007р.