Постанова

від 22.02.2007 по справі 14/374-06-11024а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/374-06-11024А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2007 р. Справа № 14/374-06-11024А

Одеський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:

Головуючого судді  Л.В.Поліщук

Суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі  судового засідання –Г.В. Селіховій,

за участю представників сторін:

від позивача –Старинець Л.В.

від відповідачів –не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області

від 18.12.2006р.

у справі №  14/374-06-11024А

за позовом ДПІ у Київському районі м. Одеси

до  ПП „АЛЬВОНА” м. Одеса ,

ТОВ Фірма „КРОВТЕКС”  м. Одеса

про визнання  договору підряду  недійсним та стягнення 246840,00 грн.,

встановив:

19.10.2006р. ДПІ у Київському районі м. Одеси звернулась з позовом до ПП ”АЛЬВОНА”, ТОВ  Фірма „КРОВТЕКС” про визнання недійсним на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР договору підряду  № 4/03                     від 04.03.2003р., укладеного між відповідачами на суму 246840,00грн., та стягнення з ПП „АЛЬВОНА” на користь ТОВ Фірма „КРОВТЕКС” грошових коштів у сумі 246840,00грн., одержаних за вказаною угодою, а з останнього в дохід держави - вартості виконаних робіт,  оскільки, на думку ДПІ, зазначена угода укладена ПП „АЛЬВОНА” з метою суперечною інтересам держави та суспільства, яка полягала в приховуванні доходів від оподаткування, так як рішенням Малиновського райсуду м. Одеси від 23.03.2005р. визнані недійсними установчі документи  ПП „АЛЬВОНА” з дня їх державної перереєстрації, а саме з 21.05.2002р. та свідоцтво платника ПДВ за –з дня його видачі, тобто з 14.06.2002р. Одночасно позивач просив застосувати заходи по забезпеченню позову, згідно ст. 67 ГПК України (а.с.2-4).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2006р. за правилами ГПК України порушено провадження у даній справі із призначенням її до розгляду (а.с.1).

10.10.2006р. ДПІ у Київському районі м. Одеси на підставі ст.ст. 22, 66, 67 ГПК України подано клопотання про накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачам (а.с.47).

Письмові заперечення ТОВ „КРОВТЕКС” та ПП „АЛЬВОНА” в матеріалах справи відсутні.

Вирішення даного спору завершено господарським судом  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу.

Постановою господарського суду Одеської області від 18.12.2006р. (суддя Горячук Н.О.), складеною в повному обсязі 25.12.2006р., у позові відмовлено з мотивів ненадання позивачем доказів того, що укладаючи спірну угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, а висновок ДПІ в цій частині ґрунтується на обставинах, встановлених рішенням Малиновського райсуду м. Одеси, що не мають правового значення для вирішення даної справи. Крім того, судом зазначено про відсутність правових підстав для застосування ст. 49 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладення угоди, але не є чинною на момент розгляду справи. Клопотання щодо накладення арешту на майно або грошові суми відповідачів відхилено, згідно ст. 117 КАС України.

Не погодившись із постановою суду, позивач 28.12.2006р. звернувся із  заявою про апеляційне оскарження, а 17.01.2007р. –із апеляційною скаргою, в якій просить постанову  скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу від відповідачів не надійшли.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

04.03.2003р. між ПП „АЛЬВОНА” (Підрядник) та ТОВ Фірма „КРОВТЕКС” (Замовник) укладено договір підряду № 4/03, предметом якого було виконання загальнобудівельних робіт на об'єкті будівництва житлового будинку по вул. Мічуріна, вартість робіт за договором складала 246840,00грн., виконання яких підтверджено двостороннім актом приймання № 1 за березень 2003 року та податковою накладною № 31/03 від 31.03.2003р., виданою ПП „АЛЬВОНА” на адресу ТОВ Фірма „КРОВТЕКС” (а.с.5-20). Останній здійснив оплату виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок в установі банку ПП „АЛЬВОНА”, згідно платіжного доручення № 98                         від 18.04.2003р. в загальній сумі 246840,00грн., у т.ч. ПДВ, про що зазначено у виписці банку (а.с.21).

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ДПІ підтвердив, що зазначена операція відображена у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ Фірма „КРОВТЕКС”, фактичне виконання підрядних робіт за договором № 4/03 податковим органом не оспорюється.

ТОВ Фірма „КРОВТЕКС” як юридична особа зареєстрована Виконкомом Київської районної Ради народних депутатів м. Одеси 17.01.1996р., перереєстровано 12.04.1996р. про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 227 та видано відповідне свідоцтво; включено до Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України; 1.07.1997р. товариству видано свідоцтво № 22439188 про реєстрацію платника ПДВ  (а.с.33-46).

ПП „АЛЬВОНА” створене засновником –власником                                 гр. Сусловою Ю.Ю., як юридична особа зареєстровано Малиновською райадміністрацією Одеського міськвиконкому 09.07.2001р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 035679601 О 0020909 із видачею відповідного свідоцтва та включенням до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також 20.07.2001р. ПП „АЛЬВОНА” отримало свідоцтво № 22685632 про реєстрацію платника ПДВ (а.с.24-32).

Отже, на момент укладення договору № 4/03 від 04.03.2003р., його виконання ПП „АЛЬВОНА” та ТОВ Фірма „КРОВТЕКС” були зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, як платники ПДВ, тобто мали право і на укладення угод, і на видачу податкових накладних, відповідно до ст. 41 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

За змістом ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу –у обох сторін чи однієї, від виконання угоди –обома сторонами чи однією.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено представником позивача під час розгляду апеляційної скарги, останній послався на протиправність умислу лише у ПП „АЛЬВОНА”, обґрунтовуючи його рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.03.2005р. по справі № 2-2536/2005, яким установчі документи ПП „АЛЬВОНА” визнанні недійсними з моменту перереєстрації –з 21.05.2002р., а свідоцтво платника ПДВ № 22687116 –з дня видачі –14.06.2002р., оскільки, оформляючи             ПП „АЛЬВОНА”, засновник –Іовса М.О. не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю, всю фінансово-господарську діяльність здійснювала інша особа, не маючи на то законних повноважень, мала у своєму веденні печатку підприємства (а.с. 22).

Однак, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними, оскільки рішення місцевого суду встановлює виключно факт невідповідності установчих документів вимогам чинного законодавства, а факт наявності умислу на укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства таким рішенням місцевого суду підтверджуватися не може, а тому повинен доводитися саме у господарському суді.

Отже, рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 23.03.2005р. не було обов'язковим для господарського суду при вирішенні даної справи про визнання угоди недійсною, яка доречі містить пояснення засновника                ПП „АЛЬВОНА” гр. Іовси М.О. надані 29.07.2005р. начальнику податкової міліції Одеської області, заяву гр. Іовси М.О. від 22.04.2003р., підпис якого засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, з яких вбачається, що 21.04.2002р. гр. Іовса М.О. прийняв на себе права і обов'язки власника та директора ПП „АЛЬВОНА”, а 22.04.2003р. безоплатно передав ці права та обов'язки гр. Бріжатому В.О. разом із печаткою, комплектом установчих та реєстраційних документів, бухгалтерську документацію підприємства та поклав на нього обов'язок щодо внесення змін в установчі документи ПП „АЛЬВОНА” із реєстрацією їх у відповідному органу реєстрації. Вказані пояснення та заява надані суду саме позивачем у якості доказів (а.с.55-57). Наявні облікові картки платника податків, що ведуться податковим органом, свідчать про надання звітності та сплату податків  ПП „АЛЬВОНА”  протягом 2002-2003 років.

При апеляційному розгляді справи судовою колегією встановлено, що постановою господарського суду Одеської області від 27.01.2005р. за заявою ДПІ в Малиновському районі м. Одеси  ПП „АЛЬВОНА” було визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. Тобто, є незрозумілим взагалі дії ДПІ в Малиновському районі м. Одеси щодо звернення до Малиновського райсуду з позовом про визнання недійсними установчих документів  ПП „АЛЬВОНА” після порушення господарським судом  справи № 2/8-05-199 про банкрутство. Ухвалою господарського суду Одеської області від 4.10.2005р. по справі № 2/8-05-199 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП „АЛЬВОНА”, останнє ліквідовано та припинена юридична особа із зазначенням про виключення ПП „АЛЬВОНА” з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.68). Разом з тим, згідно довідок Головного управління статистики в Одеській області, станом на 17.10.2006р., 27.12.2006р. ПП „АЛЬВОНА” значиться у Єдиному державному реєстру підприємств та організацій України (а.с.31).

Відповідно до ч.7 ст.59 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання вважається ліквідованим  з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Отже, відсутні правові підстави вважати, що ПП „АЛЬВОНА” є ліквідованим.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, обґрунтовуючи протиправність умислу у ПП „АЛЬВОНА”, позивач послався на акт анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 337/17, який хоча і був складений 16.01.2006р. на підставі рішення Малиновського райсуду                         від 23.03.2005р., яке набрало законної сили 25.04.2005р., але датою анулювання свідоцтва та виключення підприємства із реєстру платників ПДВ вказана дата 14.06.2002р. (день видачі свідоцтва) –а.с.33.

Між тим, по-перше, відповідно до п.9.6. ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, а згідно п.25.2. Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1.03.2000р. № 79, зареєстрованого Міністерством юстиції України 3.04.2000р. № 208/4429 в редакції, що діяла до 16.01.2006р., у разі прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності датою  виключення із реєстру є відповідна дата прийняття рішення. По-друге, апеляційному розгляді справи судова колегія виявила наявність ще одного акту анулювання свідоцтва платника ПДВ за № 336 від 16.09.2005р., затвердженого 23.09.2005р. заступником начальника ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси, в якому зазначено, що складений він на підставі рішення суду 2-2536/2005                             від 23.03.2005р., датою анулювання свідоцтва та виключення підприємства із реєстру платників ПДВ є дата затвердження акту –23.09.2005р.

Тобто, зазначені акти містять взаємовиключні дані щодо фактичної дати анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП „АЛЬВОНА”.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів укладення угоди               ПП „АЛЬВОНА” з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тому підстави для визнання цієї угоди недійсною відсутні.

Суд першої інстанції обґрунтовано  зазначив про відсутність правових підстав для застосування ст.49 ЦК УРСР на момент ухвалення рішення по справі, оскільки з 1.01.2004р., згідно п.1 і п.2 Прикінцевих та перехідних  положень Цивільного кодексу України, ЦК УРСР від 18.07.1963р. втратив чинність, а Цивільний кодекс України, що набрав чинності з  1.01.2004р. не містить положень, які визначались ст.49 ЦК УРСР.

Стаття 208 Господарського кодексу України, що набрав чинності з 1.01.2004р. за предметом регулювання та встановленими наслідками співпадає зі ст.49 ЦК УРСР. Разом з тим можливість або неможливість її застосування при вирішенні спору допустима лише у разі посилання позивача як на матеріально-правову підставу позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відповідних грошових сум.

Така правова позиція по даній категорії спорів викладена в постанові Верховного суду України від 14.02.2006р. № 21-321в005, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 5.04.2006р., ухвалі Вищого господарського суду України від 11.05.2006р. по справі № 2-1/3245-2005.

Вищенаведене враховано судом першої інстанції при прийнятті постанови і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ухвалив:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 18.12.2006р. у справі  № 14/374-06-11024А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

     Головуючий суддя                                                                      Л.В.Поліщук

     Суддя                                                                                          Л.І. Бандура

     Суддя                                                                                          В.Б. Туренко