Постанова
від 10.07.2015 по справі 815/3436/15
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3436/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2015 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Гордон» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Гордон» (надалі по тексту - позивач або ПП «Гордон») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту відповідач або ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2015 року. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33 205 грн., у тому числі: за основним платежем - 26 564 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6641 грн., яке прийняте на підставі акту перевірки від 24.03.2015 року № 1618/15-52-1502, підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також письмові заперечення на позов в яких просила в задоволенні позову відмовити з огляду на безпідставність позовних вимог позивача.

Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових декларація (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пп.76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

За результатами камеральної перевірки, у відповідності до пп. 86.2 ст. 86 ПК України, у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Також, відповідно до п. 200.10 ПК України контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у декларації даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої податкової декларації.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пунктом 48.1 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Судом встановлено, що на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу У Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України службовою особою відповідача проведено камеральну перевірку декларацій з податку на додану вартість за січень 2015 року ПП «Гордон».

При перевірці використано декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року (від 11.02.2015 року № НОМЕР_2) та додаток № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 24.03.2015 року № 1618/15-52-1502 (а.с. 7-9), відповідно до висновку якого відповідачем встановлено, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18), заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (р. 25.1), сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету (рядок 25.1) на суму 26564,00 грн., заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року та відповідальність платника передбачена п. 123.1 ст. 123 розділу ІІ ПК України.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33 205,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 26564 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6641 грн. (а.с. 6).

ПП «Гордон» не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням оскаржило його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 21.04.2015 року, суд виходив з наступного.

Як вбачається з акту камеральної перевірки від 24.03.2015 року № 1618/15-52-1502, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача, про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 200 ПК України, внаслідок того, що позивачем у рядку 10 декларації з ПДВ за січень 2015 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним період виписки яких до 1 січня 2015 року. Таким чином, відповідач у акті зазначає, що платник втратив право на податковий кредит.

Камеральною перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту на 26564,00 грн. (рядок 17), заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21), сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету (рядок 25.1) на суму 26564,00 грн.

Суд з даними висновками відповідача погоджується, з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.1 статті 198 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, що є підставою для включення вказаних у ній сум податку до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту.

Як встановлено в ході проведення перевірки, на порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України ПП «Гордон» у рядку 10 декларації з ПДВ за січень 2015 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, період виписки яких - до 1 січня 2015 року, що не спростовувалось позивачем у позові.

Наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (із змінами та доповненнями) затверджено форму та порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Зазначеним порядком встановлена форма податкової декларації з податку на додану вартість та визначений порядок заповнення та подання податкової декларації, яка діє з 1 лютого 2015 року. Тобто, першим звітним періодом, за який подається така податкова декларація, є січень 2015 року.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якого були внесені зміни до Податкового кодексу України, в тому числі до п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Так, з урахуванням зазначених змін, внесених до пункту 198.6 ст. 198 розділу V ПК України, з 1 січня 2015 року втратила чинність норма, згідно з якою було передбачено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігалося за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту).

Платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог пункту 198.2 ст. 198 розділу V ПК України. Зазначене стосується податкових накладних, складених до 1 січня 2015 року, як в електронному, так і паперовому вигляді, як зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Така ж правова позиція викладена у листі Державної фіскальної служби України від 17.02.2015 року за № 5292/7/99-99-19-03-02-17.

Крім того, судом встановлено, що ПП «Гордон» фактично погодилося з обґрунтованістю висновків, викладених в акті перевірки ДПІ від 24.03.2015 року за № 1618/15-52-15-02 та правомірністю винесеного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2015 року, оскільки 30.03.2015 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за грудень 2014 року. В даному уточнюючому розрахунку ПП «Гордон» було збільшено суму податкового кредиту на 26564 грн., сформовану за рахунок податкових накладних, виданих у грудні 2014 року.

На підставі вищевикладеного та встановлених обставин, суд дійшов погоджується з висновком відповідача щодо порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 200 ПК України, внаслідок віднесення позивачем у рядку 10 декларації з ПДВ за січень 2015 року до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним період виписки яких до 1 січня 2015 року, що призвело до завищення суми податкового кредиту на 26564,00 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4. 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України до ПП «Гордон» застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість у загальному розмірі 6641 грн. (26564 грн. х 25 %).

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст. 11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

В ході розгляду справи відповідачем доведено факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2015 року.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 21.04.2015 року, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закон України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з позивача решту суми судового збору пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Гордон» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2015 року - відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Гордон» (код ЄДРПОУ 32642325) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 644,30 гривень (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.О. Cтефанов

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення10.07.2015
Оприлюднено17.07.2015
Номер документу46522326
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —815/3436/15

Ухвала від 17.09.2015

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Потапчук В.О.

Ухвала від 04.08.2015

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Потапчук В.О.

Постанова від 10.07.2015

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стефанов С. О.

Ухвала від 16.06.2015

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стефанов С. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні