Постанова

від 19.02.2007 по справі 5/1249-28/181а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦ ІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

19.02.07 Справа № 5/1249-28/181А

Львівський апеляційни й господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Ковалишин Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ПП»Львівпродгурт»в ід 25.09.06 № б/н

на постанову господарс ького суду Львівської облас ті від 31.08.06

у справі № 5/1249-28/181А

за позовом - ДПІ у Заліз ничному ра-ні м. Львова

до відповідача 1- ПП»Льв івпродгурт»

до відповідача 2- ТзО»³ к- Буд- Пласт»

про визнання недій сним договору

за участю представників сторін:

від позивача- не з»явився

від відповідача 1 - Асташкін А.

від відповідача 2- не з»явив ся

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарс ького суду Львівської област і від 31.08.06 по даній справі поз ов ДПІ у Залізничному ра-ні м. Львова задоволено частково. Визнано нед ійсним господарське зобо в'язання укладене між ТзО В „Вік-Буд-Пласт" та ПП „Льв івпродгурт" , яке виник ло на підставі Договору купі влі-продажу № 9/1 від 01.12.2004 року на суму 166 852,60 грн. Зобов'язано Тз ОВ „Вік-Буд-Пласт" повернути П П „Львівпродгурт" усе одержа не ним в результаті виконанн я господарського зобов'язанн я за Договором купівлі-прода жу № 9/1 від 01 грудня 2004

ро ку в сумі 166 852 грн. 60 коп. Стягнуто з ПП „Львівпродгурт" в д оход держави усе одержане ві д Товариства з

обмеженою в ідповідальністю „Вік-Буд-Пла ст" в результаті виконання го сподарського зобов'язання за Договором купівлі-про дажу № 9/1 від 01.12.04.

Не погоджуючись із прийнят ою постановою, відповідач- 1 по дав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скас увати, в позові відмовити. Зокрема апелянт зазнача є, що відповідно до положень З акону України «Про ПДВ», плат ник податків не несе відпові дальності за дії вчинені інш ими платниками податків, зок рема його контрагентами щодо несплати податків. Апелянт з азначає, що на момент укладен ня спірної угоди, у контраген та було в наявності свідоцтв о про реєстрацію та свідоцтв о платника ПДВ. В силу ст. 71 КАС України, ДПІ на думку апелянт а не довела факту, що спірна уг ода укладена завідомо з мето ю, що суперечить інтересам де ржави та суспільства.

Розглянувши доводи апел яційної скарги, взявши до ува ги пояснення представників сторін, дослідивши обставин и справи, перевіривши правил ьність застосування судом пе ршої інстанції норм чинного законодавства, колегія судді в вважає доводи апелянта обґ рунтованими, а відтак вимоги підставними. При цьому колег ія виходила з наступного.

Як встановлено колегією , 01 грудня 2004 року між ТзОВ „Вік-Б уд-Пласт" ( Постачальник) та ПП "Львівпродгурт" (Покупець) укл адено договір купівлі-продаж у № 9/1 на поставку технологічн ого обладнання. На виконання даного договору ТзОВ „Вік-Бу д-Пласт" поставило товар (техн ологічне обладнання) ПП "Льві впродгурт", про що свідчать по даткова накладна № 31 від 01.12.04 ро ку на загальну суму 166 852,60 грн. в т .ч. ПДВ на суму 27 808,77 грн.

Згідно листа ДПІ у Печерсь кому районі м. Києва від 21.02.2006 ро ку 964/7/23-1410, сума податкових зобов 'язань з ПДВ ТзОВ „Вік-Буд-Плас т", що зазначені рядках 9 та 20 де кларації становить: за листо пад 2004 року: р. 9 - 0 грн., р. 20 - 0 грн., гр удень 2004 року: р. 9 - 0 грн., р. 20 - 0 грн.

Відповідно до довідки Голо вного міжрегіонального упр авління статистики у м. Києві від 11.07.2006 року № 12-1-7/1752, ТзОВ „Вік-Б уд-Пласт" значиться в ЄДРПУ, і дентифікаційний код 33057986.

Задовольняючи частково по зов, суд першої інстанції вих одив з того, що згідно зі стат тею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов 'язання, що не відповідає вимо гам закону, або вчинено з мето ю, яка завідомо суперечить ін тересам держави і суспільств а, або укладено учасниками го сподарських відносин з поруш енням хоча б одним з них господарської компетенції ( спеціальної правосуб"єктнос ті), може на вимогу ( однієї із с торін, або відповідного орга ну державної влади) визнано с удом недійсним повністю або в частині. Висновки суду ґрун тувалися також на положеннях , Постанови Пленуму Верховно го Суду України ( п. 6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року " про суд ову практику в справах про ви знання угод недійсними"), згід но якої до таких угод належат ь угоди, спрямовані на прихов ування фізичними та юридични ми особами з оподаткування д оходів, використання всупере ч закону колективної, держав ної або чиєїсь приватної вла сності з корисливою метою то що. Умисел юридичної особи - сторони у договорі визначаєт ься умислом посадової особи, яка підписала угоду від імен і такої юридичної особи і яка мала такі повноваження на мо мент її підписання.

