4/2031-15/304
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.07 Справа № 4/2031-15/304
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого – судді Давид Л.Л.
Суддів Кордюк Г.Т.
Мурської Х.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Жовківський племптахорепродуктор”, б/н від 04.12.2006 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2006 року
у справі № 4/2031-15/304 (суддя –Костів Т.С.)
за позовом Українсько-Американського спільного підприємства “Верховина Транспак”, смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Жовківський племптахорепродуктор”, с.Мервиці, Жовківський район, Львівська область
про стягнення 16 475,29 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Дребот Я.М. –директор;
від відповідача: Жак Н.Т. –адвокат (довіреність б/н від 17.11.2006 року)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.11.2006 року у справі № 4/2031-15/304 задоволено позовні вимоги Українсько-американського спільного підприємства “Верховина-Транспак”, смт. Куликів Жовківський район, Львівська область (надалі –Позивач) до Відкритого акціонерного товариства “Жовківський племптахорепродуктор”, с. Мервиці, Жовківський район, Львівська область (надалі –Відповідач) про стягнення 16 475,29 грн, з яких : 12216,23 грн. інфляційних нарахувань та три відсотки річних в сумі 4259,06.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до положень ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідачем доказів погашення заборгованості по наказу №4/1111-20/245 суду не подано, відповідно до цього позовні вимоги СП “Верховина – Транспак” є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідач –ВАТ “Жовківський племптахорепродуктор”, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з‘ясуванням обставин справи, а саме:
- судом не враховано того, що представник , який зазначений в ухвалах та рішенні суду не має повноважень представника Відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що посвідчують його посадове становище;
- судом прийнято позовну заяву з порушенням вимог ГПК України, а саме до останньої не додано доказу про сплату державного мита, а ухвалою про порушення зобов‘язано Позивача, долучити докази сплати державного мита, крім цього копія позовної заяви не надіслана Відповідачу, як стверджує останній;
- судом не взято також до уваги , те що 28.12.2004 року Господарським судом Львівської області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Жовківський племптахорепродуктор” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2006 року по справі про банкрутство Відповідача залишена без розгляду. Отже на думку скаржника , в період з 28.12.2004 року по 26.06.2006 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і на цей період зупинено провадження по примусовому виконанню постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2003 року по справі № 4/1111-20/245 про стягнення з Відповідача 41551,80 грн. заборгованості.
Дані обставини на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, проте в судовому засіданні просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення , оскільки така є необґрунтованою та безпідставною.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
21.04.2003 року Українсько-Американським спільним підприємством “Верховина–Транспак” на розгляд Господарського суду Львівської області подана позовна заява про стягнення з ВАТ “Жовківський племптахорепродуктор” 41551,80 грн. боргу за поставлену продукцію.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2003 року по справі №4/1111-20/245 у вищезазначеному позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2003 року вказане рішення у справі №4/1111-20/245 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнено з ВАТ “Жовківський племптахорепродуктор” на корись Українсько-Американського спільного підприємства “Верховина –Транспак” 41 551,80 грн. заборгованості та судові витрати (а.с.8).
25.05.2004 року господарським судом видано наказ на примусове виконання вищезазначеної постанови , який стягувачем пред‘явлений до виконання у відділ Державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції.
05.10.2004 року Відділом державної виконавчої служби у Жовківському районі відкрито виконавче провадження по виконанню даного наказу, про що свідчить постанова №В6-527 (а.с.22).
Як вбачається з довідки Державної виконавчої служби у Жовківському районі Львівської області за вих. № 16253 від 18.10.2006 року (а.с.21) станом на 18.10.2006 р. заборгованість по наказу №4/1111-20/245 в сумі 42085,32 грн. не погашена.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов‘язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання. У випадку порушення зобов‘язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом.
Положеннями ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема –сплата неустойки , відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов‘язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, після задоволення позову зобов‘язання стороною виконано не було, заборгованість не погашена, в зв‘язку з чим, Позивач зазнає додаткових втрат від знецінення гривні у зв‘язку з інфляцією .
Заборгованість існує з вересня 2003 року по липень 2006 року, інфляційні втрати склали відповідно 12 216,23 грн. та 4 259,06 грн. 3% річних від суми заборгованості за період з 05.04.2003 року по 06.09.2006 р згідно розрахунку (а.с.12).
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано того, що 28.12.2004 року Господарським судом Львівської області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Жовківський племптахорепродуктор” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому в період з 28.12.2004 року по 26.06.2006 р. штрафні санкції не повинні нараховуватись у відповідності до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Пунктом 4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов‘язань і зобов‘язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов‘язкових платежів).
Нараховані Позивачем за час невиконання наказу господарського суду інфляційні і річні по своїй суті не є штрафними санкціями, на які розповсюджується дія мораторію, а тому покликання скаржника на безпідставність їх нарахування суперечать вимогам ст.625 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідачем зобов‘язання належним чином не виконанні, відповідно до цього судом першої інстанції правомірно стягнуто з Відповідача 12 216,23 грн. інфляційних донарахувань та три відсотки річних в сумі 4259,06 грн. за неналежне виконання зобов‘язання відповідно до положень ст.625 ЦК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого скаржником не зроблено.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми процесуального права, а саме те, що до позовної заяви не додано доказу про сплату державного мита та не надіслано копії позовної заяви Відповідачу у відповідності до вимог ГПК України.
Як вбачається з позовної заяви і додатків до неї, Позивачем надіслано копію позовної, заяви Відповідачу, що підтверджується квитанцією за № 818 (а.с.10) та сплачено державне мито по позовній заяві, що підтверджується також квитанцією (а.с.14), які додані до матеріалів позовної заяви і перелічені як додатки до останньої.
Відповідно до цього, судом першої інстанції правомірно з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, оскільки відсутні підстави для повернення позовної заяви відповідно до вимог ст.63 ГПК України.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102,103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2006 року у справі № 4/2031-15/304 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .
3. Матеріали справи № 4/2031-15/304 повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя Л.Л.Давид
Суддя Г.Т.Кордюк
Суддя Х.В.Мурська
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 19.02.2007 |
Оприлюднено | 03.09.2007 |
Номер документу | 465135 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Давид Л.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні