Постанова

від 25.06.2015 по справі 804/3605/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 р. Справа № 804/3605/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства "ХЛІБ"в особі ліквідатора ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 1 471 216,59 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Хліб» на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області грошову суму по платежам, що підлягають капіталізації, в розмірі 1 471 216,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебуває в стані припинення за рішенням засновників. Позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765 «Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю» здійснив капіталізацію страхових виплат працівників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у розмірі 1 471 216.59 грн. Позивач неодноразово звертався з заявами про визнання кредиторських вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, до відповідача із вимогою сплатити вказану суму заборгованості, однак вказані листи залишились без відповіді.

Ухвалою суду від 05.03.2015 року відкрито провадження у справі.

Позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання втретє не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Суд дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Хліб» перебуває у стані припинення юридичних особи за рішенням засновників з 29.09.2014 року, що підтверджується Спеціальним витягом з ЄДРПОУ станом на 05.03.2015 року.

Судом також встановлено, що працівникам відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 встановлено інвалідність у зв'язку з отриманими на виробництві травмами, що підтверджується копіями довідок МСЕК та актів про нещасний випадок на виробництві, а також постановами позивача про призначення потерпілому страхової виплати.

Позивачем проведено капіталізацію платежів стосовно вказаних вище фізичних осіб у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765 «Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю».

У зв'язку з перебуванням відповідача у стані припинення юридичної особи, позивачем направлено заяву про визнання кредиторських вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, від 28.10.2014 року № 7325ю до відповідача із вимогою сплатити вказану суму заборгованості, однак вказані листи залишились без відповіді.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини третьої статті 110 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною другою статті 1205 ЦК встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

В силу вимог пункту 2 частини другої статті 45 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

За змістом статей 15, 46 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

За приписами статті 46 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 765 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Виходячи з наведеного суд доходить до висновку, що на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи на неї поширюються вимоги статті 46 Закону № 1105-XIV та положення Порядку.

Чинне законодавство не звільняє платоспроможності підприємства у разі їх ліквідації від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів у разі ліквідації підприємства, в будь-якому випадку, повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат та соціальних послуг особі, яка потерпіла на підприємстві протягом її життя.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 26.06.2012 року по справі № 21-156а12 (номер у ЄДРСР 25240272) та Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 27.03.2013 р. у справі № К/9991/35455/11 та від 31.07.2012 р. у справі № К-30834/10.

Згідно п.5.1 Порядку суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

Оскільки відповідач добровільно не перерахував суми капіталізованих платежів позивачу, то останні підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з Відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов- задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Хліб» в особі Ліквідатора ОСОБА_2 (49107, м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, буд. 18, код ЄДРПОУ 00381545) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області грошову суму по платежам, що підлягають капіталізації, в розмірі 1 471 216,59 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1