Однак із висновками суду пе ршої інстанції, колегія судд ів не може погодитися, оскіль ки як зазначалося вище на мом ент укладення спірного догов ору контрагент апелянта пере бував в Єдиному державному р еєстрі, мав свідоцтво платни ка податку на додану вартіст ь.

У відповідності до вимо г ст. 49 Цивільного кодексу УРС Р, який втратив чинність з 1 сі чня 2004 року, якщо угода укладен а з метою, суперечною інтерес ам держави і суспільства, то в она є недійсною.

При наявності умислу на укл адення такої угоди у обох сто рін - в разі виконання угоди об ома сторонами - в доход держав и стягується все одержане ни ми за угодою, а в разі виконанн я угоди однією стороною з дру гої сторони стягується б дох од держави все одержане нею і все належне з неї першій стор оні на відшкодування одержан ого. При наявності ж умислу ли ше у однієї з сторін все одерж ане нею за угодою повинно бут и повернуто другій стороні, а одержане останньою або нале жне їй на відшкодування вико наного стягується в доход де ржави.

Цивільний кодекс України, я кий набрав чинність 1 січня 2004 р оку, серед правових наслідкі в вчинення правочину, який по рушує публічний порядок, не в становлює санкцій аналогічн их тим, які були встановлені с т. 49 Цивільного кодексу УРСР.

Разом з тим, такі санкції з а укладення угоди (вчинення г осподарського зобов'язання) з метою, яка завідомо супереч ить інтересам держави і сусп ільства, встановлені Господа рським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст.207 Господар ського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 ро ку, господарське зобов'язанн я, що не відповідає вимогам за кону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтерес ам держави і суспільства, або укладено учасниками господа рських відносин з порушенням хоча б одним з них господарсь кої компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, аб о відповідного органу держав ної влади визнано судом неді йсним повністю або в частині .

Положення статей 207 та 208 Го сподарського кодексу Україн и слід застосовувати з ураху ванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суп еречною інтересам держави і суспільства, водночас супере чить моральним засадам суспі льства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним , і визнання такого правочину недійсним судом не вимагаєт ься. Органи державної податк ової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "П ро державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнен ня в доход держави коштів, оде ржаних за правочинами, вчине ними з метою, яка завідомо суп еречить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Слід зазначити, що санкці ї застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідо мо суперечить інтересам держ ави і суспільства. Разом з тим , за змістом ч.1 ст.208 ГК України з астосування цих санкцій можл иве лише в разі виконання пра вочину хоча б однією стороно ю.

Санкції, встановлені ч. 1 ст.208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, ін ших обов'язкових платежів) од нією зі сторін договору. За та ких обставин правопорушення м є несплата податків, а не вчи нення правочину. Для застосу вання санкцій, передбачених ч.1 ст.208 Кодексу, необхідним є н аявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо су перечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчин ення удаваного правочину з м етою приховання ухилення від сплати податків.

Частиною 1 ст. 208 ГК Україн и передбачено застосування с анкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Констит уції України, згідно з якою ко нфіскація майна може бути за стосована виключно за рішенн ям суду у випадках, обсязі та п орядку, встановлених законом .

Оскільки санкції, передба чені цією частиною, є конфіск аційними, стягуються за ріше нням суду в доход держави за п орушення правил здійснення г осподарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-пр авовими, а є адміністративно -господарськими як такі, що ві дповідають визначенню ч.1 ст.23 8 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановле них ст.250 ГК України.

Враховуючи досліджені обставини справи, податкови м органом на думку апеляційн ого суду в силу ст.. 71 КАС Україн и не доведено належними дока зами факту, що спірна угода укладена завідомо з метою, що суперечить інтересам держав и та суспільства.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті о бставини, на які вона посилає ться як на підставу своїх вим ог і заперечень, висновок суд у першої інстанції про довед еність податковою інспекціє ю того, що спірний договір укл адений з метою, завідомо супе речною інтересам держави і с успільства, зроблений з пору шенням вимог чинного законо давства.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 20 5 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС Укр аїни, Львівський апеляційни й господарський суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу ПП»Л ьвівпродгурт»задоволити.

Постанову господарського суду Львівської області від 31.08.06 у справі № 5/1249-28/181А скасувати. Прийняти нову постанову. В п озові ДПІ у Залізничному ра-н і м. Львова відмовити.

Компенсувати з державного бюджету ПП»Львівпродгурт»і дентифікаційний код 31978618 сплач ену суму судового збору( 242,00 гр в.) за подання апеляційної ск арги.

Господарському суду Львів ської області видати наказ.

Постанову може бути оскарж ено у касаційному порядку.

Матеріали справи скеруват и до господарського суду Льв івської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк